Мир приходить тихо
Мир приходить не з гарматних звуків,
а з голосу дитини, що сміється,
з рук, що перестали стискатись у кулаки,
з серця, що вчиться прощати.
Надія в кожному дні
Коли сонце встає над Україною,
воно несе в собою перемогу,
яка не вимірюється зброєю,
а чистотою людської душі.
На розвалинах
Де стояли казарми ненависті,
виростають квіти прощення,
де лунали крики болю,
звучать пісні миру.
Коридор легіонів
Не буде більше братів проти братів,
не буде слів, що ріжуть серце в шмаття,
лиш безконечні обійми України,
на плечах якої танцюють голуби.
Дозвіл на щастя
Мир—це дозвіл закохуватись знову,
дозвіл дитині спати без страхів,
дозвіл матері не чекати вісток,
дозвіл землі роліти хлібом золотим.
У тишині
В тишині без гарматних звуків
я знаходжу себе,
мою справжню душу,
яку шукав так довго.
Склади руки
Коли люди складають руки в молитві,
вони складають також руки розбрату,
і кожна молитва—крок до миру,
що гасить вогонь в людських серцях.
Після грози
Після грози лунають дзвони,
дзвони сподівання на краще,
і радуга простягається над містами,
яких так давно не було видно.
Голос мати
Материнський голос гасить ненависть,
як вода гасить вогонь в лісі,
і кожна мати—королева миру,
яка править без корони.
Передислокація серця
Наше серце передислокується з поля битви
в тихий кут, де можна чути своє биття,
де можна розмовляти, а не кричати,
де можна обіймати замість битися.
Мовчання як слова
Мовчання мирних людей—це голос,
голос, що лунає сильніше за бомби,
голос, що будує, а не руйнує,
голос майбутнього України.
Порог новог світу
На порозі нового світу стоїмо ми разом,
не враги, а люди однієї землі,
не розділені, а об’єднані болем і надією,
готові будувати мир кожного дня.
Вибір
Кожного ранку я роблю вибір—
обрати мир замість гніву,
обрати слово замість зброї,
обрати життя замість смерті.
Джерело
Де джерело миру на Україні?
Не в кабінетах, а в людських душах,
не в договорах, а в щирих обіймах,
не в словах, а в серцях, що бють разом.
Піснь заспокоєння
Співаю піснь заспокоєння землі,
землі, що чула занадто багато крику,
піснь, що лікує рани й роздори,
піснь, яка лунає тихо, але впевнено.
Завтра починається сьогодні
Завтра починається не завтра,
завтра починається в цю мить,
коли я роблю крок до іншої людини,
коли я тягну руку першим.
Крізь сльози
Крізь сльози бачу я Україну,
яка вже не плаче від болю,
а плаче від радості зустрічі,
від радості того, що ми живі.
Жінка миру
Жінка миру—це не вигадка,
це та, що народжує синів і доньок
і вчить їх не гаснути при першому вітрі,
вчить їх будувати, а не руйнувати.
Роса на травині
Как роса на травині відсвічує сонцем,
так і мир блискавить в очах тих,
хто готовий його побачити,
хто готовий віддати йому своє серце.
Дорога без пилу
Дорога миру—дорога без пилу guerra,
дорога без трупів і плачу,
дорога, де можна йти без страху,
дорога, що веде в майбутнє.
Люди миру
Люди миру—не святі й не боги,
то люди, як і всі інші,
але вони обрали світло замість темряви,
обрали надію замість відчаю.
Спадщина
Що ми залишимо нашим дітям?
Не розруху й розбір,
а мир, що побудуємо своїми руками,
а землю, зелену й живу.
На крилах миру
На крилах миру відлітаємо від минулого,
від горя, що тисячу років лежало на грудях,
вперед до нового, до сонця, до життя,
що гудіння крил наносить на землю.
Тиша як святиня
Тиша—це святиня в руїнах,
святиня, якої чекали так довго,
святиня, що говорить без слів,
святиня, яка гоїть всіх нас разом.
Рука дитини
Рука дитини в руці батька—
це весь мир у світлині,
це все, що варто жити й боротися,
це майбутнє, що вже починається.
Квіти пам’яті
Квіти пам’яті не забувають болю,
але й не живуть в ньому,
вони ростуть крізь сльози й попіл,
напевне нагадуючи: мир вибереш ти.
Мов дихання землі
Мир дише через землю України,
як дихання дотикається до грудей,
тихе, невидиме, але живе,
готове розквітнути весною.
Простий акт
Мир—це не велике чудо,
це простий акт, простий вибір,
протягнути руку, посміхнутися,
забути ненависть на день, на годину, на вік.
