Симфонія душі
Коли звучить скрипка в тишині ночей,
Приходить в серце світ чудесних снів,
І тане холод від забутих днів,
На крилах звуку летять птахи в ней.
Музика – мова серця навіки,
Вона проходить крізь оди душ,
І немає в світі болю гіркий,
Коли природи слухаєш ти глюш.
На струнах любові
Гітара плаче в нічній темряві,
І струни дрожать від болю-благі,
По щоках сльози, як роса в травні,
Коли поєшся з душею ти магі.
Кожна нота – це спомин про тебе,
Кожна мелодія – це мій крик,
І нема вже сил чекати на світе,
Коли музика з тобою – мій вик.
Мелодія весни
Прилетіли птахи з теплих країв,
І співають на гілках білих слів,
Розпочалась у серці мне розстав,
Мелодія весни, як тиш снів.
Кожне ранок несе нові звуки,
Розквітають на полі квіти сні,
І забуваю біль від старих мук,
Слухаючи природу – вільний я.
Пісня дороги
Беру гітару, в дорогу йду,
За собою музику беру,
Як супутницю в кожну біду,
Як товаришку в кожну хвилю.
По долинах, по гірках пісню співає,
Серце радістю в звуках грає,
І дорога уже не страшає,
Коли музика в душі мерцає.
Концерт у соборі
В соборі звучить органа спів,
Архів пустує душі на висоту,
І чую я помер і живу от,
Коли органа звук – це свята дорогу.
Золоті ноти падають вниз,
І священне горить в груді огнем,
Мелодія – божественний сюрприз,
Що осяває ніч і день, і сніг в ньому.
Серенада незнайомій
Під вікном співаю за ночі,
Серенада серця – голос мій,
Надіюся, що чуватимеш ночі,
Мою пісню про кохання і хвалей.
Зірки слухають мою беду,
Місяць світить мені на путь,
Серенада – це моя втечу,
Від самотності, від власних дум.
Ритм міста
Спіх, спіх, спіх – ритм міста грає,
В наушниках качається та ж,
Усім людям музика дає,
Силу, віру, веселий запал й раж.
В метро, в машинах, на вулиці,
Музика лунає всюди, везде,
І танцюємо ми у вулиці,
Забув скорботу, навіть біді.
Колискова
В колисці дитина засипає,
Мама мелодією баюкає,
Давня пісня бабусі лунає,
І нове покоління виростає.
Простота й тепло в кожній ноті,
В колисковій дивна чудо-вота,
Поколінь передається в пісні,
Любов, надія, буває в снах їх світле.
Блюз за дощу
Барабан стучить, як капелі ночей,
Труба плаче дум невисловленних,
Блюз лунає по дахах сумних гарячий,
В ритмі дощу – смуток і безнадія ти.
Але в грусті є якась красота,
В болі – теж своя поезія живе,
Музика тримає мене, як мата,
І в ній я знаходжу себе в крові.
Танці на морі
На піску морському, під місяцем світле,
Танцюю під музику хвиль і вітру,
Піскові танці в піснях, у вітрі,
Серце мое грає, як струни святиці у вітру.
Музика й море – одна стихія,
В якій я розплавляюся, як сніг,
І знаю, що це – істина велична,
Гармонія тіла і душ в один век.
Скрипка й вірна любов
Скрипка мого діда все ще живе,
В її звуках лунає минулого голос,
І коли я беру її мертвим руках ловелс,
Чую дідову любов, його віку во все.
Музика – це спосіб говорити без слів,
Передавати те, що не можна сказати,
І чрез скрипку розумію я сам,
Що душа – вічна, коли вона в звуках лунає.
Композиція з дитинства
Вчилася я грати на піаніно,
В залі, де світ здавався чудо-чарує,
Пальці мої танцювали по клавішах рино,
І світ навколо мене перетворювався у вагу.
Скільки років пройшло, але та мелодія,
Ті ноти, що вчила в дитячі дні,
Лунають у мене як священна святиня,
Дітки й радість – в них для мене все.
Вічна естрада
На сцені світло блимає в мене,
Тисячі очей дивляться на мене,
І я віддаю їм всю душу, сто процентів мене,
В музиці, у голосі, у кожній palabra.
Сцена – це мій дім, музика – моя релігія,
І коли я перестану співати, я умру,
Тому що музика – це не праця, а мої близькі жальні,
Де я живу своїм щирим крокам музики повну.
Фортепіано в мовчанні
Чорне фортепіано стоїть у кімнаті,
Покривайте пилом, але пам’ять не мертва,
Коли просто сідаю і торкаюся клавіш той,
Музика пробуджується, як смерть від сну новин.
Мої пальці пам’ятають дорогу,
Мозок слідує за математикою музики,
І хоча роки забрали молодість мною,
Музика дарує мені вітчизну й радість, що бути можети.
Гімн про свободу
Гімн нашої землі звучить гордо,
І в гімне – усе, що нам мило,
Душа стоїть в спину нам твердо,
Коли музика до нас летить крило.
Музика – це голос нації,
Це спосіб сказати світу “ми є”,
Комусь то звучить як молитва,
Комусь то звучить як живих правозахист й віра.
Естрада вулиці
На вулиці метро співак стоїть,
З гітарою й голосом простим,
Чудові ноти в повітря летять,
І серця людям стають незвичайні й теплі вновь.
