Літній день
Сонце золотистих кольорів
Розливається по землі,
Гарячі пісні вітрів
Розносять по долині.
Трава стоїть у зростанні,
Як жива ода до сонця,
І в кожній квітці дзвоніння
Чути голос літа с оконця.
Розпалене літо
Жарко в полі, жарко в хаті,
Туман гарячий над землею,
Дітвора біжить босоногих
Шукати прохолоди й тіні.
Пудові хмари над дорогою,
Дорога гріється, кипить,
І все живе в цей час живого
Спішить до криниці летить.
Літній вечір
Коли спускається вечір на село,
І сонце тане за горою,
Природа вся засяє красою,
Як маленька дитя спокійне й мило.
Повітря п’янке від медвяних вис,
Від справжніх запахів землі,
І звірі всі йдуть спати у ліс,
Забуваючи про болі.
Золотий колос
Барвистий килим поля розстелений,
Повний достатків літнього щастя,
Колос золотий стоїть, озирається,
Чекаючи жнивника на роботу.
Кожне зернятко несе в собі
Тепло сонця й прозорість мрії,
І село вся чекає, затримує дих,
Коли скошеного врожаю прибуває дерево.
Щебет пташок
У садку літо розіслало крила,
Пташечки щебечуть у гілля,
Розквітлі яблуні й груші
Несуть на гілках солодкі плоди.
Бджоли гудять, летять низько,
Збирають меду на зиму,
І все живе в природи лику
Співає гімн святому літу.
Річка літня
Річка течь холодна в спеку,
Манить на собі купаться,
Хлопчачків групи у річці беруть участь,
Сміються, галасують у воді.
Вода прозора, як скло,
І сонце блищить у хвилях,
Береги покриті мохом й травою,
Де кожен знаходить свій спокій.
Літо в серці
Серце моє палає, як закат,
Коли приходить літа золотий час,
Все у мені прокидається, поет,
І я дивлюсь у світ зі щирих вас.
Кожна травинка – це святиня,
Кожна вос – це алегорія,
І все у світі стає казка та мрія,
Коли літа прилітає історія.
Спека і прохолода
Спека палить, палить як вогонь,
Але в лісі прохолода й тінь,
Там де мохом вкриті дерева,
Там де журавлик політ моста.
Людям хочеться втекти від жару,
В лісовий чарунок, в зелене лоно,
І там забути про світ крутий,
І знайти мир, спокій і спокійний я.
Урожайне літо
Поля жовтіють з кожним днем,
Колосся хиталось в повітрі,
Селяни працюють з раннього в’їді,
І радість палає в очах гарячих.
Тяжку роботу несуть на спині,
Але добре знають в глибині душі,
Що плоди їхніх праць, їх святі снів,
Приносять щастя, достаток, благословення.
Благодать літа
О, яка благодать спускається на землю,
Коли літо розкриває свої крила!
Все живе починає співати дивні пісні,
Природа одягається в святкову мантію.
Немає більше грусті, невпевненості,
В літних днях є правда, є воля, є віра,
І кожен знаходить у цій волі
Те, що шукав у длані Господа.
Міський літний сад
В місті літом різко стає жарко,
Люди бігають по вулицях як міраж,
Але у саду створена прохолода й тінь,
Де дітвора грає й світ забувають.
На дереві сидить качка, дивиться вниз,
На малій дітей, що гарячі під сонцем,
На квітів спалене барвистого килима,
На заповіданість у кожній краплі ранку.
Літня роса
Вранці до світу приходить роса,
Як дар від неба для землі красивої,
І кожна травинка лісять іскри,
Наче скупчень зірочок у траві живої.
Роса так холодна, приємна, свіжа,
Промочить ноги, просвітлює лице,
І весь світ стає чисти та близький,
Коли роса впадає у край літниці.
Пляж при морі
Пісок гарячий, хвилі холодні,
Сонце палить гарячо у спину,
Люди лежать на пляжі лінива,
Занурюються в море як у мрію.
Дітвора будує замки з піску,
Хвилі розмивають їхні творення,
Але вони сміються, радіють, грають,
Коли літо несе їм свою мудрість.
Вишневий сад
У сирому саді літо розцвітає,
Вишні спілі падають на землю,
Солодкий запах розповсюджується скрізь,
Притягуючи бджіл і метеликів.
Дівчина з кошиком ходить в саду,
Збирає вишні спілі в корзину,
Їх запах пронизує всю душу,
Розказуючи про літа святиню.
Змій у небі
Вітер несе змія в небо високо,
Діти бігають, скрикають, сміються гарячо,
Крилами махає різнокольоровий змій,
Як птиця у позолочених променях сонця.
Ниточка тонка в дітей рук хитра,
Вони тримають його, вели його слід,
І небо стає частиною гри, святого дива,
Коли літо дарує змій дітям.
