Коли я виходжу у ранок,
Росою мокра трава,
Поклін вам, мій край мій ясний,
Душа закипає святва.
В полях золотіє пшениця,
На небі орлиця летить,
Моя Україна, моя рідниця,
Прошу, вічно в серці живи.
Малюки, пустіть ваш дух волі,
По лугах зеленим летіть,
Знайте, що в цій благородній ролі
Вам Україну берегти.
Дерева старі нам розкажуть
Про славу предків наших днів,
Ліси святі нам завжди кажуть
“Росіть, хлопці, без грішних снів”.
Бабусь розповідала мені
Про часи, коли святкувала
Вся Україна в добрі дні,
І вишня біла розцвітала.
Я слухав казок про козаків,
Про славу чести і про честь,
І розумів без тисяч слів,
Що Україна – це наше честь.
Хоч часом бида нас косить,
І грім гримить над головой,
Україна вільна розцвітить,
І світ побачить крок святой.
Малята, вірте в красу днів,
В розквіт квітів весняних днів,
Коли наш край міцніший буде,
І дух вільний в серцях грає.
У лісі зеленім гуляю,
Де сосни сягають хмар,
Душа розпочає й співає
За мною летить мій гарний струн.
О, лісе святий, матінко,
Як гарно поскрипу твій лист,
Дитя робиш мене й дівчинко,
Тим больше люблю я той хліст.
Дніпро – велетень наш чудесний,
Плине середь країни він,
Голос його – то гімн небесний,
Що чує Україна звідневин.
Дніпре, величавий і вільний,
Мов серце б’єш ти наше днів,
Науч мене бути спокійним,
Як ти, коли луг розцвіває львів.
Хмаринки білі, як ангели,
Летять над Україною днів,
Дивись, мала донечко, як гарні
Вони грають в луках квітів.
Небо кольором синім пахне,
І вітер дме на крилах птиці,
Українці, велике благодаря,
Що в нас є таке чудо – Я живу!
В полі жита золотого
Бігла дівчинка мала,
Співала пісню про свободу,
Про те, що батьківщина свята.
І слухав ліс її напіву,
І луг кланявся їй в пояс,
Де в кожнім колосі живою
Живе дух предків наших днів.
Малюк, коли ти вийдеш у поле,
Пам’ятай слова старого дідуся:
В Україні святій є доля,
В її землі живе любов вся.
Кожний камінь тут гавкає славу,
Кожна стежка ведме у дім,
Де лютує волі ми правом,
Де живме ми з хлібом і сміхом.
За стежкою, де росте м’ята,
Живе казка про край святой,
Там бігають лисички-сестра та
Охороняють край бо любов.
Там сонце сідає в морі
За горами, у синім сні,
І чути дитини в хворі
Піснь предків наших у дні.
Коли сіючш ти зерно,
Пам’ятай про край святой,
Золотиме воно в’яно
Колосками в ранок ранній.
Україна – це поле велике,
Де живуть красуні квіти,
І ти, малюче, маєш дику
Силу в душі розцвітати.
По дорозі до хатинки
Дитина мала йде,
Зоря вже над горинки
Вже спить верби на воді.
І чує вона, малюча,
Як мати чекає з вечора,
Як в гайку глухій ночуючи
Поває наша честь святая.
На весіллі в селі нашому
Співають пісні старовин,
Гарячий танець – от чудесне
Розповідає про край твій.
Дітей, приєднуйтесь до танцю,
Щоб серце билось мов струна,
Розвеселяйте Україну,
Яка чекає вас одна.
Ночей святих в Україні,
Коли горять вогні,
І діти в сніжні, в мерзлині
Співають пісень днів святих.
О, як гарна та ніч цвітна,
Де світ мерехтить і гримить,
І дух святый, дух спокійна
В серцях маленьких дітей спить.
В сирому саду мого деда
Росли вишні білокомі,
І дивилась кожна гілка
На небо, що світлого ноти.
Там розумів я про природу,
Як гарно можна жить на світі,
І вінцем честі і свободи
Вважав Україну я в дні.
Їхав я по сніжних полях,
Їхав через ріки й гір,
Видів Україну в розколах
Тисячі чудес і сніг.
Малюки, приєднуйтесь до мене,
До світу гарного й святий,
І дивись на ліс, на сніжне
Небо України твоєї днів.
У вечір тихий я сиджу
На крилечку біля хати,
Слухаю як поселення спить,
Як мовчать золоті поля.
І дума в мене про дітей,
Яких я бачив на luzi,
Як бігли вони по снігу,
Як сміялись у зимні дні.
З комина йде синій дим,
Розходиться в небо осінній,
І нишком під гасних лампо-ці
Сидить мати й чека дітей.
Оглядає з вікна запитання,
Де її синичка гуляє,
І мовчанням любові безпам’ятне
Охороняє край святой.
Коли батько у полі працює,
І мати чекає весь день,
Дитина мала розуміє,
Що батьківщина – це ціль.
Вона росте спокійно-мудро,
Готується до дня святого,
Коли буде вона з гордо
Берегти край любого свого.
По сніжній дорозі в ліс
Йшли дітки в ранок ясний,
І чули вони сніговий голос
Сніжних духів під елями.
Там розуміли вони рідко
Що світ розпростерся для них,
І справа їх – живить дітей та
Україну любити й цінить.
У гаю зеленім гра музика,
Гра по галузях і листі,
І почує кожна дитина музику
Голосу предків у дні.
Там скрипить сосна про славу,
Там озвучується честь,
І розуміє дитина молода
Що Україна – це честь вся.
На площі у селі нашому
Танцюють люди під луною,
І дітки малих, голоси малих
Підпівують піснам святим.
О, як гарна та танцюючи світ,
Де кожний крок – це крок святой,
Де серце біє і дрижить мовчить
От радості і честі днів!
На морськом острові сидячи,
Дивлюся на морські хвилі,
І розповідаю дітям малим
Про славу козаків морських.
Вони слухають із захватом,
Розуміють мужність і честь,
І клянуться вони, розуміючи
Охороняти край святий вся.
Летять у небі птахи гарні,
Летять над полями й лісом,
І знають вони, ці птахи вільні,
Де місце їх вічного дому.
Малюки, дивіться на них,
Наслідуйте їх волю й дерз,
Летіть у світ широкий днів,
Охороняйте край святый вцілости.
В осіні, коли листи падають,
На землю золотом ляжуть,
Казки старі нам розповідають
Про те, як Україна живе.
Кожний лист – це сторінка історії,
Де написана честь предків днів,
І розумієм ми в час з восторгом,
Що Україна вічна, вічно жива.
Вечірня зоря над гаєм,
Палає як огонь святой,
І діти дивяться на край цей
З радістю й надією святой.
Вони молять про мир і благо,
Про те щоб батьківщина жила,
І в кожнім молитвослові святаго
Живе Україна та сніжна.
По древній дорозі дитина йде,
Де йшли й герої давніх днів,
І в кожнім кроці вона відчуває
Дух слави, дух святої спів.
Вона ростиме и дужчати буде,
І будуть спогади з нею ні,
І знатиме вона, що Україна люде
Живуть у честі у всі дні.
Біля вогнища сидять діти,
Слухають казок тепла,
І розумієм вони, що це святе,
Те, що батьківщина вся.
Батьки розповідають історії,
Про те як жили й як живли,
І кожна казка в час святой
Закріпляє у дітей безсмертну силу.
