Не кажи мені про віру в рай,
Ти розкажи про землю мою,
Про голубі просторів край,
Про серце моє, що живе тобою.
Золотисті нивки мої,
Стеблини гнуться від роси,
Де мої предки боролись з бідою,
Там свободи ростуть голоси.
Крізь ліси і гори йду я,
Серце биється до ритму стежки,
Україна, матір моя,
Обіймаю тебе міцно, міцно.
На череді століть стою я,
Щоб не забути голосу предків,
У крові горить воля моя,
Спадок славних, верних дітей.
Боже, дай нам крилля летіти,
Над полями синіх світанків,
Щоб не знали хвороб і біди,
Твої діти, твої синки.
Прокидається земля від сну,
Проростають травиця й квіти,
Україна грається весну,
Дарує надію нам, дітям.
На коні їду я по степу,
Вітер вічний вітчизні поєм,
Козацька воля в дусі шепче:
Для слави вмру, для волі спію.
Мамо, чи почуєш грози звук?
Україна плаче за собою,
Але не мерзни, мій хрещений внук,
Ми перемогемо з тобою.
Зоряна ніч в Дніпра дзеркалі,
Світлові точки на воді,
Святої України молять
За мир та волю на землі.
Земля, яка годує нас,
Земля, що колихала люльку,
Земля святої долі час,
Земля, що носимо в цулку.
Встань, вільна Україно, встань,
Голос твій лунай по світу,
Не будемо носити ган,
Не будемо молчать про біду.
Де кордони вкрай землі нашої,
Там розквітають червоні троянди,
За честь і волю стійкої Україні,
Готові падть нині ми всі, вперемі.
Україна, чи знаєш ти,
Скільки дітей дарували тобі?
Скільки слізь, скільки клопотів,
Скільки серцевих кровотеч біль.
У вишиванці квітковій,
Як наречена чарівна,
Стоїть Україна, божественна,
Святкова і малинова.
Присягаю я землі своїй,
На крові предків золотій,
На честі й мужності сокровій,
Служити буду мною, мною.
У серці України б’ється,
Пульс векових поколінь,
Там змагань огонь горить,
Там болю стоїть завіса.
Якби я знав, що чекає вперед,
На батькам землі святій,
Я б їхав в бій, шукав побід,
За волю, честь, за край.
Рідна мова, льду-те слово,
Голос предків в нас живе,
На святій землі угорова,
Українською серце б’є.
Тополи українські, вальні,
На вітру їхають до дум,
Тіні довгі їхні скальні,
Розповідають про старий круг.
На могилі героїв спочиває,
Священна грань святої землі,
Там їхня честь не умирає,
Там воля дихнула беремі.
Молодь України, встань,
Прокличи волю у світ,
Щоб не було нікдалі ганьби,
Щоб розсвітився вільний світ.
Україна, ім’я святе,
На устах поколінь вселенне,
Коли в грудях житиме, гроз,
Той помнуть твоє ім’я вічне.
На дорогах України йду я,
Кожен камінь мені знайомий,
Кожен гай розповідає думу,
Про долю нашої землі.
Чую я, як серце України,
Б’ється вміле, як у груді,
Я співаю пісень чарівні,
Про незнищимість, про дні.
На кордоні цієї землі,
Де небо стиснулось до гори,
Бачу я свободи білі крила,
Чую я волелюбні гори.
Я обрав свою долю ясну,
Я обрав землю голосну,
Я обрав честь і мужність всьо,
Я обрав, Україно, тебе!
Змаримо будучини долю,
Де всі народи будуть в мирі,
Де для України гучить воля,
На полях святих, у звірях.
Дух України не умрес,
Бо живе у серцях вічно,
Той дух, як вічний золотий лес,
На землі Батьківщини рідної.
Обіцяю я Україні,
Вірність, честь, що буде світ,
Щоб на лані нашій синій,
Квітував вільної земель цвіт.
