Під синім небом України літає птиця світу,
Несе вона на крилах золотої світанки зміст,
І кожен день приносить нам святу перемогу,
Коли ми чуємо той священний наш голос.
Мати моя, земле священна,
На грудях твоїх тисяча розповідей,
Тисяча імен тих, хто кров пролив,
За те щоб ми тут могли вільно жити.
На межі добра та зла стоїть Україна,
Мов витязь середньовіччя, мов воїнка честі,
І кожна крапля крові — це молитва змін,
Це крик серця за воля, за волю, за честь.
Я чую гімн, що виспівує вітер,
У полях золотих гриміть грім перемог,
І світ дивується силі нашої волі,
Що не згасла, що пишається мужності народ.
Земля моя, таємниця святая,
Ховаєш ти під грудьми свої скарби,
І мудрість предків лине з глибини віків,
Щоб освітити путь невтомним синам.
Весна приходить з піснею на устах,
Розквітуть всі поля зеленню нови,
І в серцях загорається надія,
Що наступить час справедливості і миру.
Твердиня духу українського народу
Стоїть на грунті вічних істин добра,
Не зламали її ні біль, ні горе,
Не зломила її історія скорбот.
По борознах долі йде український плуг,
Риючи землю, сіючи надію,
І кожна нива — це серце народу,
Що б’ється в ритмі праці й боротьби.
В серці кожного українця гримить революція,
Не революція гвинтівок та вогню,
Але революція духу, любові й правди,
Що очищує землю від бруду й зла.
Україно, ти дума моя вічна,
На устах мені твоє ім’я святе,
І кожну ніч молюся за тебе,
Щоб світ пізнав твою красу й честь.
Золотий промінь впадає на поля,
Освітлює землю старих дубів,
І в тій світлині вбачу я обличчя
Мільйонів тих, що загинули за честь.
Голос крові предків лине крізь століття,
Застерігає нас від забуття й занепаду,
І ми, живі, маємо святий обов’язок
Зберегти те, що віками копили батьки.
На камені віри будується держава,
На камені честі, на скелі правди,
І хоч теплі біють хвилі забуття,
Той камінь лишається твердим і вічним.
Вольність — це пісня, що в’ється над полем,
Це спів жайворонка на світанку нової доби,
І той, хто чує цю пісню в серці,
Той назавжди стає сином України.
Земля кричить, молячись про допомогу,
Молячись про те, щоб діти її не забули,
Щоб в серцях палали вогні памяті,
Щоб не затьмявся святий образ України.
Коло життя замикається знову,
Як зерно впадає в землю й прорастає,
Так і Україна через смерть йде до життя,
До воскресіння духу й всіх надій.
Храм духу українського народу
Будується з дум, з молитв і слів,
І кожна цегла — це серце героя,
Що віддав своє життя для слави Вітчизни.
У темряві ночей горить зір надії,
Як зоря провідниця на морі біди,
І той, хто вірить в те світло,
Той не загине, той вижде світанку.
Течія часу несе Україну вперед,
Через біль і страждання до берега волі,
І хоч вода холодна й глибока,
Ми не сдамось, ми переплинемо.
Глибоко в землю коріння спускаються,
Упиваючись живицею історії,
І батьківщина дає їм силу й мужність
Квітнути під сонцем справедливості й добра.
Голос жінки лине над землею,
Голос матері, яка молить за сина,
За те щоб він вернувся з битви живий,
За те щоб не згасла лампада віри в домі.
Твоя доля, Україно, лежить у твоїх руках,
Не у руках чужинців, не у тислі ворога,
Але в силі твого народу, в мужності й честі,
В тій волі, що палає в кожному серці українця.
Річки слліз пролиті на землю,
Річки крові, що напували поля,
Але з тієї крові виростає нове життя,
І смерть стає ступенем до воскресіння.
Утопія добра витає в повітрі,
Як міраж для спраглого подорожника,
Але ми б не здалися, не зупинилися,
Мчимося до того міста світла й миру.
Вічна пісня України звучить у космосі,
Чують її ангели на небесах,
І вся природа трепещить від звуків,
Коли Україна співає про свою волю й честь.
Материнське слово чарує й гріє,
Як вогонь в холодну й морозну ніч,
І те слово робить з людини героя,
Що готовий идти у вогонь за Вітчизну.
Відлуння веків гримить в серцях живих,
Голоси предків кличуть нас вперед,
І ми чуємо той гарний спів,
Спів про славу, честь й вічні перемоги.
Легенда землі оповідає про героїв,
Про тих, хто жив і вмирав за честь,
І кожен камінь, кожне дерево, кожне поле
Хранить в собі священну пам’ять про них.
Жартвовна твердість характеру українця
Ковується в пломені страждання й біди,
І та твердість робить його незламним,
Незмовним в обличчі всіх напастей світу.
