Коцур Василь – Сірий кіт
У кутку світ весь спить, коли настане ніч,
А сірий кіт мудрець сидить на ліжку мич.
Його зелені очі світять в темноті,
Невидимі вуса дрижать у мріяти.
По хаті він бродить, як король на троні,
І спить на подушці, мов в замку в закупі.
Петренко Іван – Вірний пес
Вірний пес мій з ранку чекає при дверях,
Хвіст його вибиває ритм у рідкісних розмахах.
При моєму взутті він виє від радості,
І ліцує мою обличчя з щирістю.
Він братом є для мене в радості й в грусті,
Охороняє дім мій із безкінечною честю.
Украйченко Марія – Білий кролик
Білий кролик скигити в кліті на столі,
Його ніжні ушки дрижать від теплоти.
В його очах світ розквітає в красі,
Він морквочкою сидить в гарячи часи.
Мої пальці ласкають його м’яку шерсть,
І з ним я забуваю землі всю черезь.
Ковальчук Сергій – Канарка
На вікні в клітці золотої жовтої птиці,
Канарка співає про весну й про сонце.
Її голосок наповнює наш дім мелодією,
Із ранку розбирає серце в гармонії.
На гілці вона стрибає й поривається до неба,
Забута про плен, немов вільна у сріблі.
Шевченко Олег – Золота рибка
В акваріумі яснім плаває рибка,
На сонці блищить золотавої стрічка.
Вона плаває кругом на вічний танець,
До скла прилиплює малесенький танець.
Я дивлюся на неї й забуваю біль,
Її світ чарівний стає для мене мить.
Бойченко Тетяна – Канарейка
Канарейка щебече на гілці вранці,
Її пісня розпочинає день в романці.
Вона крилами тріпче по клітці золотій,
І розносить мій дух на крилах яснотій.
Коли сумно на душі й день важкий приходить,
Її голос мене святкує й розводить.
Литвиненко Геннадій – Собака Рекс
Рекс мій, чорний пес, веселий й скоринь,
Бігає за палицею з ранку в ніч.
Його язик рожевий весь залишає сліди,
На щоках моїх слізнички, від радості на виді.
Він мій вірний друг, охоронець й товариш,
За ним я йду в світ, де би ні стояв.
Гавриленко Оксана – Маленька котячка
Котячка мала сидить на підвіконні,
Її очі блакитні мріють про сонні.
Вона потягується й мяукає тихенько,
І шкарпетками своїми рвуть подушечку ніжко.
По ночах вона мислить і стежить за мишею,
А вдень спить на моїх колінах, наче Ноїв потоп.
Морозенко Дмитро – Кінь
Кінь мій гарний, коричневий й сильний,
Скаче по лугу з мною й веселий.
Його грива розвивається на вітрі,
А копита гучать по стежці в світі.
Я їду на ньому під хмаринками неба,
Забуваю про біль, про горе й про невід.
Лисенко Валентина – Вівця
Вівця біла, м’яка, як хмарка з небес,
Бліває в полі зелені з щасливих вес.
Її вовна теплою обвиває мене,
А очки чорні дивляться з нею.
Вона мирна й спокійна, як тиша в лісі,
І учить мене мудрості життя в досвіді.
Синиця Павло – Папуга
Папуга барвистий сидить на палиці,
Його перо розкриває розам у гарниці.
Він повторює слова, що чую я щодня,
І смішить мене своєю гарною звичаєю.
Його голосок резкий гримить по кімнаті,
А сам він дивиться, мов король в палаці.
Степанчук Ирина – Маленька мишка
Мишка маленька бігає по килиму мого дому,
На лапах крихітних зберігає світ своєму.
Вона шебурне, кремешне, як иголочка спішить,
Та й раптово встане й слухає, що ж вона говорить.
Я дивлюся на неї й посміхаюся в душі,
Бо розумію, що й вона живе й дихає й спішить.
Романенко Максим – Бджола
Бджола жовта й чорна летить від квітки,
Несе до вулика медові зернята.
Вона працює день, від розуми й до ночі,
Та мед солодкий дає нам у очі.
Я дивлюся на неї й бачу працьовитість,
Усю красоту світу й його милість.
Здоровенко Анна – Гусак
Гусак біля ставку шумить й кричить,
Крилами махає й воду скочить.
Він гордий, чорний, з довгою шиєю,
І деренчить іноді в піснях своєю.
Коли я підходжу до нього близько,
Він вихід з ставку мені не пускає дико.
Кравченко Вячеслав – Корова
Корова рудо-біла їсть траву в полі,
На ногах чорних стоїть у садку волі.
Її вим’я повне молока святого,
Що дає мені здоров’я й блага слова.
Вона мирна й спокійна, мудра й стара,
І знає всі секрети землі й святара.
