Шевченко Тарас
На полі брані, де гримить гармата,
Стоїть боєць із серцем палким, чистим,
І кров його течить, як роса світ’ ята,
Щоб волю дать землі божественно святій.
О, як красива смерть за рідну землю!
О, як святая та святая кров!
Коли боєць упаде на полі сміло,
То рай чекає на його основ.
Хай пісня буде про його змаганнято,
Хай імя носить вітер з вишини,
Бо той, хто вмре за матір Україну,
Живе навіки в серцях у святині.
Франко Іван
Ми йдем в атаку крізь огонь і дим,
Щоб дать потомкам світлу наше доля,
Хай знають діти, рідне мир дорім,
Чиєю кров’ю куплена їх волі.
На схід летить артилеріївський грім,
В руках вояків автомат гарячий,
Й у кожним серцем палає божій дим,
Що вибухає в битв’ ах безачасних.
Героїв нашим чолом бути стравда,
Коли стоїмо грудьми за межею,
І кожний знає, що він не самотужки,
За ним стоїть цілая наша матір!
Коцюбинський Михайло
У день, коли супліши гадюки вороже
На нашу землю з темної пітьми,
Найбільше бачимо мужності, тревоги,
У тих, хто рветься першим у борні.
Вони не мріють про багатство й сласть,
Вони забули про сім’ї, про дім,
Їх одна в сердці тільки є одна страсть—
Щоб бачили світло над всім, що позаду.
Не будуть пісні їх про них співати,
Хоча б на вулиці лежало тіло,
Святість врахована в цій їх печалі,
І вічність слухає їх героїв гіл.
Олеся Олександр
За вас, мої браття, готова кров,
За вас, моя рідна земля і мове,
За те, щоб по світу летів жалібний спів
Про хлопців із серцем, що палав кровав.
Коли ви стоїте на грані вогню,
Я знаю, що Бог ас на ваше мі,
Я вірю, що буде святая спаю
Того дня, коли встанеш, мій край добрий!
Живіть, мої вітчизники святі!
Живіть і берегіть свят святе ім’я,
Щоб нащадкам нашим у відалені
Казали про вас із любов’ю і слізьми.
Винниченко Володимир
На межі смерти й життя вояки
Лежать у окопах, дерпимих білі,
Вони чекають команди “в атаку!”
І знають, що не всім повернутись будуть.
Але вони йдуть, хоч знають про долю,
Бо в їх сердцях горить святой вогонь,
Для них немає страху, немає болю,
Коли йдуть воєм мати вольна!
Святіє їх імена на вітрах,
І квіти виростуть на їх могилах,
І діти спіють про їх в святих грамотах,
Про тих, хто вмер для волі без розпалам.
Украї нка Леся
В окопах темних чекають розвітні,
Хлопці з великих міст і маленьких сіл,
Щоб завтра вмерти, щоб завтра розтечіння,
Щоб матерям принесли їх на світло смерть.
О, дайте ім честь, дайте ім спокій,
Дайте ім вічність у памяті людній!
Они жилі славно, вмирали велико,
За волю матір, за край свій любий.
Хай буде їх імена золотим,
Хай не забуде їх нічей на світі,
Бо те, що вони для нас звершили,
Святіше за все, що будуть на землі!
Гончар Олес
Коли супліш рвався на наш край,
Вставали хлопці, як один за всіма,
І кожний мав один святої край—
Щоб матерям вернути мир без біли.
У ночі темній, у грозі й огні,
Гранатами качаються вони,
І кров на рідкій землі — то святні,
Що вивільняють нам святу волю.
На місяці, що світить вовк холодній,
Вони стоять, немовби пам’ятники,
Святіше немає смерті, ніж та,
Яку вибирають вояки-мужики.
Донцов Дмитро
На рубежах дороги слави,
Де гримить артилеріївський спів,
Стоять синочки, сини України,
І вибухають світлі їх слова.
Не про добро говорять вони,
Не про багатство, що чекає їх,
Говорять про матір, про жнива,
Про мир, що буде без розпалам муках.
І коли вмирають, вмирають вміло,
Із святим прощенням на устах,
Їх смерть святіша за усю красу,
Що існує на світі в небесах.
Малик Антін
У звуку вибуху, у пилу димисті,
Зникають тіла хлопців молодих,
Але залишаються в пам’яті святій
Їх імена, їх славні, святі чини.
