Франко Іван — Вулиці міста
Вулиці міста гудять голосами,
Машин потік, як річка крізь піщани,
Люди поспішають своїми шляхами,
У кишенях мрії й турботи в кишенях.
Коцюбинський Михайло — Вечірнє місто
Коли сідає сонце за дома,
Червоніють небеса від вогню,
Місто дихає, як велика істота,
І ліхтарі палають на шляху.
Олень Павло — Асфальт
На асфальті місцеві följі,
Де колись траву колосили вітри,
Тепер дітьми гараються голси,
Й асфальт від ніг трохи теплі.
Тичина Павло — Прочанин у місті
Прочанин входить у міста грай,
Дивується вежам, що сягають хмар,
Де люди схожі на дрібних мурашок,
I кожен поспішає кудись, як комар.
Гончар Олег — Світло міста
Світло міста — золотий дощ,
Що падає на вулиці ночі,
Тут кожен затримується на мить,
Щоб встигнути помріяти, поки можна.
Авраменко Леся — Парк у центрі
В серці міста зеленіє парк,
Де зупиняється швидкий час,
Як антидот до міського шумів,
Дає нам парк спасіння в цей час.
Козак Іван — Крамниці
У крамницях міста — чудеса,
На полицях — весь світ цілий,
Там торговці волають голосом,
І гаманець мужчини щоміста пустий.
Кочерга Іван — Центральна площа
На центральній площі міста
Збираються люди, щоб жити,
Танцюють, сміються, волають,
Й площа поєднує всіх в один спів.
Сич Вадим — Підземна дорога
Під містом тече метро, як шлях,
У вагончиках спішать люди,
Під землею інший світ існує,
Де час рахують хвилинами, мабуть.
Стельмах Василь — Крыша міста
Зі крищі міста видно далеко,
За дахами — мрії й願望 людей,
Синій горизонт за будинками чека,
Й над мистом літають голуби скорей.
Забара Олександр — Мосты міста
Мости міста з’єднують береги,
Щоб люди не втратили один одного,
По мостах ходять щодня люди,
Й кожен несе в серці своє слово.
Герета Василь — Ліс у місті
В місті живе крихітний ліс,
Де дерева пам’ятають природу,
Там дикі квіти ще квітнуть,
І місто дишить, як дикохід.
Гребінка Євген — Вічерові вуличні
На вечірніх вулицях міста
Запалюються святла й огні,
Люди повільніше йдуть сюди,
І міст дихає, наче святи.
Метлинський Василь — Будинки-гіганти
Будинки-гіганти до хмар,
Мов вартові міста стоять,
У них живуть мільйони людей,
І кожен етаж — свій особистий світ.
Устенко Данило — Молода кров міста
Молода кров міста – це молодь,
Що шляхом бігаєм вулицями,
З планами, мріями й нові ідеї,
Вони міцнять опори міста щодня.
Кулаков Петро — Шумовий фон
Шумовий фон міста — його пісня,
Гум машин, крики, голоси дітей,
Це музика, що не написана нотами,
Але мелодія живе в серцях людей.
Вовк Іван — Вітер у кам’яних вулицях
Вітер у кам’яних вулицях міста
Розповідає історії давніх часів,
Як будувалось місто, як росло,
І вітер залишає сліди у піску років.
Мордань Павло — Гравітація міста
Гравітація міста тягне людей,
Хто раз влюбився, уже не уйде,
Городяни носять любов до міста,
Як амулет на грудях серед турбот.
Лепкий Богдан — Світанок у місті
Світанок наступає на місто,
Й міст пробуджується, як велика істота,
Люди встають із ліжок, щоб жити,
І день починається, сповнений світла.
Демʼянчук Юрій — Вулиця, де я живу
Моя вулиця – це духовне місце,
Де кожна цегла має вік,
Де люди знають один одного в обличчя,
І місто тут дихає, як живе.
Хвильовий Микола — Величність міста
Величність міста в його розмахові,
У амбіціях кожного жителя,
Що будує, мріє й переживає,
Й міст росте вверх, як жива молитва.
Бойчук Микола — Фасади будинків
Фасади будинків міста – це обличчя,
Кожне з своєю історією й віком,
Деякі нові, блискучі від фарби,
Інші – свідки мінулого століття.
Грицай Павло — Залізниця міста
Залізниця міста тягне людей,
За горизонт, до інших міст,
Але багато повертаються звідти,
Бо серце тягне їх додому скоріше.
Сумцов Денис — Котрі в місті
Коти в місті – мудрі мандрівники,
Що знають усі переулки й дахи,
На крищах вони сплять під зіркам,
І місто видається їм дивовижним царством.
Єременко Станіслав — Люди міста
Люди міста – це різноманітна тканина,
Багато мов, культур, мрій в одному місці,
Вони творять історію міста щодня,
Своїми руками, своїм серцем і розумом.
Бланк Іван — Журналіст міста
Журналіст міста пише про життя,
Що кипить у вулицях й площах,
Його слова – це дзеркало міста,
Де кожний видить себе й своє завтра.
Ващенко Павло — Дощ у місті
Коли йде дощ у місті,
Асфальт сяє, як чорне скло,
Люди поспішають під дахи,
А місто миється й оновляється знову.
Мартич Іван — Ночі міста
Ночі міста – це час магії,
Коли приховані бажання видні,
У темряві світлять ясні вікна,
І місто сніть видить, а людина – живе.
Криштопа Павло — Останній промінь
Останній промінь сонця за містом,
Переробляє все у золото й багрець,
На мить міст стає чарівним,
Й люди зупиняються, щоб насолодитись красою.
