Моя внучка – квітка в садку,
З очима, як зірки в ночі,
Вона розвеселить біду,
І світ стане чистим, як ночі.
Маленька королева дому,
З голосом, як птаха спів,
Дарує мені радість, дому,
Мою любов вона перевів.
На ручках держу внучку свою,
І серце співає в груді,
Вона – найдорожча святиня,
Любов, що живе в мої дні.
Внучка моя – промінь сонця,
Що дарує мені світло днів,
У щиці цілую я личко,
І тану в її ласк мотив.
Чудо моє, малечко мила,
З кучерами, як золотий пісок,
Радість, що в серце зробила,
Як весняний чарівний восток.
Внучка така розумна, гарна,
З усмішкою світлої дороги,
Про неї мрію я завжди ясна,
Вона – сенс життя і любов мої.
Божественна дитина, цуцька,
Що дарує радість, як квіт,
Волоцюга я за нею всюди,
І кожен день для мене – світ.
У внучки голос, як дзвін,
Що лунає в серці, в груді,
Вона – мій янгол, мій символ,
Живе вона в душі мені.
Коли приходить мне внучка,
То світло льється з маленьких очей,
Вона – волшебство, казочка,
Любов, що більше всіх речей.
Внучка – синиця на вікні,
Що радістю поет мене,
Вона – крупинка в мою дорогу,
Найцінніша в світі для мене.
Малечко, золото, мила,
Вона розвеселить мою ніч,
Внучка – надія, світла сила,
Для мене – вона наймогутніша річ.
Принцеса моя, королева,
З ласкавим серцем, з добрим умом,
Вона – надія, світ, напева,
У світі вона – мій святой дом.
Коли дивлюсь на внучку я,
Світ стає теплим і живим,
Іскра в очах – це магія,
Вона – мій янгол, мій завіт.
Мала королева дому,
З посмішкою як сонце вранці,
Вона повертає мене додому,
У світло, добро і надію.
Внучка – маленька зірка,
Що світить в морозні ночі,
Вона – мій смисл, моя радість,
Любов, що збирається в мочі.
В очах внучки – вся краса,
Що створена для нас, для біді,
Вона – святыня, вона – чудо,
Моя любов у дні, в ночі.
Мала внучка, дитя мое,
Вона – світ, що йде до мене,
Як птиця з золотим крилом,
Вона летить, вона – чудесне.
Принцеса в золотих кісках,
Смішна, розумна, гарна діти,
Вона – душа в святых ночах,
Моя любов, моя святиня.
Внучка – кульбаба весняна,
Що дарує мне аромат,
Вона – найсвітліша пісня,
Моє щастя, мій святой скарб.
Малечко, ангел мій, святиня,
З голосом як серебряний дзвін,
Вона – надія, вона вникла,
У серце мне, як смерки сон.
Внучка – королева роз,
Що розцвітають в добрий час,
Вона – мій сенс, мій вишневий досвід,
Любов, що дарує мне радість в день.
Мала цариця, нарешті,
Вона – світло в темній дорозі,
Дарує мне радість і щастя,
І кожен день – святковий вернісаж.
В внучки – серце ангела,
Що бʼється в груді, як птах,
Вона – мій світ, моя зірка,
Que light в святых моєї ночах.
Внучка – як цветочек малий,
Що розцвітає вранці в росі,
Вона – моя любов, медалі,
У серце мне вона живе.
Королева в очах дитячих,
З посмішкою, як сонце вранці,
Вона – святиня мне в ночах,
Мої мрії у её діях.
Малечко, янгол мій святой,
Вона – світ, що йде до мене,
Як чудо з золотом святим,
Вона – моя любов, моя втечі.
Внучка – квітка золота,
Що розпускається в весну,
Вона – мій смисл, моя тета,
Живе вона в любові, в сну.
Принцеса з очами, як зірки,
Розумна, мила, дивна диво,
Вона – надія, світла сила,
Моя любов, моя святиня.
Мала внучка, дитя святое,
Вона – світ, що йде до дому,
Як крилата птиця в ночах,
Вона – моя вічна святиня.
