Останній день у садку
Прощавай, мій улюблений садку,
Де я вчився сміятися й грати,
Де вихователька нас учила
Дружбу, доброту і світлу вірить.
Останній раз беру портфель,
Останній раз спішу сюди,
Де кожна стіна, кожна щіль —
Мої дитячі сни, мої мрії.
Прощавай, квітнику чарівний,
Прощавай, мамо, мій гніздечко,
Я виросту, стану я різний,
Але тебе не забуду ніколи!
На випускному балу
Сьогодні в залі все червоніє —
Балони, стрічки, квіти, срібло,
Гітара весело поє,
І танцює нам вся дитина.
Малята в білих платтячках,
Хлопчики в костюмах франтах,
Співаємо про те, що в серцях —
Про садок, про любов, про радість.
Вихователька дивиться
І сльози радості тече,
Вона знає, що не всім щастить
Залишити це місце в черед.
Вихователька Марія
У садочку вчила нас Марія,
Учила доброти, честі, ласки,
З нею були щасливі дні святкові,
Заповідала казкою й розважкою.
Дякуємо, учителько, за все,
За те, що в серце вкладала добро,
За те, що дітям давала вірність,
У нас навіки лишишся героїнею.
На випускному, з букетом квітів,
Прийдемо ми, твої вихованці,
Скажемо: дякую за все мені,
За дитинства ці світлі дні.
Щасливі роки садочка
З багато років тому, напевно,
Почав я в садочку той учиться,
Весело мені було, чудесно,
З приятелями радісно дружити.
Там було цунамі гри й забав,
Пісні, танці, казки голосисті,
І витав запах дитячих снів,
Запах надіяв, запах світлих днів.
Але час летить, як птиця швидка,
І вже випускний день наступив,
Ми виростаємо, росте як витка,
Залишаємо садок позаду.
Подарунок за подарунком
У садочку було так чудово,
Кожного дня чекав я на казки,
На малювання, ліпку, забаву,
На вихователькину теплу ласку.
Багато дарів дістали ми,
Але найбільший дар — це дружба,
Що розцвітала меж дітьми,
Святкувала кожного вечір верхи.
Прощавайте, стіни й коридори,
Вам вдячні ми із глибини душ,
Ви навчили нас творить добро,
Вам честь, хвала і слава!
Як швидко минув час
Ще вчора розпочався садок,
І я був мацьалом мов птаха,
Боявся я, був невибірка,
Шумів дитячих слухав вражен.
Але пройшли роки святкові,
Здружився я з дітьми й лаской,
Навчився бути дружбу словом,
Із кожним був я близькою масою.
І от — випускний день настав,
Сміємся крізь сльози ми щодня,
Бо знаємо, що час летів,
І більше не повернемся сюди.
Моя дитинка виростає
Як швидко виросла моя дитина,
Що вчора в сніжку грала малий роль,
А тепер на випускну в залу мчить,
Красуня в платті білому, як гіль.
Спостерігаю радість й гордість,
Сльози текли від радості, від ласки,
Я знаю, що життя — це вартість,
Коли дитина стає у вас態цуваності маски.
Прощавайте, дні лесканих ігор,
Прощавайте, дні невинні й прості,
Вже школа чекає ваш виборг,
Там чекають нові й великі сюрпризи.
Садочок — храм дитячої душі
У садочку вчилися ми жити,
Училися красі й добру,
Вчилися один одного ствердити,
Ділились ми з собою радістю, горем.
Воспитатели були як батьки,
Вони охороняли наш світ,
Вчили нас утримувати совісток,
Навчали нас, як слід лише жити.
На випускному святкуємо ми,
Святкуємо роки ці прекрасні,
Але знаємо, що вже позаду
Залишаємо дитинства край.
Випускний — це порог до нового
Випускний — це святкова дата,
Коли змінюємось ми все,
Але пам’яте про садок завжди,
Що дав нам перші знання, свічу.
Ми танцували, співали, жартували,
Ми впадали й піднімались,
Вихователька завжди нас спіймала,
Колись нас вдячно обіймала.
Прощавайте, моя верба,
Мій світ із дитячих снів,
Але в сердце мовіїв герба
Залишиться ты для мене.
Колись ми повернемось сюди
Розповідаємо собі в душе,
Що, хочеш, колись повернімся сюди,
Поточи дітей своїх гуляти,
Показати нам дорогу ту ж.
