Українська мова – золота,
Як росичка в саду,
Говоримо ми мовою святою
Усюди, всюди, всюди я іду.
Синій, жовтий, як пшеничка,
Український наш прапор,
Хвилює він, як птичка,
На вітрі, як цвіт лютий спір.
Хата, хата, мила хата,
Біла, з червоною стріхою,
У селі, де жила я малята,
З матусею, з батьком, з любов’ю й святою.
Вишні, вишні в українськім саду,
Червоні як кровинка, як омела,
Приходили до них я в кожну раду,
І дитячою душею я пела.
Поля, поля золоті, широкі,
Де пшеничка росте, де жита,
Українські землі, мені близькі,
В моїм серцю живуть вони святі.
Дніпро, Дніпро, річко широка,
Синій водою течеш ти,
По тобі пливуть човники легко,
Пісні українські гуляють, живуть ти.
Київ, Київ, мамине місто,
Золотаві куполи гоють,
На холмі, як птиця, висить,
Церкви древні вірність стоять.
Україна – казка стара,
Про княжну, про героїв сильних,
Де добро живе, смотрить вара,
І розправляє крила крильців сильних.
Матуся, матуся, найріднісша,
Україна – матір наша вся,
Годує нас землею щедрою щедро,
І любимо її ми, вся, вся.
Зірки, зірки на небі сяють,
Над Україною світять вночі,
Вони мріють, поють, говорять,
Про надію, про радість, про очі.
Весна прийшла на українське село,
Квіти розквітали на полях,
Птахи поють свою пісню в повітря світлу,
Діти бігають, сміють, грають, грають.
Господь, Господь охороняє Україну,
Землю святу, народ святий,
Молимо ми його кожну хвилину,
Щоб жив народ, щоб крепив, щоб святий.
Козак їхав на коні чорному,
Їхав, їхав через поле золотеє,
Пісню співав голосом гарячим,
Про Україну, про землю, про любов у серцеє.
Малі українці, мої діти,
Ростіть, любіть свою землю,
Будьте сильні, будьте чисті,
Беріть честь, святую, всю сімлю.
Ніч перед Різдвом, снігом падає,
В селі запалюються ліхтарики,
Люди моляться, душа летає,
На Україну, до сердечка, до цілі сніг пада.
Україна велика і свята,
От Карпат до Чорного моря,
Земля наша добра, земля щедра,
Й живемо ми в ній, як в святій історії.
Гарячий хліб з печі прийшов,
Пахне мукою, солю, любов’ю,
Хліб український всіх годує,
Матіри для дітей його ломають з честю.
Клен, липа, дуб стоять в лісі,
Вони древні, вони крепкі,
Вітви дерев оберігають всіх,
Й поміж лісу звучать пісні дітей жвавих.
Мамина вишня в саду росте,
Червона, чорна, чудесна,
Саджала мама давно її,
Й передала мені її сімлю, честь, вишні.
Жили були квіти в саду,
Сніговий туман, ромашка, дзвіночок,
Вони співали про Україну коло раду,
І радість була у кожному цвіточку.
Голуб білий летить в небі,
Над Україною, над полями,
Несе мир він, несе веру,
Й сідає на рука до малят святими.
Місяць сіяє, як срібна монета,
На Україну, на села, поля,
Білий місяць, пісні про кохання,
І спимо дітей про землю, про святу, про сімлю.
Сніг падає білий на землю,
Закриває поля, гаї, ліс,
Діти грають в снігу святому,
На Україні, де чудо, де дивний світ висок.
Танцюємо дітей на подвір’ї,
Українські танці, швидкі, ясні,
Грай, скрипку, грай свою мелодію,
На святій землі Українській, в ночі святій.
Чорна земля українська питома,
Родить зерно, родить цвіт, радість,
Її робимо діти наші дома,
Й передаємо їм честь, святу, безсмертність.
Розповідає нам бабуся казку,
Про старину, про героїв, про давнину,
Про Україну святу, дивну маску,
І слухаємо ми, закохані в старину.
Хрущак мій, добрий мій товариш,
В моєму серцю живеш ти,
На Україні, в золотому царстві,
Ми разом ростимо, любимо, мріємо дальні.
Залізничка, залізничка швидка,
По Україні перевозить нас,
З міста в село, на село, на радість, на світ дика,
І бачимо землю в кожен час.
Перший вулик батько збудував,
Бджоли летять, медок течине,
На Україні солодкий медок течине,
І дітям розповідаємо ми казку медову.
