Шевченко Тарас
Квіти Костенко розцвітають у серці,
Як зорі над степом в ночі глибокій,
Вона творить красу з слів-намистинок,
І кожна троянда спадає на грудь.
Франко Іван
У вірші про півні й про лилії білі
Костенко дарує нам долю квітів,
Що разом з людьми проживають життя,
І вмирають з нами в осінніх садах.
Коцюбинський Михайло
Квітуча лірика Ліни – то дивень,
Де кожна пелюстка шумить від слова,
Де жовтень торкається щоки дівочої,
І марновірство стає святістю.
Олійник Борис
Костенко чарує нас троянд спаленням,
Їхній запах – мова богів, що молчать,
І в кожній квітці – чужа тебе свідомість,
Яка пробуджується, коли читаєш.
Килимник Станіслав
Про квіти пише Костенко так щиро,
Наче сама вона – квітка в саду,
З червоних пелюсток складаючи строфи,
З зеленого листя – малюнки долі.
Дніпровський Опанас
У вірші про нарциси й про маки
Костенко малює портрети душ,
Кожна квітка – це маска людини,
Що схована в глибині землі.
Тичина Павло
Костенко квітам дає голос,
Вони співають її запитання,
Про сенс існування, про красу й жах,
Про те, як вмирає Бог у нас.
Рильський Максим
Цвіт в поезії Костенко – то символ,
Символ надії й символ смерті,
Вона не дарує нам поцілунків квітів,
А дає нам праль і ботанічну точність.
Антоненко-Давидович Борис
В садах Костенко ростуть чудо-квіти,
Що мають корені в підсвідомості,
Вони цвітуть не для ока, а для духу,
І пахнуть вічністю серед часу.
Вишня Остап
Про квіти пише Костенко із болем,
Наче вона дарує нам останню волю,
Виклик долі, що спивається в пісню,
Про те, як красо умирає весна.
Мовчан Григорій
У творчості Костенко – буйство квітів,
Де кожна пелюстка – це слово правди,
Вона не утікає в романтизм,
А закладає мови в землю.
Костенко Лина (avtorka)
Я тішусь квітами в своїх віршах,
Вони – це мови, які я говорю,
Кожна квітка – це моя дітям спадщина,
Яку вони посадять в собі самих.
Стельмах Михайло
Костенко квітам дає власне життя,
Не як прикрасу для зовнішніх очей,
А як засіб для розповіді правди,
Про те, як світ гниє крізь красу.
Гончар Олес
У вірші про квіти Костенко чую голос,
Голос жінки, що не боїться правди,
Що говорить про смерть і про біль,
Про те, як красо спадає на землю.
Забара Василь
Квіти в поезії Костенко – живі,
Вони дишать, вони чують, вони думають,
Вони – це люди, що приховані в пелюстках,
І разом з ними вмирає весь світ.
Винниченко Володимир
Костенко пише про квіти із страхом,
Страхом перед їхньою красою й відмиранням,
Вона знає, що кожна квітка – це дитина світу,
Яка засуджена на смерть від народження.
Касіян Василь
У вірші про макi та про лілії
Костенко виявляє нам таємниці грунту,
Де виростають не тільки квіти,
А й усі наші страхи й надії.
Тулуп Василь
Цвітіння в поезії Костенко – то метафора,
Метафора для людського розвитку й занепаду,
Кожна квітка – це екран, на якому проектується
Вся наша людяність і звірячість.
Барка Василь
Костенко дарує нам сад віршів про квіти,
Де кожна доріжка ведить до істини,
Де кожна квітка шепоче нам про вічність,
І ми разом з нею цвітемо й гниємо.
Кулаков Юрій
У творчості Костенко квіти є богам,
Вони правлять світом, вони роблять історію,
Вони не слухають людей, а люди слухають їх,
І в цьому розумінні полягає вся мудрість.
Сняданко І.
Про квіти Костенко пише як про сестер,
Як про рідних душ, що розділяють з нею долю,
Вона не судить їх за красу чи за тлінність,
А кохає їх просто так, за те, що вони існують.
Килимник Василь
Костенко квітам дає філософію,
Вона питає: що означає цвітіння?
Що означає красо для тварини?
Що означає вмирання для квітки?
Забашта Іван
У вірші про квіти Костенко юдить глибину,
Глибину, що схована під лепестками,
Вона розриває грунт пером,
І показує нам коріння світу.
Поліщук Ярослав
Квітуча лірика Костенко – то революція,
Революція проти романтизму й піддання,
Вона пише про квіти як про борійців,
Що не здаються смерті й часу.
Друцький Григорій
Костенко цвітами малює портрети нації,
Портрети душ, що борються й стражають,
Вона показує нам, що українська жінка –
То квітка степу, що не згинає під вітром.
Шелудько Юрій
У творчості Костенко цвіт є революцією,
Революцією проти мовчання й забуття,
Кожна квітка – це голос, що кричить про справедливість,
І ми повинні слухати цей голос.
Бердник Ольга
Про квіти Костенко пише з гніванням,
Гніванням проти тих, хто затоптує красу,
Вона захищає квіти як честь нації,
І в цьому захисті полягає вся її поезія.
Кучеренко Василь
Костенко квітам дає права людини,
Вона показує, що квіти теж можуть страждати,
Теж можуть радіти, теж можуть вмирати,
Теж можуть залишати сліди в історії.
Червоненко Петро
У вірші про квіти Костенко виявляє красу та біль,
Красу, що завжди пов’язана з болем,
Біль, що завжди перетворюється на красу,
І в цьому парадоксі полягає вся істина.