Але знаємо, що ніколи
Не буде те ж саме як раніше,
Бо дитинства минула пора,
І школа чекає нас попереду.
Спасибі, дорогий мій садку,
За твоєї теплої объятия,
За ту піддтримку й на витанок,
За те, що слова ти давав мені.
Зірочки випускного класу
У залі сяють золотою світлом
Вихованців красиві обличчя,
Як зірки на небес невеликім світі,
Вони сяють яскраво, красиво.
Кожна зірочка, кожен малий цвіт,
Має свою історію добру,
На цій сцені від жарток до слів,
Від радості до щемі й смутку.
Прощавайте, дні садочка святкові,
Щасливо бігіть у школу вперед,
Але пам’ятайте той місцеводу,
Де взійшли в вас перші світло-надії.
Букет від серця
Приносимо букети, дарунки,
Вихователькам окремо спасибі,
Що піклувались про наші жаданки,
Святкували всі в огні й зарядні.
На зустрічі останній день поспішу,
Щоб сказати про те, що в житті святі,
Про те, як ви нас із любов’ю вишиваєте,
Про то, як ви даєте нам крила.
Прощавайте, дорогі вихователі,
За вашу добру, за вашу ласку,
За те, що ви нас не залишали,
Для нас ви — святих про ласку.
Шкільні ряди чекають
Ми виходимо із старої брами,
Ми йдемо у світ чарівний новий,
Де школа чекає з дверима,
Де вже нові почнуться слова.
Але пам’ятаємо те місце чудесне,
Де ми вчилися бути людьми,
Де радість однесена всяка честь, прекрасна,
Де вірити вчили й любити, мріяти.
Прощавайте, дні садочка мило,
Прощавайте, перша моя школе,
Я буду успішним, буду сильний,
Завжди буду пам’ятати про вас.
Останній поцілунок матері
Матуся в дверях дивиться,
На дочку в білому платті,
На моє малечко, яке вже змужніле,
На дитину, що виросла, як гіль.
Останній поцілунок в щічку,
Останній час ведемось за руку,
Матусю слізьми окроплять лічко,
Від серця йде любов, сніжна й велика.
Прощавайте, дні садочків милих,
Прощавайте, дні без тривог,
Вже школа чекає на цій силі,
І вже не будуть тих днів більше.
Батьківська гордість
На випускному я сидю,
Спостерігаю те, не можу,
Мій син в костюмі так красиво,
Мояся доня немовля велико.
Вони танцюють, співають, жартують,
Вони червоніють від щастя й смиху,
Я не можу втримати сльози,
Від гордості і від святкового диву.
Прощавайте, садок дорогий,
За те, що дав нам так багато,
Але ми готові до дороги,
Готові всім показати світ величавий.
Пісня про дружбу
На випускному співаємо ми пісню,
Про дружбу, що виросла меж нас,
За роки разом, за роки в тісню,
Ми стали братами, сестрами в час.
Ця дружба не зникне ніколи,
Вона буде ростити з нами,
Незважаючи на нові школи,
Залишимось ми друзями, товарищами.
Прощавайте, стіни любі,
Прощавайте, залі святкові,
Але дружба наша буде чудо,
Вона буде в сердце, не буде утіч.
Вихователька Марійка
Вихователька Марійка наша,
Яка з нами грала й жартувала,
Яка нас качала й співала,
Вона для нас була як мати, ласка.
Кохали ми її щирою любов’ю,
Надіялися їй, вірили без мови,
Рука її – як божественна основа,
Душа її – як зоря в ночі довга.
Прощавайте, дорога Марійко,
Ти дала нам перше світло,
Ми будемо пам’ятати спорідцю,
Завжди будеш ти в нашій душі.
Коридори садочка
По коридорам розбігались ми,
Кидались в сніг, сміялися до ліз,
Вихователька скрикувала: “Не їжте снігу!”,
Але ми не слухали, щасливі вірили.
Ці коридори, стіни і дверини,
Ці комнати для гри й розваги,
Залишаються в моєму серці наслідки,
Як святі мозаїки, як дитячі магі.
Прощавайте, коридори мої,
Прощавайте, кімнати святкові,
Але ви залишитесь в пам’яті мої,
Навіки будете частиною мови.
Театральна вистава
На сцені стоїмо ми в костюмах,
Розігрується казка чудо-дійства,
Кожен грає роль у цих сюжетах,
Стрибають, скачуть, танцюють без лаяння.