Не потрібна сцена, не потрібні оплески,
Найголовніше – щоб музика живала,
Щоб в серце кожної души звучала,
Мелодія волі, гармонія неба й землі ясна.
Тишина після концерту
Коли концерт закінчується, і вогні гаснуть,
У залі лишається чарівна тишина,
В цій тишині – осколки мелодій, що лунали,
Й серце яскраво біється, як барабан на морах.
Ця тишина – це частина музики,
Перерва між звуками – теж мелодія,
І я розумію, що музика – не тільки звук,
Але й простір, у якому звук живе й дихає вільно.
Джаз у кав’ярні
В кав’ярні димні джаз лунає,
Трубач закриває очі й поривається у блюз,
Публіка курить, слухає й мрійує,
Кожен у своєму світі, у своєму вечіри утечі гус.
Джаз – це імпровізація, свобода,
Це коли музикант не знає, що буде далі,
Але довіряє своїм рукам і душі,
І музика витікає, як вода крізь пальці, природна й жива.
Матінє для дітей
На сцені грають дітьми в нарядах,
Малюки грають мелодії класиків,
І тут розумію я сенс музики,
Коли робить щасливим найменші й найслабші.
Вчимо дітей розуміти красу,
Даємо їм мову звуків замість слів,
І в кожному з них просинається душа,
Яка буде розумітися з музикою все життя новий берег.
Кавказька мелодія
В горах Кавказу лунає пісня,
Голос гірського вітру в струнах,
І мені здається, що я летів,
Над хребтами, над долинами, над хмарами й хмарами.
Музика кавказька – це гордість й воля,
Це грузинських і абхаських дум,
Я закриваю очі й чую боль й радість,
Коли сопілка плаче й сміється од разу ж.
Євангельський спів
На богослужінні хор голосить в спів,
Дави ноти підіймаються під дах собору,
Й я чую в голосах людей щось святе й благе,
Музика молитви – найголоснійші до слухом Бога.
В кожній ноті – віра, в кожному звуці – надія,
Музика євангельна дарує спасіння,
І коли я слухаю цей спів, забуваю про біль,
Залишається тільки чистота душі й світ небесний.
Полька в родині
В дніж святкування родина танцює,
Музика полька енергійно звучить,
Бабуся танцює, як у молодості,
І сьогодні ні кого не турбує, що завтра розумів.
Музика об’єднує нас в один рух,
В один голос, в один гарячий стан,
І я розумію, що музика – це спосіб любити,
Коли слова вже не можуть сказати про те, що ми любимо тільки.
Мандрівка звука
Звук лунає з долини, гори чують,
Лис чує, вовк навострює вуха,
Музика природи – найстародавніша мова,
Яку ми забули, але наша душа пам’ятає.
Коли я грую на дудці гірській,
Чую голос дерев, голос води, голос землі,
І розумію, що музика – це розмова з світом,
А світ відповідає нам в гармонії й красі.
Реквієм за минулим
Піаніст грає Моцарта реквієм,
В залі панує смуток і благоговіння глас,
Ноти падають, як листя в осіні,
І кожна нота – це спомин про того, кого більше нема в нас.
Музика дарує можливість прощання,
Можливість сказати “спасибі” тим, кого люблять,
І хоча смерть беручила, музика залишається,
Вічна, як зоря, як спомин, як дух, що ніколи не вмирає.
Серцебиття
Мое серце б’ється в ритмі музики,
Пульс мой синхронізується з темпом,
І я не знаю, де закінчується я,
А де починається мелодія, яка грає в мені.
Музика – це наш першої мови,
Дитина в утробі матері слухає пісню,
А коли народжується, серце б’ється в ритмі життя,
І музика супроводжує нас від першого вдиху до останнього.
Невидимий оркестр
Навколо мене невидимий оркестр грає,
Оркестр природи – птахи, вітер, вода,
Кожен звук має своє місце, свою функцію,
І разом вони творять симфонію життя, що лунає.
Люди часто не чують цей оркестр,
Зайняті своїми турботами й спішкою,
Але якщо зупинитися й слухати,
Можна почути музику, що вічно звучить у світі.
Флейта в лісі
Я сідаю на пень у середині лісу,
І граю на флейті мелодію старовинну,
Дерева слухають, птахи замовкають,
І лісовий звір зупиняється, щоб почути цю пісню.
Флейта – це найдавніший інструмент людства,
Багато тисяч років люди грали на флейті,
І кожного разу, коли я граю, я чую голос предків,
Музику, яка була у них в крові й в душі.
Мелодія покійниці
В день схорону звучить мелодія грустки,
Священник співає, хор підхоплює спів,
І музика піднімає душу на небеса,
Даруючи їй спокій, даруючи їй миру й надії на припинення мук.
Музика прощання – це найстрощніша музика,
Але також найсвященніша й найчистіша,
В ній немає грубості, немає гніву, немає помисту,
Тільки любов, біль й віра у вічність.
Симфонія роботи
Звук молота, звук пили, звук двигуна,
Це музика роботи, музика людської діяльності,
І хоча це не схоже на класичну музику,
Це музика життя, музика творення, музика часу.
Кожна праця має свою мелодію,
Кожен рух – це нота в симфонії дня,
І рабочи, хоча часто не усвідомлюють,
Творять музику всім своїм буттям, всім своєю працею й ділом.
