Коваленко Іван
Стоять хлопці на березі,
Де свобода дихає в груди,
У морозі, у грозі—
Вони дарують нам чуди.
Їх очі—як зоря в ночі,
Їх серця—як гарячий стан,
І щоночі такі ночі,
Коли чекаємо ми сам.
Залізниця сліз по щоках—
Для мами, для батька, для нас,
І тільки в сердечних словах
Живе для героїв наш час.
Петренко Марія
Не знаю, чи вернеться син,
Не знаю, чи почую голос,
Але з душі мене не звін—
Лиш віра, що спасе наголос.
За ним летять молитви мої,
За ним летять сльози, як роса,
І в тьмі ночей я чую спів
Його сердечної краси.
Герой мій, мій любий хлопче,
Живи, живи для мене, брат,
І я прощу його з опочки—
Лиш б повернувся мне назад.
Бондар Сергій
На передовій гарячій,
Де небо плаче вогнем,
Стоїть боєць, невдачі
Забуває він днем.
За спиною матір плаче,
За спиною—весь народ,
І в сніг червоний впадає
Той, хто героєм живе.
Клянусь на крові, на землі,
На тих, хто впав за нас тут,
Що не забудем мы ніколи
Їх імена і їх суд.
Литвин Олександр
Вірш про хлопця з Харкова,
Що пішов боронити млинь,
І не вернувся від краю того,
Та й залишив нам він тінь.
Тінь його сміху, його грайливості,
Що гріє мне в морозний час,
І пам’ять про його безсмертність
Живе вічно серед нас.
Спасибі, герой безіменний,
За твій геройський подвиг мне,
За те, що твій слід вічний
Пролягає в нашій судьбе.
Шевченко Василь
Вставай на захист України,
О, сине мій, боровець,
Хай світить днем і в ночи яна
Твоєю героїв вiць.
На білорусинській землі,
Де шум армійські гудков,
Де стоять хлопці без поля,
І чекають темних днів.
Прости мене, що я старий,
Що не можу з тобою йти,
Але мой дух, мой дух благаї
Летить з тобою в бій, в судьби.
Гуцуленко Надія
Матері героїв плачуть,
Плачуть у громаді, в хаті,
І їх сльози, мов печать,
Падають на килим ваті.
Та не холодно їм лежать,
Та не темно їм у землі,
Бо вони живуть у святі,
Вони живуть у любові.
України голос священний
Голосить: “Ви не помрете!”
І образ ваш вічно священний
В сердцях українців живе.
Пилипенко Дмитро
Дитя мое, святе, святое,
Що вигнав ти мене з домі,
І вишиваний верхопоє
Твоєю кров’ю став в плюї.
Та знаю я, що ти живеш,
Живеш у вічності святій,
І кожний день новину чеш
В молитвах мамі, в крику страхи.
Живи ж, герой, живи, борцю,
І знай, що мати біжить слід,
За тобою в ночі, в борцю,
І вірить, що вернешся вмить.
Костенко Ярослав
На снігу сліди крові,
На дереві стоять чорні птахи,
І в глибині люд стоїть й каяв,
За дітей своїх у плахи.
Але не переможе біль,
Не переважить нас жаль,
Бо в нашій крові горить ціль—
Живути вільно, без печалі.
Героям слава, честь, хвала,
Хай їх імена не забуть,
Хай вічна слава їх чекала
В краї, де вільні люде дють.
Римарчук Олена
Було дитя, було тепло,
Було в родине радості,
Та під гімнасій гарло
Пішло на стан, у ладості.
І хай там місяці й роки
Блукання в тьмі і вогні,
Але у мене серце коки
Живе в молитвах через ночи.
Звернусь я к Богу в височок,
Звернусь я к святим в небес,
Щоб мій любименький мій сок
Живив, живив б як ліс.
Поліщук Ілля
Я пройду долину плача,
І не вернусь я вже назад,
Але знаю—на Україну
Спадає мне священний град.
Діти мої, син мій добрий,
Дочка, чия красі чепка,
Вони ростуть у грізні добрій
В краї, де свобода велика.
