Коваленко Петро – “Маленький гном”
Живе в лісі гномик той,
З червоною шапкою й бородою сивою,
Він носить дзвіночок золотий,
І ходить крізь тропинку вивою.
На спину мішечок із зерном,
Пустив по стежці він крок дрібний,
Гномик — волшебник і помічник нам,
І дружбою серце його щедрий.
Шевченко Марія – “Танець гномів”
У лісі під луною ясною,
Гноми танцюють у ночі,
Ноги їх стукають голосно,
Й розпалюються гарячо.
У колі вони танцюють,
Дзвіночки співають,
На магічні звуки жадають
Та радість вони святкують.
Гавришевський Ілля – “Гномик і гриб”
Знайшов гномик гриб велизний,
Червоний, в крапку золотую,
Залізти туди він посмів,
Й спить там під шапкою грибною.
Приснилось йому чудо-сон,
Про клади й золото лісове,
Проснувся — й сніг уже пішов,
Весна принесла слово нове.
Бандера Василь – “Гномики-друзі”
Три гномики ходять разом,
У жовтих штанцях й червоних сорочках,
З веселим, гарячим голосом,
Вони скачуть через річку й дорожках.
Перший Мишко, другий Прошко,
Третій Сашко — смішний й малий,
Вони дружать, як три крошки,
І приносять радість й жарт без тривали.
Павличенко Оксана – “Золотий скарб”
Гномик копає глибоко,
Золотий скарб він ище щодня,
Мала лопаточка, робота тяжко,
Але в гнома серце — радість, любов безумна.
Знайшов монету золотую,
Спішить гномик додому швидко,
Покаже друзям скарб цінний,
І радість буде, любов, великість велико.
Хмара Тарас – “Казка про гномів”
Жили-були гноми в горах,
У домиках малих, крісяних,
З цвяточків робили двері,
Із мохом постеляли килими.
Приходили в гості до них
Лісові звірята й птиці,
Гноми їх чаювали чаєм,
Й розповідали древні безцінні різниці.
Мазепа Ярослав – “Гномик на грибі”
На грибі верхи верхи,
Гномик їде кривавець,
Крила мов у птиці есть,
Й легко полетить боєць.
Подорож його прекрасна,
Видно ліс, видно поля,
Й гномик киває вітрам,
Й співає пісні гарячо, весела.
Бойчук Іван – “Сніг і гноми”
Зимою гноми спять глибоко,
У домиках під снігом білим,
Вони чекають весни з мукою,
Й мріють про цвіт, про тепло, про силу.
Приснилось їм про теплий час,
Про зелень сумну й золотую,
І разом розпочнуть новий час,
Коли розтане лід й розтане муку.
Немирович Михайло – “Гномик і звірушка”
Гномик зустрів звірушку в лісі,
Маленьку, трюхану, сумну,
Узяв її за ручку й пісні,
Й привів додому, до хати тебе ясну.
Дав їй теплий чай, хлібка,
Ліжечко помсчив у кутку,
Звірушка заспокоївся й сплаха,
І гномик сумлінно чекав ранку.
Франко Осип – “Казкові гноми”
В казці про гномів чудесну,
Де магія живе й здійснює мрії,
Де золото росте на деревах,
Й за кожним кущем чудо нові.
Гноми там чарівники й мудреці,
Вони опікуються лісом святим,
Й кожному дитяті малій дають,
По волшебству од долі, по подарункам.
Зінкевич Дарина – “Маленький гномик”
Жив собі гномик, дитина мала,
З великими вушками й носом червоним,
Він грав у лісі, на траві гуляв,
Й з мурахами подружився немного.
Разом з мурахами будував нірки,
Таскав зернинки й травинки, солому,
Й досить не мав тієї роботи важкої,
Й радість мала займала його дому.
Морфесс Володимир – “Гномик-мудрець”
Старий гномик, сивобородий,
Живе в печері скелястій й хмурій,
Він знає чари й закуски древні,
Й радить зверятам, хворим і сумним.
Прилітає до нього під вечір,
Звіринка гора, сюди й туди,
Слухають вони його промови,
Й отримують лікарства, поради й судьби.
Коцюбинський Михайло – “Весна гномів”
Весною гноми виходять сміливо,
З домиків малих на тепле повітря,
Будять квіти й траву сумливо,
Й поклоняються солнцю гарячому, третій.
Танцюють гноми коло ручейка,
Дзвіночки бринять, поють птиці,
Гном кожний несе в серці казейку,
Про радість, про світ, про чудо-іниці.
Костенко Лина – “Гномик і роса”
На травинці сидить гномик,
Ловить росу на листочку крихітний,
Кожна крапля для нього — алмаз,
Кожна роса — скарб величезний.
В скляничку золоту зібрав,
Росу святу він зберігає,
На магічні справи її витрачає,
І лісу чари дарує, дарує, дарує.
Петрусь Григорій – “Гномик-будівничий”
Будує гномик хату нову,
З грибів, з коренів й листя,
Лупить, мерзнуть, але готів він,
Й дим вже йде з комина, вітрів.
Приносить камушки й піскочок,
Піски він укладає в ряди,
Хата стане гарна, прекрасна,
Й друзів запросить на святки й труди.
