Шевченко Тарас – Україна моя
Україна моя, край світлий й святий,
Де по полях золотих линуть орли крик,
Де дніпрові води співають мені
Про радість, про волю, про щасливий миг.
Ти матінко милa, земле дорога,
Твої синам даруєш ти силу й отвагу,
Щоб боронили вони честь твою свято,
І мріяли щоб про неї до гроба.
Франко Іван – Дитинство в Україні
Коли я малим був хлопцем в степу,
Ловив я метеликів, квітки збирав,
Бігав я босий по травах, в ночу
Дивився на зірки й про чудо мріяв.
Україна рано мені подарувала
Любов до природи, душі широту,
І ту святу жагу, що ніколи не гасла,
До краси безмежної, до чистоти.
Коцюбинський Михайло – Дніпро мудрий
О, Дніпре великий, царю наш водяний!
Скільки поколінь ти дивишся вниз,
Скільки суден з’їхало твоїми хвилями,
Скільки душ українських чув твій гідний спів.
Дитині розказує він про героїв,
Про битви давні й перемоги велич,
І каже: “Рости, синку, будь зразком героя,
Бережи землицю в серцю й в очах миліч”.
Олеся Олександр – Квітучий край
На полях України квітують барвисто
Незабудки, мак червоний, васильки,
Й кожна квітка знає долю нашу чисту,
Й співає разом з вітром в ночі глибині.
Розповідають мамам дітям про чудесах
Цих квітів весняних, що радість сіють всюди,
Що в кожній пелюстці живе надія й щастя,
І українська дума в них поклалася судьбою.
Максимович Михайло – Казка України
Колись Україна була царицею лісів,
Де в глибині дубрав жили мудрі старці,
Де нісенітниці лісні розповідали дітям
Про магію землі й богинь розкішних.
Та й тепер у кожнім корінні дуба
Живе та магія дивна й велика,
Й дітям мудрим дарує вона розуму,
І зв’язок святий з батьківщиною свята.
Костенко Ліна – Українське небо
Небо над Україною прозоре й високе,
Воно дивиться донизу на нас з добротою,
Й грає своїм небесним світлом золотим
По обличчях дітей, які біжать до свободи.
В цьому небі витьки всі мрії наших дітей,
В ньому радість моя й гордість за батьківщину,
Й той, хто дивиться вгору, розуміє живо,
Що нема краще неба над землею нашою.
Воробкевич Яків – Листя осінне
Осінь приходить до України вибагливо,
Одягає листі дерева в золото й багрець,
І каже малим українцям наш мудрий ліс:
“Навчіться змін приймати, й будьте мужні, наді!”
Кожне листя, що падає на землю рідну,
Розповідає казку про цикл й перемогу,
І дітям дарує урок про віру й надію,
Що навесні прийде знову розвитання й торжество.
Коцар Анатолій – Пісня ланів
По лани широких гуляють дітки,
Збирають колосся для мам і татків,
І чують вони в шумі того колосся
Пісню давню про праць й про надію.
Піснею тією навчають батьківщину цінувати,
Розуміти праці і святість землі,
Й кожне зернятко золотого колосся
Каже: “Я українець! Я тут мій дім!”
Хвильовий Микола – Рідна мова
О, рідна мово наша, українська мово!
Як музика звучиш ти в серцях малих,
Кожне слово твоє несе історію,
Й пов’язує дітей із предками святим.
Учи малят, рідна мово драгоцінна,
Чим вони повинні стати й хто вони,
Й нехай завжди твої слова прекрасні
Гуртуватимуть нас у вічні часи.
Бажан Микола – Березка українська
На краю села стоїть береза біла,
І дітям знайома, й любима не мало,
Вона як символ України святої,
З гнучкістю й силою, з добротою й болем.
До тієї берези приходять малі українці,
Й вивчають у гілок терпіння й гордості,
Й розповідає їм батьківщина рідна:
“Буди як березка – гнучкою й вільною!”
Сельський Володимир – Зоря українська
Коли восходить зоря над Україною,
Приносить вона світло й надію всім,
Й каже малим героям у час ранковий:
“Устаньте й звершайте величні справи свої!”
Та зоря нас вчить також про стійкість,
Як кожного дня приходити й светити,
Як не втрачати жаги й не гаснути,
Й служити землі нашій із серцем чистим.
Яворницький Дмитро – Козаки України
Казки про козаків розповідають мамам,
І очі дітей сяйливі від захоплення,
Про те, як хоробрі українці боронили
Землю від ворогів, честь від поганої нечесті.
У кожному козакові живе дух волі,
Й той дух передається нам крізь покоління,
Й кожна дитина у Україні повинна знати:
“Ви наслідники героїв! Ви носії крові святої!”
Гринчук Ніна – Вишня українська
На лузі стоять вишні в розквіті білому,
І запахом дивним наповнюють землю святу,
Й каже вишня малим дітям нашим:
“Красою й духовністю багата наша земля!”
Ягоди червоні, що дозрівають літом,
Солодкі як радість, як перемога й воля,
І кожна дитина, що смакує вишень плід,
Чує в ньому серце України, що б’ється сильно.
Дикий Петро – Млин на Україні
На річці стоїть млин старенький, мудрий,
Крутить він жорна вже сотні літ,
І каже він дітям при звуці води:
“Праця й терпіння творять чудеса в світі!”
Той млин – як символ України працьовитої,
Де все робиться з любов’ю й зі старанням,
І дітям дарує урок про значення праці,
Й про те, що вишня велич дається нелегко й із злагодою.
