Незважаючи на те, що дискусії всередині Євросоюзу щодо формування наступного багаторічного бюджету тільки активізуються, ясно одне: кожна держава, яка приєднується до ЄС або рухається до членства, прагне більшого доступу до програм, що фінансуються з бюджету Союзу. Зростаюча геополітична напруженість і перспектива нових членів створюють додаткові переваги для претендентів, навіть якщо вони самі стикаються з уповільненням, а іноді і згортанням реформ.
У такій ситуації закономірно постає питання, на які фінансові ресурси від Європейського Союзу може розраховувати Україна разом з іншими країнами, які очікують вступу.
Поступове зростання усвідомлення необхідності оновлення підходів всередині ЄС стало однією з причин, чому в липні 2025 року голова Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн представила проект багаторічного бюджету на 2028-2034 роки, відомий як Багаторічна фінансова рамка. Перша редакція документу відобразила прагнення відреагувати на зміну безпекової ситуації на європейському континенті.
Проект дає можливість посилити спільну зовнішню та зовнішню політику, запустити спільну систему оборони та підтримати європейську конкурентоспроможність. Планується набагато активніше фінансувати програми, пов’язані з економічною та технологічною стійкістю.
Новий бюджет – нові можливості
З огляду на зміни в європейському безпековому середовищі, в ЄС з’являється розуміння того, що існуючі підходи необхідно скорегувати, щоб забезпечити здатність реагувати на нові виклики. Це частково пояснює зміст проекту багаторічного бюджету на 2028-2034 роки, де Єврокомісія запропонувала інший розподіл коштів, намагаючись узгодити фінанси з поточними геополітичними реаліями.
Документ, представлений Урсулою фон дер Ляєн, визначає намір ЄС приділяти більше уваги зміцненню зовнішньої політики та політики безпеки, а також розробці спільних інструментів оборони та стимулюванню економічної конкурентоспроможності. За даними Єврокомісії, витрати на програми в цьому напрямку мають зрости на 178 мільярдів євро, і ця сума охоплює сферу нових технологій, інновацій, оборонних розробок і заходів безпеки.
Для України таке збільшення видатків може означати поступове розширення довгострокової співпраці у сфері безпеки та оборони, оскільки фінансування спільних ініціатив здійснюється в рамках Європейського фонду конкурентоспроможності. Країна набула компетенції в ряді військових сфер, включаючи радіоелектронну боротьбу та розробку технологій безпілотних літальних апаратів, що потенційно робить партнерство взаємовигідним і сприяє конвергенції оборони.
Окремо в проекті бюджету визначено програми розширення та зовнішньої політики. Йдеться насамперед про «Глобальну Європу», фінансування якої, згідно з пропозицією, має зрости з 70 до 215 млрд євро. Така програма також містить положення щодо підтримки країн-кандидатів, що створює додаткові ресурси для завершення реформ, необхідних для просування до членства.
Проект також зберігає механізм підтримки України через Ukraine Facility, який передбачає його подальше продовження у форматі Ukraine Reserve. Цей інструмент має замінити діючу програму, яка на 2024-2027 роки становить 50 млрд євро, а нова ініціатива, за пропозицією Єврокомісії, може отримати 100 млрд євро.
Якщо порівнювати середньорічні обсяги, то поточна програма передбачає близько 12,5 млрд євро щорічно, а Український резерв збільшує цю цифру до 14,2 млрд євро. Така підтримка залишатиметься макрофінансовою та буде пов’язана з впровадженням конкретних реформ і зобов’язань, забезпечуючи стабільність фінансування та здатність стимулювати необхідні зміни.
Водночас ця сума не дає можливості ні покрити повну реконструкцію, ні підвищити стабільність України. За оцінками Світового банку, збитки перевищують 500 мільярдів доларів, тому Український резерв відіграватиме скоріше роль інструменту покриття першочергових бюджетних запитів.
Реформи чи фіаско
Хоча запропоноване збільшення витрат у сферах, які б посилили геополітичну вагу ЄС, демонструє бажання бути більш проактивним, сам бюджет продовжує зосереджуватися на інтересах союзу. Незважаючи на це, вже існує значний скептицизм щодо ухвалення поточної версії фінансової основи, і на це впливає низка факторів.
Одним із найгучніших проявів невдоволення стали претензії європейських фермерів, які критикують документ за недостатню увагу до внутрішніх потреб, зокрема сільського господарства. Ризик посилюється тим, що євроскептичні сили можуть використовувати цю тему, збільшуючи власний вплив і чинячи тиск на європейські інституції. Через це Єврокомісії, ймовірно, доведеться повернутися до питання скорочення фінансування Спільної аграрної політики ЄС.