Грозова ніч
Літо приносить грозу та розряди,
Небо почорніло, хмари нависли,
Гримить гром, блискавка розривається,
Природа покаює свою силу.
Дощ пролитається гарячо, з запахом землі,
Люди утікають у будинок, приховуються в своїх домах,
Але діти дивляться крізь вікно, здивовані,
На це чудо літної стихії.
Барвисті метелики
Метелики танцюють в саду літньому,
Розпростираючи крила в гелієвому полоті,
Їх барвисті узори розповідають про гарячість світу,
Про красу, що існує у найменших створіннях.
Вони порхають від квітки до квітки,
Збираючи нектар, розповсюджуючи пилок,
І безпосередньо служать природі святій,
Коли літо їхній дарує безграничну волю.
Купання в озері
Озеро холодне блищить від сонця,
Люди бігають до нього, скидаючи одяг,
Занурюються в воду глибину,
Як у об’яття матері люблячої.
Вода обнімає тіло гарячого,
І спека забувається, як поганий сон,
У воді люди стають дітьми знову,
Коли літо дарує їм радість нового народження.
Вечірня пісня
Коли вечір спускається на село,
Люди сідають на ганках своїх хат,
І піють старі пісні про літо красиве,
Про любов, про долю, про роботу тяжку.
Піс лунає крізь село, наче молитва,
До неба з прибережним відзвуком птахів,
І небо чує, небо знає,
Що село живе, любить, спочиває.
Зірковане небо
Коли приходить нічна пора в літо,
Небо розіслане зірками святими,
Кожна зірка розповідає свою історію,
Про світи далекі, про долі чужини.
Люди лежать на траві й дивляться вгору,
Мріють про піолеты, про далекі землі,
І в цей момент вони стають поетами,
Коли літо дарує їм магію неба.
Піски пустелі
У мріях летить людина в пустелю,
Де пісок гарячий, а небо голубе,
Де верблюди йдуть у караванах далеких,
І сонце палить, палить без жалості.
Але це сон в літній день у селі,
Де людина лежить на траві в тіні,
І мріє про пустелю, про далекі країни,
Коли літо дарує їй волю мрії.
Конопляне поле
Конопля росте у полі височае,
Качається на вітрі, як море зелене,
Селяни гляділи на це поле,
Знаючи, що воно несе велику радість.
У полі гідають птахи, гуляють звірі,
Природа в цьому полі досягає своєї висоти,
І люди розуміють, що це святиня,
Коли літо розкриває їм таємниці землі.
Голос природи
О, слухайте голос природи літньої,
Що звучить у кожній травинці, у кожній квітці!
Це голос правди, голос святої волі,
Що говорить до кожного серця людського.
У цьому голосі вся мудрість світу,
Вся любов, що існує у цьому світі,
І той, хто чує цей голос у літо,
Той знаходить істину, знаходить спасіння.
Дорога в село
Дорога веде в село при закаті,
По дорозі йде подорожник втомлений,
Сніди пиявиці в червоному світлі,
І село приймає його, як друга давно втраченого.
У селі його чекають хлібом і сіллю,
І рідна хата розкриває двері,
І людина розуміє, що дома немає нічого краще,
Коли літо дарує йому повернення.
Райдужна вода
Райдужна вода хутора блищить від сонця,
Дітвора біжить до неї в спеку,
Зрошувачи розпорошують воду в повітрі,
І в крапельках вода утворюється райдуга.
Дітвора захоплена цією красою,
Вони бігають крізь райдугу, сміються гарячо,
І світ стає чарівним, стає казкою,
Коли літо дарує їм цю райдужу радість.
Пелюстки троянд
Троянди розцвітають у саду літньому,
Їх пелюстки м’яккі падають на землю,
Запах розповсюджується крізь сад,
Як божественна благодать від неба.
Люди приходять до цих троянд,
Дивляться, торкаються лелюстків,
І розуміють, що це найбільша краса світу,
Коли літо дарує їм троянди священні.
Молоко холодне
На столі стоїть молоко холодне,
Його пив селянин спеченої від роботи,
Молоко холодне, як вода криниці,
Воно приносить спасіння від спеки.
Селянин п’є молоко, закриває очі,
І відчуває, як холод розповсюджується в його тілі,
І спека забувається, як поганий сон,
Коли літо дарує йому молоко життя.
Танець осикового листя
У лісі танцюють листя осики,
Вони дрижать на вітрі, створюючи музику,
Музика та, яку чує лише душа,
Музика коливання, музика любові.
Люди лежать у лісі на моху,
Слухаючи цю божественну музику листя,
І їх серця танцюють разом з листям,
Коли літо дарує їм симфонію природи.