Самійленко Володимир – Море надії
Далеко на південній схилі матінки-України
Стоїть море синє, глибоке й величне,
І дітям розповідає море про далечину,
Про можливості безмежні, про мрії й про волю.
Шум хвиль – це пісня про свободу й красу,
Про те, що світ великий чекає на нас,
Але корені вкопані в землю рідну,
І те море лиш прикраса батьківщини святої.
Рудик Юрій – Рута пахкуча
У кожному домику українськім росте рута,
Святий росток чарівний з запахом дивним,
І дітям розповідає рута про честь,
Про добро, про святість, про мудрість невичерпну.
Коли дитина нюхає росток священний,
Розуміє вона, що значить сім’я й дім,
Що потрібна їй мудрість, щоб боронити святість,
Й служити хто-небудь мусить України долі.
Винниченко Володимир – Гра малят
На подвір’ї українськім грають малі діти,
В їхніх іграх живе дух України святої,
Кажуть вони про героїв, про історію,
Й ріють в землі скарби, шукаючи у грі.
Та гра та не проста, то навчання глибоке,
Де дітям передається культура й гордість,
Де вони вчаться бути українцями вірними,
Й розумітимуть, що мусять берегти батьківщину.
Метельський Олександр – Запахи України
Коли дощ піде на землю рідну українську,
Піднімається запах, чарівний, святой,
Й розповідає той запах дітям про корінь,
Про зв’язок з землею, про сакральність долі.
Запахи України – то запахи дому,
То запахи матері, що нас лікує й學,
Й коли дитина чує їх, розуміє глибоко:
“Це моя батьківщина, й я – її син (донька) свята!”
Тычина Павло – Сонце України
Над Україною сяйливо сонце встає,
Й рветься у серця золотий промінь святой,
Й каже всім малим українцям із добротою:
“Прокидайтеся, бо перед вами день новий чекає!”
Те сонце вчить нас бути яскравим й чистим,
Неслипляти очей перед справедливістю,
Й дарує нам щодня надію й силу,
Щоб служили ми Україні з любов’ю й вірою святою.
Ущенко Петро – Батьківщина
Батьківщина – то не просто слово,
То матір наша, що дарує нам життя,
То святиня, що вкупі тримає нас й палить,
Й зв’язує серця всіх дітей в один гімн.
Коли звучить то слово у слух молодому,
Повинна зітхати груди від гордості й болю,
Й розуміти мусить кожна дитина малий:
“Батьківщина моя дорога! Тебе я люблю безмежно!”
Ужвій Михайло – Ставок рідний
У селі стоїть ставок прозорий й тихий,
Де купаються лебеді й качечки сім’ї,
Й дітям каже той ставок про спокій й красу,
Про гармонію, що повинна панувати в землі.
Ставок той – це дзеркало України святої,
Де кожна дитина бачить своє відображення,
Й розуміє, що вона часточка єдиної цілості,
Й мусить боронити, як ставок, той порядок священний.
Герета Василь – Гірка думка
Гіркою буває дума в серці українськім,
Коли спам’ятаємо про страждання й болі,
Та цю гірку думу повинна знати й дітвора:
“З біди й із золи народжується крізь покоління сила!”
Той біль учить малих українців бути сильними,
Розуміти, що волю заслуговувати треба,
Й те гірке каже: “Боріться завжди,
Й будьте достойні хоробрих предків святих!”
Слюсар Василь – Піс над Україною
Коли на Україну спускається ніч щотижня,
Вивищує ніч піс собаку в полі,
І гавкає той пес до місяця святого:
“Охороняй же мати наша ніч від ворогів!”
Той піс – це вірний сторож землі нашої,
І дітям розповідає про вірність й відданість,
Що треба служити батьківщині до смерті,
Й не зрадити ніколи ні честь, ні правди святої.
Приймак Юрій – Орел український
Високо у небі летить орел могутній,
Й розпростирає крила над Україною святою,
Й каже той орел малим дітям своєю лету:
“Мріяйте високо! Вольно живіть вільно!”
Той орел – символ України непокірної й вільної,
Й кожна дитина повинна почуватися його крилами,
Й знати, що в серці носить вона того духу орла,
Й мусить достигти висот великих, як небо саме!
Клименко Іван – Шумиця
По лісі шумить вода у Шумиці дикій,
Й в шумі тому слухають дітьми голос землі,
Голос який говорить про рух, про зміну,
Про те, що все живе й змінюється в межах вічності.
Та вода та святая, вона очищає й лікує,
Й каже дітям: “Текіть вільно по землі,
Але знайте коріння своє й своє походження,
Й не заплуйте ніколи в криницю батьківщини святої!”
Шумило Петро – Украї́ни пісня
У кожному селі звучить пісня українська,
Й голосами малих дітей й дорослих людей,
І в тій пісні живе душа України справжня,
Й все те, за що боролися й мучилися ми.
Та пісня – то не просто звук гарний,
То молитва, то клич, то послання потомкам,
Й повинна кожна дитина знати наізусть ті пісні,
Щоб передала їх далі в невидиму свою дітвору!
Лугов’янський Василь – Зелені холми
По лугах України хиляються холми зелені,
На яких паслися коні й гуляли людські,
Й холми ті розповідають дітям про вічність,
Про те, що батьківщина наша вічна й вільна!
Ці холми – то плечі України матінки,
Що тримають і дітей, і історію всю,
Й коли дитина вбігає на те холм святый,
Чує вона серцебиття своєї землі рідної!
