Франко Іван – Дніпро
Дніпро величавий, царь землі,
Течеш ти крізь віки і літа,
Й несеш в собі душі, мрії, снаги,
Українських предків вічні слова.
Твої береги – святиня мати,
На них кров пролита славних героїв,
Золотистий пісок під сонцем світить,
І співають тугу козацькі голоси.
Кобилянська Ольга – Дністер
Дністер, річко моя кохана,
Між Карпатами та морем синім,
Тече з гірських льодовиків крізь доли,
Розповідає легенди древніх днів.
На твоїх водах чайки білі кружать,
Відбиваються в тобі зірки ночей,
Ти змиваєш з душі печалі й невір’я,
І дарунок мене в світ необ’єднаний.
Костенко Ліна – Південний Буг
Південний Буге, прозорий і чистий,
Як очі дівчини, як сльози невинні,
Текучи крізь ліси та села,
Торкаєшся серця кожного українця.
Твої берега – коровай хліба,
Твої води – живе молоко матері,
В кожній хвилі твоїй – історія далекої минувшини,
І нескінченний гімн землі рідної.
Малишко Юрій – Рось
Рось, річка священна, рось моя,
Що пливеш крізь поля золотої пшеничиці,
Лунають на тобі давні пісні козаків,
Й звучать голоси предків крізь вікові дні.
На твоїх берегах росли верби старі,
Там качалися дітьми усі козацькі сини,
Ти води даруєш землям плодородним,
І життя воскрешаєш вічно знов.
Тычина Павло – Припʼять
Припʼять, річко мутна, доленосна,
Сирітня, сумна, історії повна,
Сквозь чорнобильські ліси тече,
Несе в собі бідиці і горе.
Але й у тобі – надія новітня,
В твоїх водах живність і теплота,
Ти учишся знов прозорною статись,
Й роботи людей помагаєш терпіяво.
Коцюбинський Михайло – Горинь
Горинь, річка західних країв,
Крізь лісисті береги текучи,
Поклоняються тобі сосни й ялиця,
І лісові духи танцюють на хвилях.
Твої води – кришталеві, прозорі,
В них відбиває сонце золотистий промінь,
Птахи із тобою поють гімни весни,
І летять облака у небі голубому.
Нечуй-Левицький Іван – Удай
Удай, річко спокійна, святая,
Крізь поля і луги текеш ти спокійно,
Лосось в водах твоїх сріблистих блищить,
І човни рибалок гойдаються тихо.
На берегах твоїх – церкви та каплиці,
Молитви людські злітають до неба,
Ти берегла віру предків благочестивих,
І святу землю українську хранила.
Лесь Українка – Дніпро
О, Дніпро славний, волі символе!
Твої хвилі – переклик вічних грез,
Крізь грудень і весну, сніг і грозу,
Несеш ти гімн свободи людей.
На твоїх порогах гриміли битви,
Там кров за волю проливалась світа,
Й досі в водах твоїх живе дух богатирський,
І щитом вічним стоїш ти над Україною.
Сковорода Григорій – Хорол
Хорол, річка поета, музико,
Твої води співають мені про вічність,
Про красу, що за матеріальним світом криється,
Про душу, що душею перепліскується.
На твоїх берегах приймав я натхненнь,
Там думав про таємниці праісконечні,
Твій гомін água – молитва священна,
Де струнки серця резонують вічне.
Василевич Василь – Полтава
Полтава, річко ясна, красиво,
Крізь місто славне текеш ти спокійно,
На берегах твоїх – легенди побід,
І доля України вирішувалась тут.
Батальна дума звучить в твоїх хвилях,
Полтавська битва – вічна в пам’яті нас,
Ти течеш мимо могил героїв,
І честь їхня воскрешаєш щоденно.
Панч Костянтин – Псел
Псел, мальовнична річко краї,
Крізь лісиста пустиня текеш ти,
Де дикі тварини приходять до води,
І вовки виють гімни ночей.
На твоїх островах гніздяться орли,
Королі повітря, вільні й гордих,
Твої прибережні луги розцвітають,
І бджоли тяжко соцем наповняють.
Олеся Юлія – Серет
Серет, річко гірська, скорохідна,
Звиває вниз крізь каньйони душі,
Як юнець гарячий, як кохання пісне,
Летиш ти до моря, до волі, до сонця.
На твоїх скелях сядають орли,
В долинах твоїх гуляють олені,
Твої піни біліють у осінньому сонці,
І радість живого течеш ти вперед.
Карпенко-Карий Іван – Сула
Сула, річко лісова, зелена,
Крізь сосни й дуби текеш ти спокійно,
В тобі відбиває небо блакитне,
І тіні хмар пливуть по воді.
На твоїх берегах збирають гриби,
Ягоди малини й землянику стиглу,
Рибалки чекають на улов нічний,
І місяць палає над головою в небі.
Стельмах Максим – Стир
Стир, річко північна, холодна,
Текеш з боліт та мохів древніх,
Твої води – як крига ранку,
Як дихання зиму в обличчя.
На твоїх берегах поземіються бобри,
Вони будують гаті, готуються до холоду,
Птахи дикі летять на південь,
А ти плинеш вічне крізь білизну.
