Коли твоє імення чую я,
То серце мне біжить, як птиця вільна,
І душа розпахує крила вся,
Летить до тебе шляхом неділя.
Місяч світить срібною стежею,
А ти сидиш біля мене близько,
І слова мої гарячіють все же,
Як пломінь тліючий у грудях дико.
Твій голос лине крізь гущавину,
Як звук скрипки в святій тишині,
Я чую серцебиття судину,
Що б’ється в такт любові мне.
Під зіркою, що блищить вишиною,
Твої уста зустрічають мої,
І світ чудесний створюєм ми двоє,
Де нема жалю, нема шкоди жодної.
Як роза червона в саду розцвіла,
Так серце моє розцвітає для тебе,
І кожен пелюсток любові співпіває,
Про щастя невимовне в небе.
Ми два крила одного птаства,
Що вщерть летить до неба вvissss,
У танці коханні, у святому братстві,
Ми знаходим істину всієї краси.
Моя душа співає для тебе,
Як соловейко у ночі темній,
І кожна нота летить до неба,
Несучи любов, як благовіст святий та земний.
Твоя любов – це безмежність,
Як океан, що хвилюється безупину,
Я тону в ній без сумніву й остатку,
Забуваю світ, забуваю рамки людину.
Коли ти рядом, світ набуває барв,
І я побачив смисл життя такий,
Що раніше не вловив у снах, у чарах,
Ти – мій прозрів, ти – радість мойої сфари.
Два серця б’ються в нас як одне,
Два голоси співають гармонію,
І ми летим на крилах песні,
Крізь ночі та дні, в піснеспівnémонію.
В тобі я знайшов затишок святий,
Де можу бути сам собою весь,
Де кожен мій невимовлений край
Розуміють твої очі, твоя честь.
Як вода вічна течень і дбаєш,
Так й любов моя не знає спину,
З усіх джерел вона навчає,
Наповнює душу мне безупинну.
Ти світло мене на шляху ночі,
Як зоря наддає се в небі в висі,
Я йду за тобою крізь хвилі біді,
Знаючи, що ти зі мною, як честь.
Наші душі пов’язані навіки,
Одною лінією долі сплетені,
Ми танцюємо в ритмі любові високій,
Де все вирішено, де все священні.
У вишневому саду нашої любові
Розцвітають квіти щоночі,
І ми збираємо медові плоди,
В обіймах один одного на ночі.
Молюся кожної ночі я за тебе,
Щоб доля щастя вічне дарувала,
Щоб ти завжди зі мною поруч був в небе,
І любов наша ніколи не угасла.
На березі спокою ми сидимо,
Спостерігаючи хвилі життя,
І знаємо, що вічність ми любимо,
Коли поруч – ти, моя святая.
Вітер співає нашу пісню,
Несе крізь гори і долини,
І кожен звук є повістю про цесю,
Про те, як я люблю тебе без вини.
Огонь у серці мойому палає,
Лише від твого погляду, твоєї мови,
І я горю, але не страждаю,
Бо знаю – це святое, це основа.
Тонка нитка тебе й мене зв’язує,
Долею сплетена, не розрізати,
І ми танцюємо в танці, що дарує
Нам щастя, що не можна описати.
Як роса росяна в ранім світанку,
Твоя любов освіжує мне кожний день,
Я прокидаюся з тобою в рану,
І відчуваю неземну тінь.
Два голоси співають гармонію,
Два серця б’ються в нас як одне,
І мистецтво любові створює симфонію,
Що лине крізь закоулки земле.
Невидимі нитки нас з’єднують,
Кожен день, кожну ночу, кожний миг,
І якщо світ на шмаття нас розіде,
Ми все ж залишимось разом неодяг.
Симфонія наших душ лине,
Крізь вулиці міста, крізь ліс,
І кожен звук говорить про те мине,
Про те, як ти для мене – весь світ це.
У тобі я знайшов вічну весну,
Де все розцвітає для мене,
Де сніг забуває про міцну вісну,
І серце мне радіє спокійне.
Два крила серця б’ються у мене,
Коли ти близько, близько до мене,
І я летю в небеса вільне,
Де нема жалю, нема тебе окремене.
Голос твоєї душі я чую,
Як дзвін святий в ночі темній,
Я йду до тебе, я вірую,
Що ти рядом, вічна й геній.
Любов – це мистецтво, що ми малюємо,
Кожен день – новий штрих, нова лінія,
І картина життя нашого розквітає,
У барвах щастя, у святій гармонії.
Ти – моя зоря на небосвідь,
Що освітлює мене в темній ночі,
Я йду до тебе крізь всі біді,
І знаю, що приду я до тебе в мочі.
Вічне почуття живе у мене,
Що зветься довічною любов’ю,
І я роблю все можливе мене,
Щоб ти була щаслива, як королева вічністю.