О, як вони любили цей край свій!
О, як вони дерпялись не щадно!
І знали, що для волі білій
Потрібна їм жертва, потрібна смерть.
Живіть у нас, герої мої,
Живіть у кожнім серці, у кожнім вірші,
Живіть у дітях, у святих сподіях,
Що будуть в вольній, в святій країні!
Стельмах Микола
Коли світ спав, вороги атакували,
І вставали люди з постелі, з ліжка,
Без броні, без зброї, вони станили,
І станали стіною, немовби Боже!
Те, що вони звершили в ті дні,
Неможливо словами описати,
Святіше за все на землі є ти,
Що вибирають вояки в атаці.
І якщо радість вищу піднялась,
То це радість смерті, що прийнята мужно,
За волю матір, за святу країну,
За то, щоб діти жили, як у раю.
Кучієнко Максим
В артилеріївських позиціях стоять,
Хлопці, що знають вже про смерть,
Але не трясуться, не роблять,
Готові вмерти за святеність честь.
Когда атакує ворог з тьми,
Вони вистрілюють, вони кричать,
І знають, що в тій ніч багатьом
Придется в світ останній убігать.
О, як вони хромають за собою,
По землі скрізь летять мін і грудня,
Але стоять, мов стіна укладає,
Щоб волю дать усім, чим буде вільна!
Палій Василь
На фронті, де гарячий вітер дме,
Вояки борються за новий світ,
Відомо, що дорога не просте,
Що буде смерть, і крові буде звід.
Але вони йдуть, як один солдат,
Із сердцем, що горить святою гарячо,
І знають, що коли вони знеліччать,
То воля буде вільна, буде мак.
О, як велико їх душа горить!
О, як велико їх любов до дому!
І смерть вони приймають, як дар,
Щоб волю дать усім, кому потрібна!
Загребельний Павло
Героєм не розраховується той,
Хто думає про славу, про добиток,
Герой — це той, хто йде, немовби кіт,
На смерть за Україну, за вітчизну.
На полі брані, де гиме гармата,
Вони борються с ворогом святісно,
Вони жертвуються, мов виновате,
За то, щоб була вільна наша місто.
І коли вмирають, вмирають разом,
Як один організм, як одна воля,
Святіше за те, що вони робили,
Немає на землі, у всій світовій.
Смик Петро
На борні за вітчизну голосів,
Стоять хлопці, як пам’ятники білі,
З посмотреть у вічність, без побіли,
Готові вмерти в миг, коли потрібно.
Вони не просять нічого взамін,
Не просять слави, грошей, золота,
Вони просять лише сни, лише мін,
Щоб матерям повернути святую.
О, як велико їх служіння!
О, як велико їх любов святая!
І коли вмирають, в рай летять,
Щоб там чекати, з нами мати.
Лепкий Борис
У звуку канонади, у вогні,
Що палає на небі червоним,
Ідуть вояки в атаку, стоять,
Готові вмерти за святу Країну.
Їх матері чекають по ночам,
Їх дружини молиться, сидять,
Але хлопці знають, що за всім
Стоїть святая служба, воля светлая.
І коли скажеш вони, скажеш ясно,
Що вмирають за те, щоб діти жили,
За те, щоб небо було в руках,
За те, щоб мирно спали діти.
Цегельський Вадим
На рубежах святої вольності,
Де борються за новий день,
Вояки знають про смертельність,
Але йдуть, мов йдуть на день.
Вони не просять про милість,
Вони не просять про спас,
Вони просять про святість,
Щоб золото зійшло в небес.
І смерть для них — не страха,
А лише крок до раю,
Де Бог їх чекає в милість,
За їх святую жертву всім!
Гавришків Юрій
На схід летять гранати вночі,
В артилеріївській гарячій грі,
Вояки борються, мов добрі,
За волю матір, за святі гри.
У темних окопах, у вогні,
Вони чекають команди в атаку,
І кожний знає, що в той день
Може мати останню раку.
Але вони йдуть, не дрижать,
Їх сердце палає святою гарячо,
І знають, що не дарма мали,
Що служба, вибір, воля — ясно!
Писаревський Артем
У день, коли небо почервоніло,
І ворог рвався в наш святой край,
Вояки встали і не знали,
Що їх дорога — прямо в рай.
