Коваль Іван – Мурко на вікні
Сидить на вікні кіт Мурко,
Піднявши вгору хвіст,
Дивиться на птахів вмурко,
І дрімає в країну снів.
Його вуса трепещуть,
З серденька льється мур,
І лапки за склом танцюють,
Він ловит там птахів тур.
Приносим йому сніданок,
Молоко у миску вллєм,
І кіт, той красенький ранок,
Сурчить: “Спасибі вам всім!”
Петренко Ольга – Сірий Барсик
У нас живе кіт Барсик,
Сірий, як туман,
Він мрієць, як артист всім,
Танцює весь день.
Мордочка як пуговиця,
Вічко-блискавиця,
І на спинці вишивиця
Смугаста, гарна, з палаціця.
Коли приходимо до дому,
Він зустрічає нас з поклоном,
І чистить лапкою живіт,
Щоб більше всім душе берег.
Шевченко Василь – Рудий Петрик
Живе у нас кіт Петрик,
Рудий, як горох,
Він стрибає, як магнік,
На полиці, на листі, на ломах.
В очах у нього іскра,
На вуса роса,
І коли чує музику з диска,
Танцює в килима краса.
По ночам ловить миші,
Охоронець наш вірний,
А вранці сидить на даші,
І мріє про рай незримий.
Гавриленко Марія – Білий Пушок
У нас росте кіт Пушок,
Білий, як снігу мука,
Коли прибіжить, як подушок,
До мене на руки, наука.
Він мурлику часто співає,
І лапку на мене кладе,
Щоб я його гладила, знаю,
Він робить це щодня в часі.
На сонці блищить його шерсть,
Як срібло у яскраві дні,
І коли приходить мені смерть,
Він дарує мені вогні.
Коломієць Назар – Чорний Шушка
Кіт чорний, звуть його Шушка,
На вуса падає роса,
Його хвіст довгий, як верьовка,
Мигає в цю мить зірка.
Стрибає він через плавання,
По крісельцях, по столах,
І робить гімнастику, знання,
Для дітей, гарно, в полях.
Коли в нього чорні вічка,
Вони блищать у ночі,
Як два малі ліхтарика,
Що палають дитячі очі.
Бевз Людмила – Триколірна Мурмурочка
У дитячій кімнаті світ,
Живе кішка Мурмурочка,
Вона рита-рита-рота з простот,
Триколірна як квіточка.
На спині має чорну плямку,
На грудях — біле найстрашне,
На щоці має рудувату янку,
Вона гарна, як троянда красна.
Приносить нам вона подарки,
То птицю, то мишку в зуби,
І щоб ми знали про знаки,
Що охочаяcь до груди.
Сич Петро – Кіт у сні
Лежить кіт у сніге білому,
Мріє про молоко, про сніданок,
У очах його світло синім,
Він дрімає в сни, як юнак.
По крісельцях скачуть сни його,
Немов метеорит у нічі,
Він бачить море, виноградник свого,
І все це наснилось в ночі.
Прокидається раненько-рано,
І мовить мені: “Пора вставать!
Даю мені молока скорострадано,
І можемо далі гуляти й спати!”
Морозенко Антон – Оченьки-блискавиці
Два оченьки як блискавиці,
У сірого кота живут,
Коли він дивиться в грудці,
Мені мороз по спині йде.
Він бачить все, що у домі,
Кожну мишку, кожну муху,
І слухає все в домі, наслідком,
На тиху музику з духами.
Коли я йому дам рибку,
Очима дякує мені,
І дарує мені улюбку,
Того кота, де він грає в сні.
Левадський Максим – Мяукач-забіяка
Кіт Мяукач — забіяка,
Скаче вищ за хмари прямо,
Вибіває різні знаки,
Хвіст його літає фарбами.
Коли бачить іншого кота,
Розпушує хвіст, грозить,
Але внутрішньо його боять,
І тікає той кіт на вищину.
Але вдома — це пухнастик,
Ніжний, ласкавий як барс,
Та сидить весь день як трактик,
І мурлику співає нам в раз.
Рудоліський Ігор – Сніданок у ліжку
Вранці просинаюсь я рано,
А кіт лежить у ліжку біля мене,
На грудях його мне дивно,
Він мур мав, як дзвін в часі.