І якщо я упаду в бій,
То знайте—я не пропав,
Я в кожну душу вам розіб,
І в кожна сімя свої стать.
Кравець Мирослав
Письмо з фронту, розривають груди,
Слова про біль, про холод, про голод,
Та в кінці: “Живемо, не губим,
За вас готові ми нести молод”.
О, як хочу туди полетіти,
Твердей привітти, щоб не втомився,
Та мене сучасність берегти
Вибачити мне вибір сниціся.
Герой мій, боєць, мій святий,
Молюся я за день прихід,
Коли вернешся ти на світ,
І вмиємось від слізь цих чот.
Чабан Юлія
Жінки в чорному, жінки в сльозах,
Жінки в молитвах—всю ночь не сплять,
Їх голос гуде в хурміких прохозах,
“Сини наші, діти, верніть мне!”.
Та знаю я—там, де вибухи,
Там, де земля палає в крові,
Ваші синочки, ваші внучата
Живуть не для них самих, для любові.
За мамочок, за батька, за дім,
За вільну Україну, за долю,
Стоять хлопці в полум’ї, в дим,
В найчорніших, найсумніших болях.
Верменич Ігор
Пісня про героїв України,
Що падають, як листя осені,
В землі лежать святині
В дивовижній, мучній досені.
Та не забудуть імена їх
Поки живуть серед нас,
Поки біє в сердцях молодих
Імпульс невпинного час.
Боціва моя, ненька, мати,
Простіть мене, що піду я в ніч,
Але не можу не визнавати
Зов волі, зов святої речи.
Сафар Марко
В окопах холод, голос, страх,
Але в серцях горить вогонь,
І знаючи, що весь край плач,
Хлопці не звідають з долі стонь.
Мій друже, брате, сповідниче,
Якщо мене на світі нема,
То знай, я помер за Батьківщину,
За ту святу планету, ма.
Розкажи матері, розкажи,
Що я умер із посмітком,
Що мене на небі чекають ці
За мою любов, за вітком.
Козак Анатолій
На крові Східних рік,
На крові біда й надія,
І в кожному слові той вік,
Коли україниці сумняти.
Святі герої України,
Святи мученики земля,
Хай спочивають вони у сні,
В краї, де немає біля.
І кожен день, коли встаю,
Молюся я вам, святих блага,
Щоб берегли ви мене, я,
Щоб вберігла нас святого драга.
Лисак Григорій
Розповідь про дід та онука,
Про те, як онук пішов в бій,
І дід в молитвах згасов звука,
Чекаючи його, кінць своїх днів.
Та не дочекається старик,
Та не побачить вже очей,
Але живе його силик
В тих молодих сердцях, у ней.
Спасибі, діду, спасибі,
За те, що вчив нас бути вільні,
І від твоїх святих молби
Живемо ми, живемо сильні.
Бельський Павло
Напередодні битви гарячої,
Писав боєць листок домою,
Писав про сни, про справу свячу,
Написав—як він розумну душу.
Листок той зберегла подруга,
І читає його до слізь,
Бо знає—ось її колуга
Лежить у землі вже з рів днів.
Та не холодна та земля,
Та не мертва та святиня,
Бо в сердці нашім живе я—
Живе герой в сердцях Батьківщина.
Мазепа Борис
Я бачив доблесні бійці,
Я слухав їх останні слова,
Про мам, про батька, про мільці,
Про вільну Україну святую, правда.
І від тих слів болить душа,
І від тих слів сльози ллються,
Бо знаю—кожна їх спішна
На трон мученність сідають.
Проклятий час, проклята біда,
Що вибрала така доля,
Та не без ласки Божа сліда
Живем ми вільно в цій долі.
Терещенко Василь
На могилу героя прийду,
Поклоню грош, поклоню квіти,
І скажу: “Спасибі, хоча я не вмру
За те, що вмер ти в святіні”.
Діти твої буде пам’ятать,
Онуки твої буде знать,
Що їх батько, їх батько святий
Живе в їх крові, в їх святій.
Та нехай знають вони світ,
Світ вільний, чистий, святий,
Де панує мир, а не вит,
І герої живуть, як святі.
