Козак на коні
На степу широкому їде козак сміло,
Шабля блищить на сонці, розвівається крило,
Гордо держит голову, вільний, як орел,
Це козацький духом заповітний спел.
Пісня про вольність
Козаки колись були, що вітру дикі,
В Січі козацькій жили долі велики,
Не схилялись перед царем, не знали ланів,
Тільки воля, честь, борба — ось путь океанів.
Козацький слід
Сміливці їхали крізь ночі темні,
За вольність батьків-дідів смерті гідні,
Козацька слава не вмирає й досі,
У сердцях живе вона ніби росі.
Січ запорізька
На острові серед Дніпра стояла Січ,
Тут збирались борці за волю у ніч,
Козаки палаткові ночували близь,
Мов зірки на небі, вогні гоління жили.
Шабля козацька
Шабля козацька — святиня й грім,
Лізе в небеса, гримить як псалом,
Кров ворогів вона пила не раз,
Честь украйнського народу — в кожний час.
На степу гуляє козак
На степу гуляє козак уночі,
Зірки блищать як сльози в його очі,
Тужить за рідною землею вітчизни,
За жінку, дітей, за честь і грізни.
Голос предків
Голос предків чую я крізь роки,
То козаки кличуть мене в далекі віки,
“Тримай честь, борись, не здавайся в долі,
Хай живе Україна вільна в полі!”
Ще є козацька кров
Ще є козацька кров в моїх жилах гарячих,
Ще є огонь святої волі в грудях,
Як мій прапрадід, я готовий стати,
За матір-батьківщину змолоду горіти.
Козачок малий
Козачок малий, років ще не двадцять,
Вже мужчина став, знає він про братність,
На коні сидить, як король на престолі,
Чекає битви, біль готов й неволі.
Незламна воля
Козаків не ломали ні ланцюги, ні вогонь,
Їхня воля — як гірський кришталь з вершин,
Не здавались царям, не кланялись королям,
Козаки були — богатирі, велики Богом.
У Січі панує слава
У Січі панує слава й свобода,
Козаки живуть, як велить природа,
Без панів, без царів, без чужих законів,
Вони — власне господарі своїх доріг нових.
Козак співає
Козак співає під зірками світу,
Пісня його сповнена витай і житу,
О величності дідів, про славу козацьку,
Про вольність волюча на землі казацькій.
Останній козак
На валах січових сидить козак стар,
Розповідає молоді про той, що став,
Як честь козацька, слава і навіть смерть,
Коли за волю гідна — величава ще й відверть.
Коні козацькі
Коні козацькі — риси гарячі,
Очі займають вогнем невдачі,
Мчать кінь з козаком крізь поле, крізь ніч,
Як ветер волі, як грім та дощ.
На першій лінії
На першій лінії козак стояв,
За спиною люди, й він добре знав,
Що смерть невідома за холмом чекає,
Але душа козака грім впізнає.
Козацька честь
Козацька честь — це святий закон,
Що передавався від батька синів,
На честь не торгують, не продають вли,
Для козака честь — це все, що є.
Піснею звич і крові
Піснею звич і крові козаків,
Гор болі нелюдської в тисяч років,
Живуть козаки в пам’яті народу,
Як вічний огонь, що палає у своді.
Козацькі легенди
Козацькі легенди гуляють землею,
За день вполювають, за ніч білуються,
Батьки розповідають синам біля вогню,
Про славу козацьку, про честь і беду.
Вільних душ килька
Вільних душ килька було в світі світу,
Козаки були перші серед них, без мету,
Вони знали вольність, знали, що таке честь,
Знали, що вмирають, але честь лишається весь.
На узліссі
На узліссі чує козак звістку весту,
Ворог іде з армією, але він тут місцю,
Готовий до змаги, готовий до смерті,
Козацька кров кипить у грудях і перті.
Степ козацький
Степ козацький — це земля святая,
Тут кров пролита козаків, утята,
Кожна травинка — це могила честь,
Кожен камінь — це пам’ять, що є весь.
Козак і дума
Козак слухає думу старого баяна,
О золотої Січі, про долю невечеріна,
І сльози ліються на його обличчя,
Адже він знає, що слава — це вічність ще й сильна.
На коні, мов король
На коні, мов король, їде козак сміло,
З крила розвівається, й сонце йде біло,
Не боїться смерті, не боїться болі,
Тільки волю знає й честь у полі.
Козацька мова
Козацька мова — гримуча, як гроза,
У ній величава вільність і беда,
Кожне слово — це той пал вогню,
Що палить серце козацькому синові.
Місяць над Січю
Місяць над Січю сходить понад низами,
Козаки сидять, вели розмови сміли,
О боях давніших, про славу козацьку,
Про те, як вони жили вільно й в млянцаку.
Козак молодий
Козак молодий, років двадцять п’ять,
Уже знає, як змагатись, як умирать,
Вже褛 багато битв в його ночах уяви,
Вже знає козак — честь важче ніж праві.
Січова клята
Січова клята всіх козаків скуовує,
Братством святим, що вічно й не руйнується,
Один за одного, всі за одного,
Ось козацька клята, величеснного слова!
Козацькі ночі
Козацькі ночі — холодні й темні,
Але сердце козака гарячо й чемні,
На вахті стоїть, чекає ворога,
Готовий жити або вмирати біля Бога.
Останній козак
Останній козак, останній з батьків,
Повинен передати знову уст молодим,
Про славу Січі, про честь козацьку,
Про те, як жили вільно в млі козацькій.
