Дружба крізь роки
У серці тиха радість від того,
що рядом хтось, хто знає все про мене,
не просить він ні слова, ні прощення,
бо знає він мою душу давно.
Крізь сірість буднів, темну глибину,
де кожен сам собою тяжко вкритий,
приходить друг – і світ уже не битий,
а починає нову він роботу.
Вірність без слів
Не треба нам багатослівних клятв,
не треба красень фраз і комплиментів,
достатньо просто знайти в темній ніч
той телефон, що чує голос твій.
Дружба – це вмить, коли не добір слів,
а просто присутність у біді,
коли не питаєш “що там з тобою”,
а вже допомагаєш мовчки їхати.
Спільна дорога
Ми йдемо разом по життю, ти й я,
не завжди весело, не завжди світло,
але коли одна душа з душею,
то й гірко солодко від того.
Ти знаєш мій сум, мої біди,
ти знаєш, коли я хитрю з собою,
і тихо в час розпачу мне у вухо:
“Я тут, живи, живи – я з тобою!”
Дружба доросла
Давайте не будемо грати в казки,
що дружба – це дарунок для щасливих,
вона – це мука, біль і пекло чисте,
це навчити себе прощати щодня.
Це ночей без сну у справах друга,
це втрата честі для його честі,
це смерть всередину від його болю,
це воскресіння через його віру.
Рідкісна благодать
Людей на світі мільйони, біллярди,
але такого, хто б зумів зрозуміти
всю глибину твоєї душі чорної,
знайшлося в мене – один на землі.
Ми вік не те щоб разом прожили,
але в хвилин його я рахую,
як найбільший скарб, що є на землі,
дорожче ніж багатства й не снилось.
Коли приходить друг
Коли приходить друг до мого дому,
розчиняється серце мне навстіж,
і можна грати маску кинути,
і бути просто я, голе й босе.
Не треба перед ним я краситись,
не треба светр тягти на себе,
не треба лгати очи твої карі,
вони все видять все одно й так.
Дружба як випробування
Коли приходить біда до порога,
коли все падає у крајній точці,
то дружба – це не ласка, не утіха,
а крик: “Вставай! Живи! Боріся далі!”
Дружба – це не сухі слова прощення,
це діла, що спалюють все навколо,
це жертва від усієї душі чистой,
то дружба справжня, то – не разоча.
Мовчання друзів
Найбільше нас розуміють тишиною,
розумієть погляд, посмішка, дотик,
ми можемо сидіти години цілі,
і все одно говоримо без слів.
Це мудрість доросла, що приходить роками,
коли поняв, що шум – це не спілкування,
що дружба справжня дихає спокійно,
без криків, без буревіїв, просто – є.
Твій опорі
Я не святий, я слабий і людський,
але коли ти чуєш мене світ,
я стаю сильніший, мужніший, кращий,
мене тримаєш ти від паденьня вниз.
Мое життя не цар і не дворище,
але коли ти радом, то навіть
найстрашніші ночі переживу я,
коли знаю – ти вір мене, ти чуєш мене.
Дружба після тридцяти
Коли закінчиться юнацька шала,
коли понишимось, поповимось роками,
залишиться не крик, а голос тихий –
голос твій, що чув мене з простоти.
Ми більше не беремся за зіркиснять,
ми знаємо границь, ми знаємо боль,
але друг залишається при тобі,
як скеля, як гора, як все, що незримо.
Боргу немає
Друже, я ничого не рахую –
ні днів поточених на біль твій ночей,
ні грошей, що я дав, коли ти клянчив,
ні часу, що в утрату мною вкинув.
Бо дружба рахувати не вміє,
вона дарує просто, не чекаючи,
і коли б все забрати довелось мене,
я знаю – ти не йдеш від мене геть.
Спільна біль
У біді ми дізналися один одного,
коли все крушилось у цинку дна,
коли не ясно було – прожити чи ні,
ти був зі мною, я був з тобою.
Та спільна дорога через ночі чорні
зв’язала нас міцніше, ніж надія,
і тепер, коли світить вновь сонце,
він світить нам двоїм, а не одному.
Виростаючи разом
Ми вже не діти, що грають у казки,
ми вже не юнаки, що шумять від щастя,
але росте дружба, як дерево стіле,
коренями вниз, гілками к небесам.
Ми робимось мудріші, тверджими, сумніші,
але разом робимось ціліш, глибше,
і те, що нас з’єднало тоді, мале,
тепер постає стіною святою міцною.
Дружба тимчасова й вічна
Є люди, що приходять у життя,
як листопад, коли все жовте, гарне,
але потім іде осінь холодна,
і ти розумієш – вони йдуть геть.
Але є ті, що лишаються навік,
не тому, що красні, не тому, що багаті,
просто бо розуміються на грі
твоєї душі, твоєї сутності найглибше.
Разом на схилі
Коли приходить час на голову сніг,
коли уходять сили і здоров’я,
приходить друг і каже мне спокійно:
“Тримайся, милий, я ще при тобі”.