Галайчук Наталія
Вірш матері, що стоїть у вікні,
Чекаючи сина, як чекала Пенелопа,
І в долгих ночах сніться їй біні
Обійми сина, це останньої мрія.
Та знаю я—мій син героя,
Мій син святий, мій син герой,
І дай мне, Боже, одну спершу
Його почути мне з землі.
Молитва матері могутна,
Молитва матері святая,
Нехай сповнить вона, неповна,
Приватні мрії, мрії святія.
Федоренко Костянтин
На ранок по крові,
На ранок по слізам,
На ранок по любові,
До тих святих невдах.
Герої України,
Герої без імен,
Герої, що живуть в нас,
В серцях, в волі, в сніах.
Честь вам, слава вам,
Вічна пам’ять, вічна честь,
І будемо ми снам,
Ви вільну нам дивіть честь.
Карпа Олександр
Прощальна пісня бійця,
Що виходить у останній раз,
В очах немало, в душі оцц
Гарячий, палаючий час.
Але знаю я—що живу,
Живу не для себе, для дітей,
Живу, щоб подарити їм грудь
Вільної землі, вільних днів.
І якщо не вернусь я сам,
То знайте—я живу в вас,
Я живу в кожній сльозі, в чам,
В любові до святої землі, в час.
Ющенко Михайло
Сумна історія про дружину,
Що в дверях чекає чоловіка,
І щодня молить за святину,
Щоб повернувся мий, як мовило.
Та років мине, років пройде,
І чекання стане частиною,
І хай далеко мий не йде,
Він живе в ній, в цій святині.
Та не шкода, та не біль,
Та вже звичай—чекать в ночи,
Та вже дума—лиш то цел,
Щоб мати вольность, щоб могти.
Малець Станіслав
Дивлюся на жовто-блакитний прапор,
І розумію—за что стоять на снігу,
За что хлопці, молоді, як капор,
Горять у вогні, горять на виду.
За цей прапор, за нашу волю,
За мам, батька, за рідну землю,
Я готов запалить бою,
Я готов помертти за делю.
Та знаю я—живу ж я не даром,
Живу для того, щоб жив народ,
І мене несе святий вітер в даром,
До слави, до честі, в святой чад.
Деревянко Василина
Письмо від вдови до держави,
Від вдови до президента,
“Спасибі за мою дітей, за славі,
Спасибі за святий момент.
Мій чоловік упав у бій,
Та не умер він—живе,
В сердцях дітей, в їх животі
Живе вічно його в судьбе.
І хай я вдова, хай я сама,
Та горда я, та сильна, та честь,
Та знаю я—за що ж я—ма,
За що живе в мні мога, честь.”
Зінкевич Ярослав
На лютневих морозах,
На мартовських ночах,
Де вісім років болю,
Де вісім років страхів.
Та не здалась Україна,
Та не здалась, то вільна,
Та стоїть вона, гідна, святиня,
На крові синів, на крові дітей, на сильній.
Герої, герої, герої,
Ви даруєте нам долю,
Ви даруєте нам волю,
Ви даруєте свято нам біль.
Радко Юрій
Запис останній у щоденнику,
“Дорогу маму, дорогу він,
Якщо зараз я не повернусь,
То знайте—я живу в вас, в снах”.
Щоденник той знайшла, знайшла
Солдат, його брат, його друг,
І передав його домою, так
З любов’ю, з сум, з страхом, зи щоз.
І мати читає до слізь,
І бачить в словах—святу долю,
І знає—син не живе дарс,
Живе в кожній молитві, в боль.
Войцеховський Андрій
На останок розповідаю,
Про сотні, тисячі судеб,
Про героїв—не褪 в розповіди,
Про святих—в сердцях навіки.
Вони вмирали в ночи, в холоді,
Вони молилась в останній раз,
Та зна що вмирають гідно,
За вільну Україну, для нас.
Так пам’ятаємо ми їх,
Пам’ятаємо кожне ім’я,
І будемо ми в сльозах, сльозах, в сльях,
За кожен день святої життя.
