Осінній дощ
Крізь облаків сіру завісь
Спадає дощ на степ, на ліс,
І кожна крапля — то святість,
І кожна крапля — то молись.
Землі піску пиє з жадобою,
Трави схиляються в поклоні,
І птахи вже летять за облаками
До теплих південь, далеко від біди.
Весна прилітає
Коли прилітає весна на крилах,
Розквітають вишні у білих килимах,
І сонце палає червоним вогнем,
Пробуджується світ від багатовікових снів.
Журавлі кличуть зі сходу,
І кожна рослина чує природи голос,
В серці людини відродження та надія,
В лісі, в полі, в саду вибухає любов.
Ліс на світанку
Коли багряниця росою вкрита,
І першим променем злотим сонце грає,
Пробуджується ліс з небез вибаганим,
І кожна гілка шепоче: люблю.
Птахи поють серенади,
Білка стрибає з гілки на гілку,
І в тихості лісу живе величь,
Велич, що люди забули давно.
Діамантовий ранок
Роса на травах, як діаманти,
Блищать від першого світла дня,
І душа розширюється від краси,
В чистоті небес дихає вільно.
Немає думок про біль, про горе,
Є тільки радість жити, дихати,
І кожен момент — це дивовижна дарунок
Від матері-природи до нас.
Грозовий вітер
Вітер приносить розправу з громом,
І небо почорніло від стану гніву,
Але в грозі є перемога духу,
В розрядах блискавиці — щира істина.
Дерева клонять голови в схиленні,
Вода струмує з небес потоками,
І після грози приходить тишина,
Нова, яскрава, повна надій.
Млистий луг
В густому тумані святкує ранок,
І сірих пелен кисея плаття,
Луг розстилається незрівнянний,
Де кожна квітка — то молода дивізія.
В тишині чути кроки мої,
Ніби йду по хмарам я, не по землі,
І в тьмі тумани відкривається святилище,
Де лишається тільки душа, любов і мрія.
Струмок в лісі
Струмок спішить крізь каміння,
Граючи переливами світла,
Він знає шлях до морської вісті,
До океанів безкрайних і вічних.
І кожний камінь його розповіді чує,
І кожне листя його пісню знає,
В струмку течії — це суть буття,
Руху, змін та нескінченності.
Літня ніч
Зірки розсипані по небу, як пшениця,
І місяць сріблистий висить, як лампа,
На тих висотах гарячо дихає,
Повітря літо несе до землі.
Ночі приносять посвяту таємниці,
Коли усе затихає, усе спить,
І тільки душа не спить у смертельниці,
З зірками розмовляє про вічність.
Жовтневий пейзаж
Листопад дарує золоту гавань,
На землю падають листки золоті,
Дерева становляться прозорі, святі,
І кожне дерево — то храм природи.
В золоті листя обернено світ,
І радість грає на очах дитини,
Яка збирає ті скарби прощання,
Коли природа готується до сну.
На березі річки
На березі річки стою я, вслухавшись,
У спів води, у шум хвиль про долю,
І річка розповідає своє минуле,
Розповідає про гірі і про радість.
Вода живе своїм життям вічним,
Текучість — ось сутність її буття,
І тим, хто вислухає, річка дарує
Урок про те, як бути в гармонії.
Сніжна хода
Сніг падає, як перо з крил ангела,
Вкриває землю білизною чистою,
І світ стає іншим, святим, прекрасним,
В снізі — забуття від страждання людських.
Слід у снігу — то твоя розповідь,
А вітер пісню співає про безсмертя,
В сніжній пустині знаходиться істина,
Щодо того, що вічне не вмирає.
Квітучий сад
В саду квітня обривається дождем,
І кожна квітка п’є з жадобою,
Аромат розлітається в повітря,
І серце розбухає від щастя.
Бджоли гудять серенаду праці,
Порхають метелики в танцю неземному,
І сад — то чудо, створене руками
Людини та великої природи.
На вершині гори
З вершини гори видно весь світ,
Хмари проходять поміж ногами,
І людське життя здається дрібниця,
Перед величчю природи безмежної.
Вітер гуляє крізь волосся твої,
Температура падає з висотою,
Але в серці горить вогонь надії,
Вогонь, що живить душу вічно.
Літ птахів
Птахи летять в окремо порядків,
Синхронізуючи рух крил своїх,
Летять до південних теплих країн,
Залишаючи біль розлуки у домі.
Але їхній політ — то віра в повернення,
Знання про те, що весна прийде знову,
І цикл вічний, повторюється кожен рік,
Учить нас мудрості та смиренню.
Морський шум
Море розповідає древні січі,
Хвилі наспівають сказання про мореходів,
Піна бігає по пісковому пляжу,
Як білі коні, втікаючи від часу.
В морському шумі почути голос Бога,
В солоній воді розчиняється душа,
І людина розуміє, як мала вона,
І як велика, безмежна природа.
