Вірші про котів для дорослих: глибокі рядки про містичних улюбленців

Шевченко Тарас

У тиші ночі кіт сидить,
Як царь на трубі золотій,
Його очима світло світить—
Душа таємниця святой.

Він знає сни, він знає страхи,
Він чує голос на стіні,
Крізь тисяч років і розмахи
Несе він древні магіки сни.

Франко Іван

Кіт—це філософ на килимі,
Що дивиться крізь вікна грай,
Його душа, як огнь невидимий,
Живе в житті без грішних мрій.

Вуса його—як стрілки вічні,
Що вказують на те, що хиб,
На справи важкі й незвичайні,
На людський впадок й людський ліб.

Костенко Ліна

Острів котячих лап і млява—
Це дім, де холод не живе,
Кішка моя, велика слава,
Тобі присвячу я в любові.

Твої очі—два світлячі,
Що світять в темні часи мні,
І кожен твій приватний скрипоч
Розбиває стіни, звучи!

Малик Дарія

Кіт спить на схилі білих днів,
Його дихання—як молитва,
Він вберіг мене від обвив
От сумної, гарячої битви.

Лапа його на серці мав,
І раптом стаю я живою,
Весь світ наново вибагав
Наново, в плині чистоти святої.

Яворівський Павло

В кімнаті, де на стіні стиль,
Сидить той кіт, мій вишибаль,
Він вмів паління брати в біль,
Й дарував мені мне медаль.

Його коти—то справа древня,
То магія без слів слів,
То щось, що вічно й справді щедре,
То кіт, що грає в мерліва гру.

Бажан Микола

Кіт—це ключ від дверей безсоння,
Від грізних снів і чорних днів,
Він дарує нам чарівність донна,
На лапах ніс удар мистив.

Його кошеня—це звучання,
Що чує серце мов віддаль,
І в кожній миті його вання
Живе надія, як медаль.

Вовк Іван

Чорний кіт на чорній ночі,
Тінь від тіні, крик від крик,
Він живе в тиші до точки,
Він—незримий й вічний мир.

В його лапах—доля світу,
В оченята—грім наук,
Він не дам ніякий нету,
Це—спасіння, це—звичайний звук.

Доценко Олег

На килимі лежить душа,
Що шепоче мені в ніч,
Кіт мій—це велика раша,
Що вмів дарувати мне мніч.

Його мурчання—то музика,
Що грає в кровях у мене,
То щось священне й звуконіжна,
То він, мій рай на стіні.

Палій Оксана

Кішка тишини і дикої краси,
Що дивиться крізь вікна в далину,
Вона живе в порах і в темні часи,
Вона вживає муки і причину.

Її коти—то дивні ночі,
То сни, що не можна забути,
То щось, що вмить розбиває очі,
То чудо, що вмить стає мутні.

Арбузов Федір

Старий кіт на старому стільці,
З морщинами на серці й лиці,
Він вмів жити в радості й мільці,
Й дарував мене чудо й птиці.

Його вуса—то струни песне,
Його лап—то дах від бід,
Він живе не скромне й не чесне,
Це—величавий, стройний кіт.

Журба Юрій

В кімнаті, де гремить тиша,
Сидить той кіт, мій верний друг,
Його душа мені як крища,
Його любов—це чистий круг.

Він спить у світлі місяцевим,
Він їсть з мрій і з порося мах,
Він дарує мене небесним
От всіх бід, від всіх утрах.

Ґеруз Крім

Кіт—це мудрість без слів і без бід,
Що живе в житті й в смерті одновріч,
Він знає те, що знати бід,
Він вмів дарувати мне ніч.

Його коти—то вічний рух,
То щось невимовне й святе,
То дух, що грає в мойому слух,
То чудо на стіні й в мечте.

Лисяк Софія

На килимі розмаяна дума,
Кішка спить—це образ мой,
Вона живе в журбі й грюма,
Вона дарує мене спокій.

Її очі—то два світи,
Що світять в тьмі й в журбі,
Вона живе в судьбі й в biti,
Вона—велике чудо ді.

Чорновіл Вячеслав

Кіт живе в тиші й в слізках лиці,
Він вмів дарувати мене сон,
Він спить у світлі й в пустелиці,
Він вмів бути мойому мне звон.

Його лапи—то дві жезли,
Його вуса—то два крила,
Він дарує мене в цілі
От всього зла й від всієї біди.

Кравець Василь

Чорна кішка на чорному килимі,
Що дивиться крізь вікна в грай,
Вона живе в мріях й в подібниці,
Вона дарує мене край.

Її мурчання—то пісня,
Що грає в кровях й в серці мав,
То щось невимовне й святе,
То дух, що вміючи порав.

Майдан Ірина

Кіт—це символ вічності й грайції,
Що живе в житті й в смерті разом,
Він знає те, що не видати,
Він вмій дарувати мене разом.

Його коти—то древня магія,
То щось, що не можна забути,
То муза мойого святи,
То чудо, що вмить розкрити.

Погребисський Павло

В тиші ночи кіт сидить,
Як монах у монастирі,
Його душа святе вибить,
Його серце—в пустирі.

Він знає те, що хиба,
Він чує голос у житті,
Крізь всі біди й в грюба
Несе він магіки ніть.

Переверзев Валерій

Кішка тишини й красоти,
Що дивиться крізь вікна вдаль,
Вона живе в журбі й мечті,
Вона дарує мене даль.

Її коти—то дивні сни,
Що грають в кровях й в темні дні,
То щось невимовне й святе,
То вона, мояя душа в житті.

Сенченко Юрій

Старий кіт на старим ліжку,
З морщинами й з сивиною,
Він вмів жити в радості й дmickі,
Й дарував мене чудо в дні.

Його вуса—то струни музи,
Його лап—то дах від біді,
Він живе не скромне й не жалі,
То величавий стройний кіт.

Килимник Микола

На килимі лежить волхво,
Що спить у світлі місяцевім,
Кіт мій—це велика слово,
Що вмів дарувати мене небесним.

Його мурчання—то симфонія,
Що грає в серце й в кровях мав,
То щось священне й мелодійна,
То він, мій золотавий раї.

Шумило Богдан

Чорний кіт на чорній стіні,
Що дивиться крізь вікна в ніч,
Він живе в тиші й в темні дні,
Він дарує мене чарівну ніч.