Я готую сніданок мовай,
Молоко, сир і м’ясо в разі,
Кіт приходить мовно вовай,
Ловить це все у мене в часі.
Потім ліжемо ми разом,
В теплої постелі, в обійми,
І слухаємо ми з разом,
Як він мурлику співає в напримі.
Танасій Софія – Кіт-гімнаст
Наш кіт — це справжній гімнаст,
Стрибає вище за вікна,
Робить кульбіти без запасу,
Ходить по стіні без страху.
На кухні робить він еквілібр,
На спині ходить по столу,
Прямує вгору без труду,
Як той акробат у цирку.
Коли прилюдно він грає,
Все йому аплодує дружно,
Той гімнаст, той, що мав,
Таланту, грацією, старанно.
Бондар Валентин – Ніч з котом
Ночі черні, як смола,
Але вдома не темно,
Кіт розквітає мов орхідея,
І грає, мов кінь вільно.
Він ловить тіні на стіні,
Бігає за промінь світла,
І в ночі чорне полотні,
Він танцює, як щось найветше.
Я спостерігаю за ним,
Як він в ночі грає,
І кажу собі: “Це мій чарівник,
Мій маленький той караван”.
Гук Дарія – Котячі забави
Клубки ниток на столі лежать,
Кіт їх шарпає в руках,
Він забавляється, грає, танцює,
І веселю цілий дім.
Коробка порожня — каземат,
Кіт в ній сидить як лицар,
Вискакує звідти, як фантом,
І биває усім наказ.
Іграшки, мотузочки, мячи,
Кіт ловить з великим запалом,
І вся його котяча граль,
Наповнює дім веселою пісню.
Кравець Юрій – Лапка-художниця
Кіт малює лапкою на склі,
Коли вранці сонце виходить,
Рисує він знаки, мають сліди,
Художник, що нас усі дивує.
На килимі залишає лапи,
По столі ходить, залишив крок,
Ці малюнки, як каламутні стежи,
Говорять: “Я був тут, я — король”.
Його лапки — це пензель,
Його рухи — це симфонія,
І картини його невеличезні,
Розповідають мені історію.
Швайка Людмила – Сніг та кіт
За вікном падає сніг білий,
Кіт сидить і дивиться мовчки,
Очима гарячими, як вуглили,
Стежить за снігом, за істинні смиротворці.
Потім вискакує на вулицю,
В білій шубці сніговій,
І роблять ліпять снігову цятку,
Як маленький той хлопчик той.
На лапках залишає сліди,
По снігу гарячому танці,
І разом з дітьми ридит,
У зимові звучальні танці.
Мелешко Арсен – Добрий кіт Мовка
У нас живе кіт добрий — Мовка,
Він ніколи не кошеняти,
На милку любить давать ловка,
І мишей не ловить ніколи.
Коли приходять гості до нас,
Він вітає їх, як король,
Трається об ноги, в цей час,
І дарує їм свою улюбку.
З малими дітьми грає ніжно,
Дозволяє їм теребити хвіст,
Це кіт, як ангел, безперечно,
Що приносить в дім ніжність, гіст.
Яблонський Сергій – Котячо-король
В його величества Кісяки,
На голові у нього корона,
Сидить він на троні з пластику,
І править з достоїнством корона.
Міністри мишей його слухають,
Капітани пернатих летять,
І всі його розпорядження,
Виконують без будь-яких затят.
Але ночами зімлює корону,
Замість трону лежить у ліжко,
І мрієць про мишок, про сон,
Той король, той маленький, але дикий.
Сокирко Наталя – Мною любимий Барсичок
Мій любимий Барсичок,
Сірий, як весняна мряка,
На грудях біла плямочка,
Як серце, як мала зірка.
Я люблю його за те,
Що він лікує мне біль,
Коли боль завтра в серці,
Він мурлику дарує ніч.
Його шерсть гладка, як шовк,
Його вуса ніжні, як мід,
І його очі — це волк,
Але вдома він мій кіт.
Лисак Павло – Рідкісні котячі трюки
Кіт Феніус — акробат,
Вправно він стрибає в вись,
На спині стоїть, як брат,
І вертиться, точно їжак.
