Село мого дитинства
У полі золотому хлібу шум,
Де дід мій орав землю в сонці,
І пахне свіжою травою ум,
Як тиха мрія на рассвіте вранці.
Українське село
На вулиці села гуляє вітер,
Попелиця політ крізь світ,
І хата стара з димом світ,
Де матір чекає на своїх дітей.
Сільський пейзаж
Село гарне в розі весни,
Де гнізда птиці над селом,
І поле чекає на руки,
Щоб дати світу хліб святий.
Про село і мрію
В селі живе душа України,
Де люди працюють з душею,
І сонце гріє землю чорну,
Даючи силу і тепло.
На села край
Зелене поле далеко,
І млин крутиться біля річки,
Де селяни жнуть урожай,
Під небом синім та золотим.
Село серед гір
Серед гір лежить село мале,
Де дома білі зі стріхою,
І люди дружно там живуть,
Що знають вартість праці й честі.
Селянська пісня
На світанку селяни встають,
Йдуть в поле з піснею на устах,
Робота чекає їх з ранку,
Але серце поет не млявіє.
Село в росі
Село в росі ранкової вани,
Де кожна квітка – то намисто,
І воздух свіжий і прозорий,
Несе аромат правди й волі.
Рідне село
Дитинство мое в селі живе,
Де бігав я барівою дорогою,
І памʼять серце мне не дає,
Забути душу рідного села.
Село під зорями
Під зорями село воліє,
Де кожна хата – то святиня,
Де люди молять і сподіваються,
На милість Бога і весни.
Золота нива
Золота нива розстилається,
Де селяни роблять долю,
Кожна крапля поту на землі,
Творить буттям названість вічну.
Село і любов
Село вчить нас любити землю,
Вчить шанувати працю честну,
І в кожнім серці селянина,
Живе Україна святая.
Дорога в село
Дорога в село проста й мала,
Але жива душа в доріні,
І коли йду я цією стежкою,
Дихаю я повітрям правди.
Село – храм життя
Село – то храм життя простого,
Де молиться робота й честь,
І кожна крапля роси ранної,
Живе святістю й надією.
Селянин на полі
Селяния на полі робить,
Від сонця до сонця працює,
Але в серці його живе,
Святая мрія про врожай.
Село мене чекає
Село мене давно уже чекає,
Де матір молиться за мною,
І кожна ніч я бачу сни,
Про дом мій рідний в полі золотім.
Селянський розмір
На селі час плине інакше,
Не час години прислужбою,
Але час святої праці,
Що творить землю й людину.
Село в осінь
Село гарне в осінньому золоті,
Де дерева горять останнім теплом,
І люди жнуть врожай святий,
Під небом сумним і суворим.
Вулиця селу
Вулиця села вузька й тиха,
Де знають люди один одного,
І сердце мої биєть частіше,
Коли йду я селом рідним.
През село
През село пливе річка,
Де дівчата воду носять,
І піють вони під водою,
Пісні дідів своїх старих.
Село – мова серця
Село говорить мові серця,
Де кожна хата – то поема,
Де люди знають правду чистоту,
І честь живе від батька батька.
Сільська неділя
У неділю село святкує,
До церкви йдуть із білою ходою,
І звуки дзвонів розносяться,
По полям золотим, до неба.
Село в мені
Село живе у мені глибоко,
Де кожна спогад – то скарб святий,
І ні на что мене не вабить,
Як на повернення в край рідний.
Селюкові вечори
Вечором на селі то тиша,
То голоси дітей в грі,
То скрипка грає дід старий,
То молиться село перед сном.
Селянська молодість
У селі живе молодість,
Де дівчата, мов квіти в полі,
Де юнаки сильні й хоробрі,
Готові честь роботи нести.
Село в ночі
На селі ніч то таємниця,
Де зорі блимають святіше,
Де люди спать йдуть мирно,
Сніючи про благо й щастя.
Село і традиція
Село хранить традицію стару,
Де дід уча внука святому,
І кожне покоління чує,
Голос предків в селі рідному.
Селюкові руки
Руки селюка сильні й смілі,
Що орали землю поколінням,
І в кожнім зморшку їх глибокім,
Вибита історія України.
Село серед лугів
Серед лугів села мале гніздо,
Де волі люди і живуть вільно,
Де небо ближче й простір шир,
Де дух живе правдою святою.