Ранкова сага
Рання зоря впалювирається крізь ліс,
Золотими нитками вишиває день,
І кожна тварина пробуджується,
Готуючись до нового дня подорожей.
Роса сяє як намисто珍珠,
На кожному листку, на кожній травинці,
І краса ця неповторна, нечинна,
Розтворяється в перший промінь сонця.
Гранітна скеля
Скеля стоїть і чекає сотні років,
Вітер шліфує її грані поступово,
Але вона не хвилюється, не тратить віри,
Бо знає, що вічність в душі її живе.
Люди проходять мимо, дивляться, йдуть далі,
Але скеля залишається, вічна та тверда,
Учить нас терпінню та спокою,
Учить нас, що істина непорушна завжди.
Ромашковий край
Поле ромашок сипле білизну,
На безкраї українського степу,
І кожна ромашка — то мала зірка,
Що упала на землю для нас.
В цих квітках кохання, святість, надія,
В них вся історія нашого народу,
Коли пасеш очима по полю білому,
Розумієш, що вишня вічна тут.
Ночі вовків
Коли вовки виють у ночі,
Стає зрозумілим всім людям,
Що дикість живе й в природі,
І людина не королева світу.
Вий вовка — то спів про свободу,
Про право жити, мати простір,
І люди слухають із страхом,
Розумієючи, як хрупка їхня влада.
Облаків танець
Облаки танцюють в небосклоні,
Міняють форми як вміють балерини,
То замок грозний, то лебідь білий,
То обличчя людини давно забутої.
А люди лежать на землі й спостерігають,
Спостерігають чудо на очах своїх,
І дитяча чистота слів повертається,
Коли бачиш красу простої хмари.
Силует дерева
Проти сонця стоїть дерево велике,
Його гілки тягнуться до безкраю,
Силует чорний на золотім тлі,
То образ вічної людської мрії.
Дерево святе, що лікує серце,
Що вчить нас твердості та гнучкості разом,
Яке приймає всіх птахів і тварин,
І дарує їм прихисток, назву дома.
Джерельна вода
Вода з джерела спливає холодна,
Через каміння прозора, як кришталь,
І кожна крапля несе в собі святість,
Святість, що вилікує болючі рани.
Люди в давнину іх шукали,
Пили ці води для здоров’я і чистоти,
І в кожній крапці вбачали дивовижу,
Дар від Бога для земних людей.
Полюдні сонячні промені
Полюдні промені сонця золотого,
Падають крізь листя на землю мшисту,
Де переливаються фарби спектру,
І магія природи стає матеріальною.
В цих промінях бачу я історії світу,
Бачу мільйони років розвитку,
Бачу красу і велич творення,
І серце розривається від захоплення.
Буря в долині
Буря прихідить у долину,
Дерева гнуться перед її силою,
Молнії розривають небо навсьогда,
І земля тремтить від грому голосу.
Але в тій бурі є очищення,
Очищення від старого, застарілого,
І після бурі воздух делікатний,
Запах землі, запах нового життя.
На березі озера
На березі озера стою я, мовчу,
Дивлюся на гладь водяну мерцаючу,
В озері небо відбивається в дзеркалі,
І світи два зливаються в одну красу.
Озеро — це дзеркало Всесвіту,
В ньому прозерцає вся мудрість світу,
І людина, що дивиться туди,
Розуміє, що вона лише частина цілого.
Світанок в полі
Світанок прихідить спокійно в поле,
Трави впиваються першим теплом,
І неба блакить стає глибинна,
Неба блакить, що кличе душу в небес.
Птах поспішає на твій клич,
Побачити цей момент святої тиші,
Коли все світ святкує рожденню нового дня,
І люди ще спять, а природа молиться.
Грозові хмари
Хмари темні скупчуються на горизонті,
Несуть в собі дощ та гнів небес,
Але в тому гніві є справедливість,
Справедливість природи, її закон.
Люди запалають віддалено брязкаючи,
От бояться грози, боюся вітрів,
Но тій, що розумі, повинен знати,
Що гроза — це милість, чищення серця.
Безсмертні зірки
Зірки сяють вічно в ночі,
Світлом давно вже померлих світил,
І кожна зірка розповідає подорож,
Подорож крізь час і простір Всесвіту.
Ми дивимося на них з землі,
Дивимося нашими малими очима,
І стаємо дещо більші від себе,
Коли зрозуміємо, наскільки ми малі.
Затока блакиті
В затоці вода блакитна, як морська,
І рибки граються на мілині,
Сонце грає на поверхні хвиль,
Створюючи танець світла чарівного.
Тут знаходять спокій втомлені мандрівники,
Тут відновлюються сильно потрискані серця,
Затока — це святилище спокою,
Де люди можуть знову стати людьми.
Ці тридцять поем, присвячені красі української природи, є співом вдячності за те, що нас оточує, та закликом до збереження цієї дивовижної краси для майбутніх поколінь.