Через палиці прес-ять,
З вікна на полицю летить,
На лапках на цівці стоїть,
Дива виконує, не врешті.
На рояльних кількість нот,
Ходить як танцюрист він весь,
І весь дім його черед ждеть,
Яку трюк дивиться наступ.
Щербак Дмитро – Кіт-療癒師
Коли мені сумно, кіт приходить,
Сідає мені на колінка,
І мурлику співає, радує,
Лікує мен серце мойєю чарівною мазню.
Коли у мене стрес, журба,
Кіт штовхає мене голівкою,
І дарує мен теплову оду,
Як ліки, його ласка святою.
Лікування від депресії,
Від туги, від болю, від біса,
Це його мурлику сесія,
Це його дотик, його лиця.
Мерецков Кирило – Кішка-мандрівниця
У нас живе кішка мандрівниця,
По дахам ходить до світи,
На щокрапку вона гостиниця,
Де розповідає про світи.
По вулицях гуляє вільна,
У кожній кутина жива,
Знайомиця в кожній дворівні,
І повертається з часовою.
Потім розповідає мені сни,
Про те, що бачила вона,
І в очах її ми видим,
Крайни, що їй надали полога.
Козак Федір – Той, що палає в ночі
В ночі його очі палають,
Як два червоні ліхтарики,
Тьми він немає в комнаті,
Тому що там сидить чарівник.
На мишей он полює в ночі,
Мовчки, як дух, незабудий,
І лисиці не мають більше ночі,
Коли цей мисливець походить.
Але вранці він пухнастик добрий,
Спить на килимі, мов ангел,
І ніхто б не припустив,
Що цей кіт — ночей той каналь.
Нос Раїна – Кіт у дзеркалі
Кіт дивиться в дзеркало довго,
Розглядає своє обличчя,
І гордо стоїть, як король сного,
Визнаючи власну гарячість.
Він виправляє вуса, чистить,
По черзі кожну лапку мит,
І в дзеркалі вбачить он списать,
Що він — найвишуканий кіт.
Іноді целує своє відбиття,
Думаючи, що то інший кіт,
Намагається з ним подружиться,
І дивиться вперед, пізнід знаних гір.
Прохоренко Ілля – Скляний дім котика
В скляному акваріумі,
Живуть рибки, живуть ріс,
А кіт за скляних стеніс,
Дивиться на них через ніс.
Він намагається до них дійти,
Шапає по склу лапкою,
Але не може їх уловити,
Дивується, точно і я.
Це гра, що святкується щодня,
Рибки плавають, кіт гажить,
І радість від цієї гра одна,
Наповнює мою душу затишком.
Жежелева Ганна – Пісня про кота
Жив собі кіт-просто кіт,
Сірий, як осінній дощ,
І мав він славу та звіт,
На всю округу, гу-рош.
Гар гарніш від усіх котів,
Вік веселіш в усій країні,
Розказувалась про його чудо-днів,
В селах, в містах, по різниці.
Але кіт про це не думав,
Просто жив, як добрий кіт,
Мені мною міцно тулав,
І цим мене дарував весь час.
Грицик Борис – Полювання на альфонса
Кіт мой Альфонс — охотник справний,
Ловить миші дня й ночі,
У нього стиль охоти давній,
Як в рицарів у боротьбі.
Спідманки, мишки, то — добич,
Які падають до його лаз,
Та іноді вони мають мочі,
Хитруючи всі разів за раз.
Але Альфонс — то не забуде,
Знайде кожну щілину, кожен щ,
І мишка, де вона б не б’єте,
Почне ловитись без утечі.
Кодюк Вероніка – Кіт на килимі
На килимі сидить кіт мов царем,
На червоний килим поставив трон,
Весь дім підлягає йому, хай і лаж,
Від крісел, від дверей, від вікон.
Коли ми приходимо з роботи,
Перші встають, щоб сказать: “Чекаю!
Де ви робити, що ми маєте,
Ви мені їжу приносили чи нєй?”
На килимі своєму червоному,
Той кіт вигулює весь день,
І килім цей, предмет священому,
Тепла й тіні дарує мені.
