Костенко Ліна – Золота осінь України
Коли листя золотом гоїться,
І сонце в небі любо світить,
Україна мати нам усміхається,
Як в казці чарівниця дарує дар.
По полях лежить медова роса,
Гречка білує подоляння,
А над ріками летять голоси,
Пісні старовинні, мами тіхі нані.
У кожній стежці, у кожній траві,
Живе найстаріша правда світу,
Що землю золоту, що маму дарунок дай,
Беріж, як ока свого, мій дитя, на світ.
Франко Іван – Синя Україна
Синя стрічка Дніпра течет,
Неси, р’яво, як живий струм,
Українську душу, правду, честь,
Кожній дитині, кожному стану.
Ліси старовинні шумлять,
В них казки лісовика живуть,
Тварини дикі, птахи співають,
На землі священній, що Україна зве.
Драй-Хмара Юрій – Козаки України
Не забути нам козацьких справ,
Коней у степах, крику вічних,
Героїв наших, що для держави встав,
Впали мужньо, як дорогу дарували вічну.
На чорних морях казаки плили,
Флота козацький встав в хвилях,
Они за волю-матір боролись,
Для малих дітей, для наших сил.
Коцюбинський Михайло – Річка Рідної землі
По Україні річки течуть,
Вода холодна, що холодить серце,
Кожна капля мені радість прямує,
На землю рідну падає з неба.
От Карпатських гір стікає волога,
В морях Азовському, у Чорному ютьсю,
Воду ту священну, що Україну поїла,
Беріж, мій сину, як око в тіле.
Гуцуляк Яків – Гірська Україна
У Карпатах снігові вершини,
Де орли літають без дороги,
Там живуть гуцули, вільні сини,
На землях німих, що гук природи.
В горах снігу білого більше,
Ніж зірок на небі в ночі,
Там музика живе і пісня гімна,
Що слухати можна, як батьків ночі.
Тичина Павло – Золоте поле
По полях пшениці золотої,
Де вітер волю розносить,
Там дитя українець, в сонці косий,
Навчається силу, правду любити.
Гай розстилається до горизонту,
Скирди сіна золотого лежать,
По землі святій ходить охота,
За урожаєм, за хлібом святим.
Бажан Микола – Мати Україна
Мати Україна розстелила грудь,
Щоб дітям своїм дала утишу,
Боліла вона, болить вона, будь,
Та не втрачає вона надію, сніг.
Вона нас спиває молоком землі,
Годує хлібом волі та труду,
України матір, ми з тобою ми,
Ростемо, як дерева в саду.
Малик Дарія – Весна в Україні
Прилетіли граки, прилетіли,
Розповідають вісті з далини,
Що весна прийшла в Україну,
І розцвіли груші, вишні в саду.
Тепло сонце землю целує,
Трави молоді з землі встають,
Дітям серце весело танцює,
Коли в Україні весна починає.
Костюк Микола – Народні традиції
Вишивка червоно-чорна гоїть,
На рушниках древня мудрість,
Україна дітям учить, що любить,
Свої традиції, старий обряд.
На святкі гуляють, танцюють коло,
Пісні поют про любов, про час,
Намисто на шиї, коса довга біла,
Україна дарує красу у мас.
Коцар Григорій – Селище рідне
В селищі рідному, де ростив я,
Були тесові хати білі,
Огородики, яблуні, груші святі,
Де дитинство мої жилі.
По вулиці бігав я, голосив,
З друзями плив у річці святій,
Память ту беру я, где я любив,
Селище рідне мені святий.
Яценко Василь – Азовське море
Азовське море синє, як очі,
Як мати дивиться на дітей,
Песок білий блисне в сонці,
А хвилі співають пісні старих днів.
Там раки ховаються, там риба,
Там лети мережеве морозиво,
Але море слово про Україну кличе,
Що боротиба, слава, воля, любов.
Морозов Юрій – Чорнобиль
Чорнобиль нам уроком стає,
Що природа дорога, як дитя,
І берегти треба землю святу,
Від зла, від лиха, від біди.
Деревця виростають знову,
Трави зеленіють на землі,
Але пам’ять живу про беду-розраду,
Треба вчити дітей беріч землю.
Нечуй-Левицький Іван – Український край
В краї українськім ніч чорна,
А зірки світять, як алмази,
Білі хати біля річки хорна,
В них живуть люди, що творили казки.
Дід розповідав онукам казку,
Про чарівників, про воду святу,
Українську душу, українську ласку,
Діти слухали, запам’ятавши святу.
Василевич Степан – Украінське небо
Небо високе, синє-синює,
Над землею синьою, над хатами білими,
Де небо звуквідає, дітей учує,
Що в небі Господь, що всі ми рівні, милі.
Хмари біленькі, як овечки,
Білі хмарочки, що вітер миє,
По небу пливуть, як корабельки,
І дітям казку про світ розповідають.
Литвин Петро – Зима в Україні
Зима біла, зима холодна,
Сніг земель накриває білим ковром,
Діти сміються, граються на льоду,
На санках їздять в полі з гором.