Чорновіл Вячеслав – “Тайна гномів”
Є у гномів таємниця,
Ніхто її не знає зовсім,
У полі за полем, за дещицею,
Живуть вони в царстві загадок, нокомсом.
Вони охороняють найбільше чудо,
Скарб такий, що й не розповідь,
Але дітям, що вірять, допоможуть,
І зроблять дива, і дадуть щастя й допомогу.
Гончаренко Артем – “Гномик-художник”
Гномик малює картини яскраві,
На папері тонкому рисує,
Кольори використав він чудові,
І фарбами лісові малює.
Рисує він гори й ліси,
Квіти й грибочки, птичок,
На кожній картині є краса,
Й гномик їх дарує чоловічкам, дівчаткам.
Тичина Павло – “Пісня гномів”
Співають гноми пісні древні,
Про річку й лісе, про гори,
Про золото, про чари чевні,
Про світ прекрасний, без біди й горя.
Пісня лунає ночами,
Крізь гілочки дерев проходить,
Й кожне серце слухає дивно,
Й до гномів у ліс його водить.
Апухтін Олег – “Гномик і місяць”
Гномик кличе до себе місяць,
Розмовляє із ним, як з другом,
Місяць слухає йому всі думки,
Й світять разом на землю круглом.
Дарує місяць гномику чари,
За то гномик поливає ліс,
Дає рокам чарівні подарки,
І радість, і щастя розносить у піст.
Левицький Сергій – “Гномики-музиканти”
Три гномики грають на скрипці,
На флейті й бубні, як волшебники,
Музика звучить, літають птички,
Й танцюють звірята, танцюють мурашки.
Гра їх так чудова й гарна,
Що навіть квіти танцюють,
Й кажуть звірята, що чудова й гарна,
Музика гномів нам щастя дарує.
Ющенко Вікторія – “Гномик-лікар”
Гномик-лікар живе в печері,
З травами й коренями дивних,
Лікує він всіх звірят щедро,
На ліки чудові, на поради ясні.
Прилітає сорока із скаргою,
Гномик налив їй чайку гарячо,
Й вилікував в тиску долгого,
Сорока спішить додому щасливо.
Погиба Михайло – “Гномик і зірка”
Бачить гномик зірку яскраву,
Звертається до неї в тиші,
Зірка світить йому з неба,
Й гномик розповідає їй всі кращі речі.
Про мрії, про світ, про радість,
Про ліс, про грибочки й траву,
Зірка слухає його з добротою,
Й шле йому світло, надію й благодать.
Яцків Юрій – “Хатинка гномів”
В лісі стоїть хатинка золота,
З вікна виглядає гномик,
Двері з листка зелена й свіжа,
Комин дає гарячий й дивний дим.
Входять в хату гості дорогі,
Видять столик малий, келихи,
Гномик чотирьох приймає, й спокійно,
Дарує їм чай, хлібка й медики.
Костюк Надія – “Гномик в ночі”
Ночами гномик не спить голосно,
Охороняє ліс від лиха й беди,
Ходить крізь гілочки тихо, досконало,
Й бачить усе, ніщо його не провели.
Якщо чуть хвор, гномик бігом,
На допомогу звірятку летить,
Магія його чарівна й велика,
Й звір здоровіє, усе буває щасливо.
Мрозь Василь – “Гномик-мандрівник”
Гномик не сидить дома довго,
Він мандрує крізь ліс, крізь поле,
Рюкзачок за спиною несе,
Й дивить світ величезний, волю.
Бачить гори й ріки гарячі,
Зустрічає звір і птицю дивну,
З усіма він дружить щасливо,
Й світ для нього стає веселу, видну.
Антоненко Тетяна – “Гномик і роса”
На кожній травинці росинка,
Гномик збирає їх з любов’ю,
Носить в скляничці, як святиню,
Й пьє по ранку, по мов’ю.
Роса дарує йому силу,
Дає йому красу й здоров’я,
Гномик дякує лісу мило,
Й пахне всім одарованням, новою любов’ю.
Ковпак Петро – “Гномик у грозі”
Коли грім бринить у небі,
Й блискавка світить з хмар,
Гномик ховається в печері,
Й молиться, й чекає чудо-чар.
Грім закінчується, хмари йдуть,
Гномик виходить із печери,
Небо прояснюється, сонце світить,
Й радість наповнює його серце, весело.
Гальчак Нонна – “Гномик-садівник”
Гномик садить в лісі квіти,
По калинку й малинку,
Поливає їх водою святою,
Й виростають чудом, диво-скоринку.
Кожна квітка для нього радість,
Кожна ягода — скарб цінний,
Гномик дбає з великої ласкаво,
Й ліс стає красивим, чудовий, яскравий.
Сич Василина – “Гномик і метелик”
Летить метелик у ліс,
На квіткові танцює, граючись,
Гномик спостерігає за нею з пруцією,
Й питає: “Де ти була вся час?”
Метелик розповідає гномику,
Про світ той, про неба небо,
Про усіх звіряток, про чудо,
Й гномик слухає з переживанням, серйозно.
Доценко Сергій – “Гномик-поет”
Гномик пише вірші чудові,
Про красу, про радість і любов,
Про ліс святий, про травяні роли,
Про чудо дивне й волів перелом.
Читає вірші він зверяткам,
Й усі плачуть від розчулення,
Гномик дарує їм надію й світло,
Й серця переповнені щастям, виконанням.