І не до радості, не до тепла,
просто до того, щоб живот ще бився,
щоб слова чув, що хто-то дбає мене,
що я не вмру один у цій осені.
Дружба без розписування
Вона не в книжки прописується,
не в гарні слова одягається,
це просто часом факт, що рядом
той, кому віриш ти усім собою.
Без договорів, без написання,
без телефонів, без обіцянок,
просто живемо, просто дихаємо,
і це найбільша в світі дружба.
Привілей любити друга
Мне дано честь любити твою душу,
без очікування взаємності,
без розрахунку, без умовили,
просто тому, що ти гідний любові.
І якщо друзів скупо дає доля,
то тієї честі чекаю я щодня,
щоб мене чув, щоб мене розумів,
щоб мог ділити радість і страждання.
Дружба не туристка
Вона не проїде на круїзі з нами,
не буде усмішаватись у фото,
вона придеться в день, коли усім хуйня,
коли закінчилась вся радість, дозвіл.
І коли вивалишся за борт живий,
з останнім подихом, з останнім криком,
будеш знати точно – там, на борту,
той, хто вигулює тебе назад в світ.
Крізь часові піски
Роки плинуть, люди змінюються,
pero дружба росте як квітка,
коренями вниз, вгору гілками,
і не вибрати їй нікуди геть.
Ми вже не ті, що були тоді,
але той же пожар в очах,
та ж гарячка в голосі, в рухах,
та ж вірність, що носимо в груді.
Без маски перед тобою
Перед світом я граю роль,
усмішаюсь, коли боліє,
шию тріумфи з невдач своїх,
але перед тобою – руйнація.
Перед тобою я живу,
я дозволяю собі рватись,
кричати, плакати, шаліти,
І ти мене розумієш саме такого.
Любов бальзам для ран
Коли вся боль світу на плечах,
коли немає вже надії,
приходить друг – і світ живий,
і ти розумієш – не один.
Вона як бальзам для осколків серця,
як світ у найглибшій темряві,
як руки, що ловлять тебе вниз,
коли ти падаєш в безднь.
Дружба як мистецтво
Це мистецтво – дружити правильно,
не гавкати, не посилати,
а мовчки бути рядом,
розуміти все без слів.
Це вчись, як музика грати,
кожна нота – дотик твій,
кожна пауза – молчання мудре,
коли говорять очі та серце.
Дружба вічної пам’яті
Коли я йду на світ той мрійний,
дякую я, що мав на землі
цей скарб, яку звуть дружбою,
цей дар, що важчий за золото.
Бо все забуду, видно, там,
уперше спольщеку, слова, часи,
але пам’ять про тебе не згасне,
вона буде зі мною в вічність.
Одна на двох дорога
Коли доріг розлічуються дві,
і кожен йде своїм дороги,
за спину прив’язані тонкі нитки,
що тягнуть нас один до одного.
Дорог у світі мільйард нарахуєш,
але дорога разом з тобою
вінчається там, де дві стають однією,
де ти перестаєш боятись самоти.
Дружба як молитва
Коли молюсь я вночі від біди,
вимовляю тихо ім’я твоє,
і то молитва більше, ніж слова,
то дотик душ крізь темряву й беду.
Ти не святий, я теж грішна,
але разом робимось ми чистіші,
і кожна ночі молитва за тебе
це як сповідь моєї любові.
Дружба – це знаходження себе
Коли с собою б вже не знати,
коли переступив межу сам себе,
приходиш ти – і бачу в дзеркалі очей
людину, що коли-то знав я, знав.
Ти дзеркало, у якому я живу,
ти приборкуєш мої лихі звіра,
ти повертаєш мене в мене самого,
коли я тонув в морозі себеціли.
Вибір залишатись
Кожен день я кожен раз вибираю
залишатись твоїм другом, просто бути,
хоча могу б уйти, розійтись у темряву,
але вибираю світ, що ти для мене даєш.
Це не обов’язок, що тисне на спину,
це вибір, що я роблю щодня,
і кожен раз, коли це роблю я,
я розумію – це крок у свободу.
Дружба коли говорити не потрібно
Ми можемо сидіти на лавці років,
ні слова не кажучи один одному,
і все одно все говоримо, все чуємо,
у мовчанні того розуміємо більше.
Бо мудрість в тому, щоб знати,
коли говорити, коли мовчати,
коли рука на раменю нажата
краще, ніж тисяча слів розпущених.
Друзі – це спасіння
Мене рахували пропащою, що вже,
але прийшов ти – і світ новий,
піднявся з праху, з паморозі сумні,
бо дружба твоя – то вихід в світ.
Я більше вірю в людей, коли живу з тобою,
більш вірю в Бога, більш вірю в мене,
бо ти це доводиш кожний день,
що варто жити, варто боротись.
Дружба – це остання стіна
Коли все рушиться, мури падають,
коли держава, церква, гроші ганьба,
одна з’являється стіна, що стоїть:
то дружба, то ти, то мій щит, моя честь.
І коли світ вал пустить на мене,
ти встанеш мові передо мною,
як вічна охорона, як святість чиста,
дружба, що міцніша за всі стіни.