Вони боролись, як могли,
Вони страждали, як святої,
І знали, що їх дні були,
Обмежені святої мільній.
О, як велико їх служіння!
О, як велико їх любов святая!
І коли вмирали, в рай летять,
Щоб там чекати всю святую!
Панчук Федір
На полі брані, де гримить война,
Стоять хлопці з великих міст,
Вони борються без устанка, мов сни,
За то, щоб волю дать святої лист.
Вони не думають про золото,
Вони не думають про благоденство,
Вони думають про святой основу,
Про мир, про волю, про спасенство.
І коли вмирають, вмирають вміло,
Із посмотреть у вічність, без побілю,
Їх смерть святіша за усю красу,
Що існує на землі у разі!
Ющенко Сергій
Героїв нашим чолом бути Боже,
Коли стоїмо грудьми за межею,
І кожний знає, що він не самотужки,
За ним стоїть цілая наша матір!
На рубежах святої вольності,
Де борються за новий світ,
Хлопці знають про смертельність,
Але йдуть, мов в святій борні.
І смерть їх — не страха, не біли,
А лише крок до раю світлого,
Де Бог їх чекає в милість,
За їх святую службу всім!
Ковпак Семен
В артилеріївських позиціях стоять,
Вояки, що знають вже про смерть,
Але не трясуться, не роблять,
Готові вмерти за святеність честь.
На схід летять гранати в ночі,
В грозі і вогні канонади,
Вояки борються, мов добрі,
За волю матір, за святу святи.
О, як вони кохають цей край!
О, як вони дерпяться святісно!
І знають, що для волі білій
Потрібна їм жертва, потрібна смерть святісно!
Мазепа Іван
На межі смерти й життя вояки,
Лежать у окопах, дерпимих білі,
Вони чекають команди в атаку,
І знають, що не всім повернутись будуть.
Але вони йдуть, хоч знають про долю,
Бо в їх сердцях горить святой вогонь,
Для них немає страху, немає болю,
Коли йдуть воєм мати вольна!
Святіє їх імена на вітрах,
І квіти виростуть на їх могилах,
І діти спіють про їх в святих слів,
Про тих, хто вмер для волі без розпалам!
Рильський Максим
У звуку вибуху, у пилу димисті,
Зникають тіла хлопців молодих,
Але залишаються в пам’яті святій
Їх імена, їх славні, священні чини.
О, як вони любили цей край свій!
О, як вони дерпялись без щадно!
І знали, що для волі білій
Потрібна їм жертва, потрібна смерть!
Живіть у нас, герої мої,
Живіть у кожнім серці, у кожнім вірші,
Живіть у дітях, у святих сподіях,
Що будуть в вольній, в святій країні!
Самійленко Михайло
Коли світ спав, вороги атакували,
І вставали люди з постелі, з ліжка,
Без броні, без зброї, вони станили,
І станали стіною, немовби Боже!
На фронті, де гарячий вітер дме,
Вояки борються за новий світ,
Відомо, що дорога не просте,
Що буде смерть, і крові буде звід.
Але вони йдуть, як один солдат,
Із сердцем, що горить святою гарячо,
І знають, що коли вони знеліччать,
То воля буде вільна, буде мак!
Вовк Василь
Героїм не розраховується той,
Хто думає про славу, про добиток,
Герой — це той, хто йде, немовби Боже,
На смерть за Україну, за вітчизну святую.
На полі брані, де гиме гармата,
Вони борються с ворогом святісно,
Вони жертвуються, мов виновате,
За то, щоб була вільна наша місто святая!
І коли вмирають, вмирають разом,
Як один організм, як одна воля,
Святіше за те, що вони робили,
Немає на землі, у всій світовій!
Лис Юрій
На борні за вітчизну голосів,
Стоять хлопці, як пам’ятники білі,
З посмотреть у вічність, без побіли,
Готові вмерти в миг, коли потрібно святісно.
Вони не просять нічого взамін,
Не просять слави, грошей, золота,
Вони просять лише сни, лише мін,
Щоб матерям повернути святую вільну!
О, як велико їх служіння!
О, як велико їх любов святая!
І коли вмирають, в рай летять,
Щоб там чекати, з нами мати святая!