Сумніви щодо запропонованого бюджету також висловили окремі держави-члени. Представники Німеччини висловили опозицію щодо підвищення податків на електронні відходи, тютюнові вироби та компанії великого обсягу, а також заперечили проти спільних запозичень. Додаткову критику висловив прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан, який назвав бюджет «побудованим на логіці війни» і зазначив, що він не відповідає інтересам Європейського Союзу.
Через такі різні позиції існує загроза того, що пошук компромісу ще більше розмиє пріоритети Руху за свободу, а загальна опозиція всередині ЄС поставить під сумнів його майбутній прогрес. Це створює окрему проблему для країн-кандидатів: проект на 2028-2034 роки не передбачає окремої статті, яка б висвітлювала майбутнє розширення союзу.
Якщо країни, які прагнуть членства, зможуть швидко виконати всі умови, ЄС ризикує виявитися фінансово неготовим прийняти нових членів, оскільки для цього немає спеціального фінансування. Хоча розширення визначається як «стратегічна інвестиція в мир, безпеку, стабільність і процвітання в Європі», відсутність фінансового блоку вказує на те, що ця сфера не входить до числа головних пріоритетів наступного бюджетного циклу.
Для України ситуація ускладнюється ще й ризиками, пов’язаними з уповільненням реформ або невиконанням зобов’язань. Невиконання програми для України вже призвело до збитків на 3 мільярди євро та може коштувати ще 2,2 мільярда євро. Водночас корупційний скандал навколо Енергоатому посилив увагу до прозорості державного управління.
Такі внутрішні проблеми також впливають на процес відкриття переговорних кластерів, знижуючи довіру до країни-кандидата. Уповільнення реформ може змусити європейські інституції скоротити фінансування програми Global Europe і переключити увагу на внутрішні реформи в ЄС у короткостроковій перспективі. У таких умовах країни-кандидати повинні будуть більш активно відстоювати свої позиції та водночас демонструвати стабільний прогрес у реформах.
Як кандидати вплинули на бюджет
Хоча виконання вимог залишається обов’язковим елементом процесу вступу, історія Європейського Союзу показує, що країни-кандидати здатні захистити свої інтереси та отримати більш сприятливі умови. Найяскравіший приклад продемонструвала Польща, де напередодні вступу наполягали на збільшенні виплат фермерам і навіть погрожували не підписати угоду про вступ у разі ігнорування цих вимог.
Така позиція призвела до того, що після вступу країни в 2004 році прямі виплати польським фермерам становили 25% від загальної суми, а до 2006 року вони зросли до 35%. Цей результат значно сприяв розвитку національного сільського господарства, хоча повторення такої тактики навряд чи буде ефективним зараз, оскільки інституції ЄС допускають набагато менший тиск і мають інструменти реагування на дії, які загрожують єдності союзу.
Вартий уваги і приклад Хорватії: навіть після вступу країна змогла трансформувати передвступні фонди в повноцінні програми, завдяки чому загальний обсяг фінансування зріс з 94 млн до 150 млн євро. Україна може розглянути подібний підхід для Українського природного заповідника, якщо процедури прийому проходитимуть достатньо швидко.
Відповідність залишається ключем до нейтралізації опору всередині ЄС. Україна вже стикалася з блокуванням з боку Угорщини при спробі відкрити перші переговорні кластери. У майбутньому процес може бути ускладнений занепокоєнням деяких членів профспілок щодо втрати доступу до фінансування з фондів, зокрема CAP або Cohesion Fund, а також ризиком зміни їх статусу з реципієнтів на донорів.
Додаткові труднощі можуть виникнути через напругу з деякими сусідами, такими як Польща чи Словаччина, що потенційно може затримати або ускладнити як відкриття, так і закриття переговорних кластерів. Щоб обмежити можливість неправомірного політичного тиску, Україні важливо системно працювати над покращенням співпраці з ключовими державами ЄС, особливо тими, які роблять найбільший внесок до бюджету Союзу та формуватимуть фінансові орієнтири під час наступних раундів переговорів.
Водночас необхідно підтримувати активний діалог із провідними європейськими інституціями, зокрема Європейським парламентом та Європейською комісією, оскільки вони відіграватимуть центральну роль у просуванні бюджетних рішень та визначенні параметрів майбутньої фінансової підтримки.