Бондаренко Людмила – Кішечка Люба
Люба, світ мій, кішечка чорна й ніжна,
Лягає на коліна мені й мелодійна.
Вона мурлича чи гарно й гарно мне,
Й забуваю про всі невдачі й біде.
Її лапки м’яких подібні на хмарку,
А ж вона сидить з мною в темрі, в жарку.
Яценко Владислав – Золота риба-неон
Неон блискучий плаває в акваріумі,
Його тіло світиться синім огнем у колі.
Я дивлюся на нього й мирію про океан,
Про хвилі безкінечні й про світ багато гран.
В його плаванні вижу я мудрість і спокій,
І душа моя розслаблюється від турбот й клопоту.
Микитенко Софія – Хом’ячок
Хом’ячок мой біжить в колесі ночами,
Його щічки надуються в гарячих часах.
Він збирає насіння й ховає в своїй норці,
Готуючись до зими, як мудрець в ночі.
Я спостерігаю за ним й вчуся запобіганню,
І розумію, що й малий може мати великі мрії.
Коваленко Петро – Телятко
Телятко мале, рудо-біле й смішне,
Скаче в полі й грає з матір’ю щасливо.
Його очі великі дивляться на світ,
Мов новорожденого, в якого весь світ попереду.
Я дивлюся на нього й згадую дитинство,
Коли світ був простий і повний яскравої надії.
Витвицький Сергій – Білі голуби
Голуби білі злітають з дахів в небо,
Їхні крила розстилаються, немов берега.
Вони летять до висоти, до світла й сонця,
І несуть зі собою символ миру в кінце.
Я спостерігаю за ними й молюся про мир,
Бо світ потребує миру, як потребує дихання.
Гордієнко Мирослав – Лисак
Лисак рудий в лісі шукає їжу,
Його хвіст як гінець, його вухо й ніжку.
Він хитрий й мудрий, як розповідають байки,
І знає він всі стежки в лісі й в майки.
Я зустрічаю його іноді в лісі й мовчу,
Щоб не налякати його, що шукає їжу.
Проценко Наталія – Черепаха
Черепаха повільна переповзає дорогу,
На спині носить дім, мов мудрець в розмові.
Вона жде й спостерігає, не поспішаючи,
І вчить мене спокою в світі, що розбігається.
Її очко велике бачить усе і світ,
І я дивлюся на неї й розумію, що спіх не бар.
Малышенко Валерій – Морська свинка
Морська свинка писклива й весела,
Сидить у клітці й чекає їжи й гарля.
Вона їсть овочі й гарає голосом,
Мов розповідає мені про світ й про новина.
Я чистю їй клітку й дарую їй ласку,
І вона писклива мені на знак спасибі й радості.
Ткач Ірина – Сова
Сова ночей сидить на дубі темному,
Її великі очі дивляться на мене й всіх.
Вона мудра й спокійна, мов філософ в пещері,
І знає вона таємниці світу й теорії.
Коли ночь приходить, вона співає й кричить,
І вчить мене розуміти, що ночь не темна, але гарна.
Сидоренко Василь – Мурави
Мурави дрібні, чорні й активні,
Будують свої царства в землі й на ящиках.
Вони працюють спільно, як один організм,
І вчать мене того, що єдність – це золотий символ.
Я спостерігаю за ними й дивуюся їх розумові,
І розумію, що малі можуть робити великі чудеса.
Бережний Георгій – Чорний кіт
Чорний кіт мисливець мій, таємничий й умний,
Бігає він по крашах й мисливить мишей щодня.
Його чорна шерсть блищить в місячному світлі,
І він здається мені мотаецею в ночі.
Я даю йому ласку й їжу й тепло,
А він дарує мені вірність й опіку від зла.
Іванчик Юрій – Лебідь
Лебідь білий плаває на озері весною,
Його вишня вигнута мов дуга самоцінна.
Вона грайлива й ніжна, як королева в дворі,
І вчить мене красоти й гравітації в житті.
Я сидю на березі й дивлюся на неї,
І забуваю про біль, про смуток і про невельми.
Булгакова Ксенія – Муха
Муха дрібна, надокучлива й гучна,
Летить вона по кімнаті й каруселює.
Вона нищить їжу й раззивається в голосі,
Та й все ж таки вона має право на життя й гісосі.
Я граюся з нею й ловлю її в мови,
І розумію, що й малі істоти мають сво мрії.
Петров Дмитро – Совушка
Совушка мала, сира й смішна,
Сидить на гілці й дивиться на мене.
Її великі очи дивляться у мою душу,
І вчать мене мудрості й спокою в спешці.
Я слухаю її улюкання й заколисуюся,
Й засинаю з думками про ліс й про небо.
