У тобі вся краса світу зосереджена,
Як золото в промінні сонячних дум,
Твоя душа небесна, вічна, священна,
Розносить благодать по всім чотирьох кутам.
Я не раба, я королева долі,
У мене крила, як у птиці вільної,
Кажіть, чому ж ви гнете мене в болі?
Я людина, велична і сильна!
Мила моя, як хлібне поле в літо,
Твій очей блиск – це зірки над землею,
Ти мати нам, ти сестра і невіста,
Тобою єднана вся Україна.
На коліні біль, на обличчі радість,
Вона живе, щоб нам пробити шлях,
Матір святая, мученіця, дівчина,
Її любов живе у наших серцях.
Вона йшла стежкою, вкрита роса,
Як чарівниця з казки дивної,
Її очі – два озера краси,
Де тонуть душі в світі чудовому.
Жінко мила, ти – медобережна,
Твій голос чарує душу мою,
Живу я в раї, у світі чудесному,
Де панує лиш образ твій святий.
На вітрі розвивається білизна,
На ній – рукавиці матусі,
Жінка робиться, жінка вічна,
Жінка – споконвічна опора людства.
Прийшла весна з твоїми устами,
Як дзвіночок в душі моїй звенить,
Твоя краса пробуджує світ,
Ти – то душа України святої.
На очах у матері сльози, мов роса,
За долю дітей вона мучиться,
Жінка – герой, жінка – спасителька,
Жінка – весь світ у одній утисну.
У темрявах ночей, коли замерзає дух,
Твоя рука – як світло в стані темряви,
Ти дарунок небес, ти голос Божий,
Твоя присутність лікує біль мої.
На краю землі стоїть жінка,
Розкидає волосся у вітер,
Як королева над морем і світом,
Вона символ надії, вона сама душа.
В світлиці чистій, біля вогня,
Сидить жінка із чудесним лицем,
Вона тчеш полотно долі людської,
Вона пророчиця, вона є муза.
З твоєю рукою за руку йду в завтра,
У морі невідомого світу,
Твоя вода мене огортає теплом,
Ти – то крок у людське майбутнє.
Чуєш голос землі у твоєму серці?
Це голос жінки, яка рождає Всесвіт,
Ти – розумна, ти – красна, ти – сильна,
Ти – матір, ти – коханка, ти – королева.
Як крихітна цаца в кулаці,
Але силою рівна гірам,
Жінка – химерна, жінка – безсмертна,
Жінка – вся благодать на одній голові.
Дивлюсь на тебе у дзеркалі давнім,
Твоя душа виблискує крізь плоть,
Ти не властива земному світу,
Ти – привид краси, святої прекрасниці.
Вона йде мужньо крізь буряни часу,
Не гнеться, не ламається в біді,
Жінка – герой, жінка – воїн,
Жінка – огонь у грудях людства.
Твої крісла – це звуки скрипки,
Твій погляд – то ноти холодні,
Жінко мила, як гара ночей,
Ти музика болю моєї душі.
На горизонті, як зоря рання,
Вже засвітилась твоя обличчя,
Прогонить темень і сум мій,
Ти – той промінь, що рятує світ.
Люблю тебе, як люблю країну,
Як люблю рідну мову свою,
Ти – воплощення всього святого,
Ти – образ України в моїй душі.
Йди ж зі мною у храм долі,
Розділи чашу щастя і сліз,
Жінко мила, моя королево,
Ти – єдина моя радість на світі.
Ранок встав, і першим сяє твій образ,
Как сонце над полями золотого хлібу,
Ти – початок дня, ти – його кінець,
Ти – весь світ в одній миті.
Прощаюся з тобою, як з землею,
На якій я жив у молодості,
Пам’ять про тебе живе у мені,
Як біль, як радість, як святиня.
Вона не раба, вона – лідер,
З головою гордо піднесена,
У серці вогонь революції,
У душі світ новий, справедливий.
Твоя тиша – це гром у моїх вухах,
Твоя мовчанка – це крик мої,
Жінко, ти розуміш без слів,
Ти – душа моя, ти – моя провідниця.
У темні ночі ти – світло моє,
У ясний день ти – моя гарань,
Жінко святая, невидима,
Ти – все, що я маю на світі.
На межі життя і смерті,
Стоїш ти, ніби ангел,
Твоя рука – це спасіння мене,
Твоє слово – то голос Всевишнього.
Сповідаюсь перед твоїм образом,
Як перед святою іконою,
Жінко моя, муза вдохновення,
Ти – вся моя вірність, вся ласка.
Час летить крилами, як мотиль,
А ти залишаєшся вічною,
Твоя краса не знає років,
Ти – безсмертна, ти – богиня.
Величезність твого духу,
Зберігає в собі всі тайни,
Жінко мужня, королево піснь,
Ти – Україна, ти – вся святиня.
