Мова моя — як пісня сніданку,
Що гріє душу з перших днів життя.
Вона лунає в кожній моїй ранку,
Живе у кожному моєму дітю.
Українська мова — це наша твердиня,
Де кожне слово — мечем і щитом.
У них грімить героїчна гідність,
І звучить гордості священний спів.
Коли я говорю рідною мовою,
Я чую голоси своїх батьків.
Вона живе в моїй крові, в душі мовою,
Живіє в серці мне — звучить живків.
Слова українські — як золото й срібло,
Вони дзвенять у просторах полів.
Мова отців моїх, святого правила,
Жива в моїм серці — в твоєму слові.
У мові нашій — вся історія України,
Кожне слово — це камінь великої стіни.
Від дідів, прадідів до нас в сучасні дні,
Звучить святая мова — звучить не уповні.
Мова українська — це моя святиня,
В її звуках — теплота рідної землі.
Вона пахне полинням, вона як малина,
Живіє в моєму серці — в моїй крові вона.
Слово розповідає про нашу силу,
Про мужність наших предків, про їх любов.
Мова українська — це наша крила,
На яких летимо ми в світ — у новий світ основ.
Кожне слово нашої мови — це скарб,
Який охороняють покоління підряд.
Мова — це корені, які дають нам дар,
Щоб вільно виростали в нас діти й онуки в світ.
Українська мова — це мій голос у світі,
Це мої мрії, це мої крила й мета.
Коли я говорю — я правду звелічу,
І моя мова звучить, як сонячна світа.
У чистоті слова — вся наша честь,
Мова українська — це нашої душі гість.
Вона лунає у вечерах й у світанку,
І я люблю її — люблю безмежно й так зюнку.
Мова батьків моїх — це духу святиня,
Це джерело живої води в мою грудь.
Від слова українського — моя думка вольна,
І серце вчить мене звучати в дорогу путь.
Говорю я мовою дітей й батьків,
Мовою землі моєї, мовою добрих слів.
Українська мова — це магія старовини,
Що оживає в голосі кожної людини.
У мові нашій — звук вічних камінів,
Що грали роль у битвах, в славах й у бідах.
Мова українська — це голос божеств,
Що шепче мені про мою любов до батьківщини.
Слово українське — це моя зброя й щит,
Це моя гордість, це мій вічний сріт.
Коли я мовлю — я хвилюю світ,
Мова моя — це серце, яке живе і жить.
Мова моя — як зелень на полях,
Як дзвін мелодії у вечірніх часах.
Вона несе в собі туги й надії,
Вона жива, вона весела, вона май мої.
Українська мова — це голос мій та грім,
Це сила, що живе в крові й в душі мас.
Мова батків — вона не помруть ніколи,
Вона буде жити, доки живемо ми, доки цвіте воля.
У кожному слові нашої мови — жар,
Жар землі, жар серця, жар старих замків.
Українська мова — це вічний наш удар,
Це крик волі, це вишиває святих слів.
Мова українська — це річка вічна,
Що тече з давнини до днів сучасних.
Вона несе в собі історію героїчну,
І звучить в мені — в мені святих прекрасних.
Слово українське — це мояді,
Це серце, що бучить у грудях мас.
Мова батьківщини — вона не згасне,
Вона живе, вона просяває, вона світ наш.
Говорю я мовою героїв давніх,
Мовою козаків, мовою святих батьків.
Українська мова — це гідність наша,
Це духу наших предків священна вода.
Мова моя — як золото в руках,
Як дорогоцінний камінь у пісні.
Українська мова — це радість у словах,
Це любов моя до тебе — до землі моєї.
У мові нашій — вся любов до світу,
До землі, до неба, до всього живого.
Українська мова — це гімн наш вічний,
Це молитва наша, це слово святе й святого.
Слово українське — це блиск й грім,
Це слово вільної людини й скель.
Мова батьківщини — вона живий гімн,
Вона звучить у мені, вона моя ідеал.
Мова українська — це мій голос чистий,
Це голос душі, що кричить до світу.
Вона пахне землею, вона як листя,
Що гріще серце мене у дні й у ніч святу.
Українська мова — це святая скарбниця,
Де кожне слово — це золото й перлина.
Мова моя — вона моя гордиця,
Вона живіє в мені — невмирушна, вічна.
У мові нашій — сила всіх розповідей,
Мова українська — це голос людей.
Від древніх часів до сучасних днів,
Вона гримить, вона звучить, вона основ.
Мова батьків — це моя радість,
Це моя скорбота, це моя надія й змога.
Українська мова — це святая правість,
Що живе в крові й в грудях мас, як Божа.
Слово українське — це мечем й щитом,
Це гідність наша, це вольно й святе.
Мова батьківщини гриміть і живим звучить,
Вона буде з нами — вона наш світ.
Мова моя — як пісня птиці,
Як шелест листя у полях.
Українська мова — вона ліниця,
Що з’єднує мене з рідною землею й батьків.