Я граю дівчинку з волоссям золотим,
Мій друг – прекрасний лицар мужний,
Мы прогулюємо, наслідуємо жанру,
І падає завіса — чується оплесків грім.
Прощавайте, сцено святкова,
Прощавайте, кулісо чарівна,
Коли за роки зустрінемось знов за,
Згадаємо цю казку чудо-рідна.
Скарби дитинства
Які скарби ми беремо з собою,
З садочка в простір білий, простий?
Нерозлучні з мною, мені як найбільшій,
Спостереження золотої дитячої поеми.
Це память про першу дружбу,
Першу ласку вихователківської руки,
Перший снігопад в обійманні подружби,
І перші танці без роздумків і сумніку.
Прощавайте, мої скарби, сокровища,
Ви від мене не відірветеся ніколи,
В сердце будете досвітно, благород,
Як святе, недоторканне божеválло.
До побачення, випускний день
До побачення, мій випускний день,
День святкував, день радості й сліз,
День, коли виростає кожна тінь,
День, коли з’являється крилах новий стиль.
Ми приносили квіти вихователям,
Співали їм пісні од чистого серця,
Танцювали під музику на залі великій,
Сміялися, навіки залишиться в серцю.
Прощавайте, випускний день святкова,
Прощавайте, дні садочку останні,
Але памяті залишитесь в основі,
Найпрекрасніші дні мого дитинства.
Новий початок
Уже стоїмо ми на цьому порозі,
Між дитинством, що минуло, і життям новим,
Ми виростаємо, хоч серце болить дозу,
Адже залишаємо місце святкова любимо.
Але попереду – школа, чекає нас знов,
Чекають науки, нові вчителі, друзі,
Чекають змаганнях, відкриття, новий зернь,
В яких ми знайдемо свою дорогу розчули.
Прощавайте, мій садку, мій початок світу,
Хоча ми йдемо, зберігаю вас в сердці,
Ви дали мені перші уроки житту,
І завжди будете мені першим порогом.
Мамина радість
Мама спостерігає з залі,
Спостерігає за дочкою своєю,
В білому платті, як наречена мала,
Танцює, співає мамою побіду.
Мама плаче від щастя й гордості,
Знаючи, що виросла її дитина,
Що за роки проживши в добрості,
Вона стала більш сильною, цінна.
Дякую, садку, за дар такий велик,
За те, що вихували дитину мою,
За те, що дали їй перший светлик,
І радість материнської любові.
Останній завтрак у садочку
Встали ми рано, як завжди спішимо,
Останній раз йдемо в той далич,
На останній завтрак приспішимо,
Каша, молоко, хлібець золотавич.
За столом сидимо ми разом,
Обличчя своїм видаючи радість,
Хоть щасливо їдимо без разу,
Але серце кричить про розлуку, про грусть.
Прощавайте, столи святкові,
Прощавайте, їжі, що давали силу,
Але чемодани беремо ми мови,
І прощаємся з дитячого світлі.
Сльози радості
На випускному плачемо всі,
Але це плач радості, не сорому,
Сльози текуть, як роса на лісі,
Від щастя, від гордості, від дому.
Плачуть дітки, плачуть батьки,
Плачуть вихователі від щирості,
Адже розуміють всі, що той час,
Що прожили разом, – найсвітліший час.
Прощавайте, дні цих сліз святкових,
Прощавайте, момент життя святий,
Але у пам’яті залишитесь навіки,
Як найпрекраснійші дні, як святі.
Першокласниці завтра
Завтра ми станемо першокласницями,
Завтра почнемо нову історію,
Але сьогодні ми грім й кольорницями,
В садочку останньій той териториї.
Ми йдемо в школу з гордістю й стохом,
З букетом знань, що дав нам садочок,
З дружбою міцною, як сонцем добром,
З готовністю нести ранець на плечі.
Прощавайте, садку мій любимий,
Але школа вже манить, манить мною,
Я буду успішною, буду гідною,
Буду гордістю для всіх, для вас, для прю.
Спасибі, вихователю
Спасибі вам, вихователю мій,
За те, що вчили нас усім добру,
За те, що дали нам світло, ключ,
Щоб відкрити двері до нового світу.
Ви вчили нас малювати, співати,
Вчили нас дружити, вчили вірити,
Вчили нас ніколи не здаватися,
Вчили нас світ в своїх серцях носити.
Хай вам щастя в житті, вихователю,
Хай дітей хороших буде вас в долі,
Ви найкращі серед вчителів світу,
І любимо вас ми від серця, від болі.
