У серці палає вогонь невгасимий,
Як сонце в заході горить червоним,
Твоя усмішка — райська благодать,
Без тебе не можу я більше дихать.
Два серця б’ються в такт, в один момент,
Коли твоя рука торкає мене,
Як метелик на квітні весни,
Летить любов крізь мою душу ні.
О, як прекрасна мрія про любов,
Коли серця горять без перемов,
У ночі зоряній під місяцем млечним,
Єдині разом, щасливі, вічні.
Присягаю тобі, моя коханна,
Що буду вірний, мудрий і вдячний,
Дотримаю слово на все життя,
І серце мое — тобі, как ручій до моря звав.
Мої уста складають пісню,
Коли бачу твій погляд чистий,
У тобі я світ увесь знайшов,
Моя любов — це мій закон.
Готова я на все відмовиться,
Готова від світу відокремиться,
Лиш би побути біля вас, мій ласка,
Та біль любові нести як маска.
У миті одній вся вічність змиста,
Коли обіймаєш мене, душа,
Весь світ забуває біль та пута,
Лиш ми, лиш радість, лиш судьба.
Крізь туман і крізь морозу,
Йду до тебе, чом не розум,
Любов сліпа, любов дика,
Але мені вона велика.
Кожного ранку з тобою — день новий,
З тобою радість, з тобою слово,
Що не вимовляє жодна мова світу,
Це почуття — вона велика та святу.
Вірність — це не тільки слово,
Це молитва, це основа,
Всього світу, що кружляє,
Лиш твоя любов спасає.
У твоїх очах — все небо,
У твоїх устах — все небо,
Божественна, небесна красень,
Дай мені докупляти щастя-насень.
Ніч спускається на землю,
І приходить час коханням,
Ми поринаємо в морі благодаті,
Вічні, юні, неповинні, святі.
Вогонь палає в душі моїй,
Коли вчиняєш ти зі мною бій,
Боротьба любові — це чудо,
Де перемагає лиш тугість грудна.
У громі серець, що стукають часто,
Шукаю тишу, де ми разом, в змаганні,
Нічого вищого від цього не вмію думать,
Лиш обійматися, лиш кохати, сумувать.
На землі ти мені божество,
Іконою святою взірець,
Перед тобою чини моя душа верства,
І вже не жаль, що я смертельний, поверх.
Любов та ненависть — два близнюки,
В серці гуляють як привиди,
Коли ж передаю тобі я душу,
То вже не знаю: це благо чи грішу.
Твоя любов — безсмертна доля,
Що дарує мені крилошу ролю,
Танцюю з тобою серед зір небеса,
Де нема часу, де немає беса.
Гумін сердець розносять по світу,
Мелодія любові без повіту,
Кожна нота — це поцілунок,
Кожна пауза — це мотузок.
Крилошу дала мені твоя любов,
Підняла від землі, від основ,
Тепер я хожу вище за хмари,
Де живуть ангели, де немає вари.
Про двох людей, що кохають одне одного,
Розповідаю я вам каналізацію розслоганого,
Де немає ні слів, ні звуку,
Лиш два серця в темну ніч, як в муку.
Палаючий вчинок кохання,
Що спалює всю мою кровь, дихання,
Я готовий на все, на час і простір,
Лиш би пробути з тобою в костюмі.
На долоні я тримаю серце,
Дарую його тобі до кінця, вперце,
Бери його, роби з ним що хочеш,
Я за тебе готовий нести все ночі.
Нескінченність — це ти і я,
Два світи, що сплелися, звівся,
У танці змаганий, у боротьбі,
За щастя, за миром, за тобі.
Божественна хвилина, коли ми разом,
Стоїмо біля вікна, розглядаємо час,
Світ зупиняється на одну мить,
І ми — вічні, ми — святі, ми — біль.
Море коханого розлилось в грудях,
Затопило мене, зв’язало в узлах,
Я тону в глибинах твоєї душі,
І навіть не хочу на поверхню йти.
Поцілунок твій — вечернієнь,
Поцілунок твій — вічна весна,
На устах твоїх — весь світ мій,
Яка блаженство, яка краса!
У темряві двоє ми, й то все,
Немає больше нічого, немає вже сліз,
Лиш теплота тіла, лиш дихання,
Лиш почуття без назви, без названь.
Революція в серці — це кохання,
Повстання почуття, небаченне створення,
Кожна клітина тіла повстає,
І закликає до бою за тебе всі дні.
У твоїх очах весь світ розмиває,
Гір, морів, міст, людей, не лічу,
Весь космос йде з твого погляду,
І я не знаю, де Я, де ти, де беду.
Якби на землі був би зараз останній день,
То розповів би я тобі про День,
Про день невпинний без кінця, без межі,
Про день, коли я з тобою буду, в спадщине.