Свічи в вікнах, як зірки палають,
Родини сидять, дух святий святкують,
України зима прекрасна дякує,
За те, що дітей у тепло беріжна.
Прилипенко Григорій – Праця й честь
Честь на Україні ціниться, як золото,
Праця святая, яка творить дива,
Дитя повинне вчитися, з дитинства белого,
Що честь і праця – найбільша сила.
На полях труди, на лісі охота,
У майстернях змайструй, що нужно,
Честь, праця, воля – це три святого,
Що дітям часто вчили дідусі, дружно.
Старицький Михайло – Театр України
На сцені світло, як сонце палає,
Акторі грають, душе співають,
Українське мистецтво світу дарує,
Красу, правду, честь розповідають.
У театре дитинство усім відкривається,
В казках, у піснях, у танцях святих,
Театр Україні служить, світу дається,
Мистецтво святе з душ дитячих.
Вовк Василь – Вольність і воля
Воля, воля – це мрія України,
Що дітям серце палить, як звезда,
Воля в степах, в лісах, в гарниці,
В серцях людей, що живуть справедливо.
Воля – не свавілля, не безлюдство,
Це право жити, як Господь учив,
За волю батьки воювали, мужство,
За волю діти малі співають гімн.
Судовський Іван – Мова рідна
Мова українська, як чарівниця,
Що словом творить красу й чудо,
Слова старовинні, як береза біла,
На душу дітям льються, як липа в саду.
В мові усі казки, усі пісні,
Усе минуле, теперішнє добро,
Мову беріжи, мово моя, всі ми,
Без тебе світ – це справді просто темно.
Кулаковський Юрій – Карпатські легенди
У Карпатах живуть русалки й феї,
В лісах таємниці старих часів,
Легенди ті дітям казати вмію,
Про героїв славних, про чудо слів.
Панна молода у вишні біленькій,
Лісовик в тіни дерев сидить,
На горі горить вогонь невеликий,
Карпати магічно дітям диктум мовить.
Мазепа Іван – Отамани України
Отамани славні, що в степах жили,
На конях стрімко, з мечем гарячим,
Волю за народ вони боронили,
Героями стали, як світ розповідає нам.
Мазепа, Богдан, козаки вільні,
За честь, за волю упали мужньо,
Їх пам’ять живе в сердцях дітей сильні,
Як приклад честі, що буває дужно.
Панч Оксана – Український одяг
Вишиванка красна, як райські квіти,
На ній узори, що дід мудрий знав,
Кожна нитка, кожен орнамент святий,
Від прабабусь до нас дошкодав.
Намисто, вінок, стрічки в волоссі,
Костюм український – це красота,
Що дітям учить, як жили предки,
Як берегли вони Україну святу.
Ющенко Павло – Урожай землі
По полях пшениця золотіє,
На городах овочі розквітають,
Україна матір дітям дає,
Хліб святой, що сила й добро творять.
Батько пахать буде з сонця до сонця,
Мама варити буде борщ, і їсти хлібо,
Діти радіють урожаєві, в полі танцюють,
Що земля святая так щедро дарує дарунок.
Лепкий Богдан – Святочні обряди
На Різдво в Україні дзвони звенять,
Свічки палять, як святі огні,
Колядки дітей благають, запевають,
Про рождення Бога, про волю, про день.
На Великдень розписні яйця,
На Троїцу зелень, на Іванів день,
Обряди святи з часів стародавці,
Дітям дарують на весь святой день.
Олійник Петро – Богдан Хмельницький
Богдан Хмельницький, герой великий,
За волю українців воював мечем,
Козакам предводив, біля з малепьки,
Історія його живе, як святой серп.
Батайло Хмельницький, від свіжого вітру,
На коні, з булавою, з козаками спільно,
Для дітей уроком він наш, цеглини силу,
Як воювать честью, як берегти гідність.
Дяків Юрій – Дніпро святой
Дніпро, матір річко, що плине,
По українській землі, як кров,
В ній кажу історія його лине,
Все боротьба, слава, честь і кров.
На Дніпрі козаки плили вільні,
На острові Хортиця була січ козацька,
Водою святой Дніпр живить землі,
Дітям казує, як борись честно, як дітлач.
Бучак Станіслав – Береги Чорного моря
Чорне море синє, як надія,
На береги його вовикав світ,
Од кольцових берегів звучить серенада,
Дітям казує про далекой край.
На пляжі ракушечки, як дарунки,
Сонце гріє, вітер вітри спускає,
Море дарує красу, дітям скунки,
На рідній Україні, в якій живе святай.
Гончаренко Артем – Козацька слава
Козаки славні, що в історії жили,
На порогах Дніпра, в степах, в полі,
За Україну грудьми встали, боронили,
Честь їхня щодо нас повинна в душі горіти.
Образи козацькі дітям вчать,
Як слідом їхнім мати Україна жива,
Січ козацька – це школа змужніти,
Де честь, воля, сила творять долю.