Кульіш Пантелеймон – Случ
Случ, річко хитра, незмінна,
Які каменюки розсіяні по дну,
Крізь каміння й скали течеш ти,
Й голос твій – як симфонія гірська.
На твоїх водах гідробіонти живуть,
Мікроскопічні світи під мікроскопом,
Вода твоя – чистиця душ людських,
Й запах мідяниці летить у повітрі.
Квітка-Основ’яненко Григорій – Хорол
Хорол рідний, батьківа річко,
На твоїх берегах я зростав,
Твої води вивчив я з дитинства,
Й кожна хвиля мені співає.
На твоїх порогах ловили ми рибу,
В твоїх заводях гралися, мріяли,
Ти міцила мені волю й розум,
І любов до землі цієї священної.
Чупринка Микола – Бог
Бог, річко таємничая, дивна,
Текеш крізь долини в морозні часи,
Твої брегови витончені, кольорові,
Как палітра художника в сіні гарячій.
На твоїх водах плавають білі лебеді,
Вони пісню співають про любов вічну,
Твої тишини озирають людськи сумління,
І спокій приносиш ти всім втомленим.
Винниченко Володимир – Весельниця
Весельниця, річко веселая, чарована,
Крізь степи м’які текеш ти,
На твоїх берегах танцюють козаки,
І співають пісні про волю й честь.
Твої водами поливають ниву,
Хліб золотий вирощує донька землі,
На твоїх беріжцях мед збирають,
І гімни благодарності летять до неба.
Петрушевич Августин – Латориця
Латориця, річко трансцендентна, невідома,
Крізь Закарпаття текеш ти,
В горах твоїх живуть феї й духи,
Й легенди давніх днів дотепер жиють.
На твоїх ледовиках сяє сніг,
Ущелини твої таять скарби,
Той, хто пʼє твої води святі,
Отримає дар чарівних прозрінь.
Самійленко Михайло – Рось
Рось, річко благородна, гарна,
Крізь села й дерева-селення текеш,
На твоїх берегах поли пшениці,
І дивочаткам ланам золотим.
Ти поєш сільські обереги,
Й люблять дівочки оглядатись в твоїй воді,
Там виднеються обличчя їхні живі,
Й будущину красиву приносять тобі.
Гнатюк Володимир – Букова
Букова, річко каркасна, лучезарна,
Крізь ліси буків текеш ти священно,
Дубовий вік живе в твоїх хвилях,
І пам’ять сторічних дерев.
На твоїх берегах рослини рідкісні,
Тварини древніх лісів приходять пити,
Твоя вода – еліксир довголіття,
І мудрість попереджених нас в ній живе.
Барський Павло – Осава
Осава, річко мистецька, ліричная,
Крізь виноградники й сади текеш,
Твої води мають смак хорошого вина,
Й розпалюють в серці пристрасть невимовну.
На твоїх берегах поет розповідає,
Про красу світу і про біль людської долі,
Твої проволоки – струни інструменту,
Й мелодія вічна звучить у них.
Гриневецький Олександр – Тиса
Тиса, річко володарська, міцна,
Крізь гірські перевали текеш,
Твої води швидкі, як наказ володаря,
Й непереможні в своїй стихії.
На твоїх порогах гримять грози,
Молнії збігаються в твоїх хвилях,
Вода твоя – силу земле дає,
І вовків вказує на шлях в лісах.
Данило Чорний – Коропець
Коропець, річко скромна, тиха,
Крізь поля й луки текеш спокійно,
Мало хто чує твої справи,
Але велику роль грієш ти в житті земле.
На твоїх берегах пасуться стада корів,
Вода твоя – напій для всіх живих,
Ти кормиш людей своєю щедрістю,
І благодарність приносиш всім, хто пʼє.
Мовчан Панас – Бузок
Бузок, річко запашна, гарна,
Крізь міста й села текеш, як поет,
На твоїх берегах гаї, де пахне бузком,
І запах той розносить квітня вітер.
Твої вади очищають душу,
Від забруднень сучасної доби,
Ти нагадаєш нам про красу природи,
І про необхідність любити її.
Матяш Сергій – Мурафа
Мурафа, річко південна, гаряча,
Крізь каміння й скелі текеш ти,
Твої берегові дикі, необулькливі,
І первісна краса сиглить у них.
На твоїх островах гніздяться птахи,
Феникси й орли вибирають твої вишини,
Твоя дикість вчить нас жити вільно,
І каркувати гордо в бczech неба.
Жеплинський Іван – Пруть
Пруть, річко граничная, розмежовна,
Що тече крізь землі різних народів,
Ти зв’язуєш докупи світи,
Й розділяєш правами й законами.
На твоїх берегах зустрічаються люди,
З різних країв, але єдиною серцем,
Твоя вода – символ єдності світу,
Й надія на мир вічний і справедливість.
Ткач Василь – Случ
Случ, річко гірський вісник, крикуча,
Крізь скелі й пропасті текеш ти,
Твої голоси лунають по долинах,
Й гримлять, як барабани богів.
На твоїх порогах вадять борці,
Випробовування сили й сміливості,
Твоя стихія вчить нас могутності,
І вірити в перемогу, навіть проти беди.
