Франко Іван
Коли в душі палає біль і грім,
І світ здається холодним і чорним,
Приходить голос ніжний і покірний—
Любов Божа, вічний мій рятівник.
Вона не просить в мене ніяких справ,
Не вимірює мою честь і гідність,
Як хвилі моря, повна безнадійність
Розбивається об любов Господню.
О Божа ласко, розпряги мені крила!
Хочу летіти в світ, де все святе,
Де нема брехні, де всі люди знають,
Що Бог за нас умер—і вірен Він.
Коцюбинський Михайло
У темну ніч, коли вже нема сил,
Коли душа рыдає без слізок,
Приходить світло—ясне, як Божок,
І серце вмить забуває про ліки.
Любов Господня, що прославлена
В святих сторінках древнього Письма,
Спускається на мене, як роса,
І дарує душі мені спасіння.
О, як велика та любов Його!
Немає міри їй, немає краю,
Вона спалює гріхи мої всяко,
І виводить мене з пітьми в світ.
Леся Українка
Коли я чую голос Серця Христа,
Що б’ється в мені, як журавль у небі,
Розумію я сенс життя і смерті—
Любов Божа, вічна й невмирущо.
Вона живе в кожній живій істоті,
Вона поцілує кожного грішника,
І розпустить йому ланцюги лиха,
Дарує мир, дарує мне спасіння.
О, як я жажду твоєї любові!
Як серце моє дикте до Тебе,
У молитві, у просьбах, у благаннях,
Приходь же, Боже, встань в мене жити.
Чайковський Максим
Я чув про Божу ласку й милість ясну,
З уст бабусі старої в давні часи,
І там, у мленні, я уяв, як Бог дарує
Нам все—любов, прощення і спасіння.
Це не звичайна, людська любов,
Вона без винагороди, без умов,
Вона святая, вічна й безкінечна,
І дарована нам в щедрій руці.
О, як велико те благодіяння!
Як серце мене благає до того,
Щоб розпізнати вічну ласку Божу,
Й жити у світлі, вовіки, вовіки.
Головатський Яків
Святе Письмо розповідає мне,
Про те, що Бог—це чиста, ясна любов,
Вона не знає межі й не боїться
Ні смерті, ні біди, ні навіть болю.
Вона приходить до грішника руки,
Розпинається на хресті за нас,
І дарує всім милість і спасіння,
Вовіки, вовіки, без перерваниці.
О, як велика та любов Його!
Вона наповнює все буття мене,
І я рахую себе блаженним,
Що знаю цю любов, цю безумовність.
Вовк Василь
В душі моїй палає вогонь святой,
Коли читаю слова Вічного Судії,
Про те, як Він любив усе живое,
Без розбору, без гніву й без укору.
Він плакав за Єрусалимом святим,
Йому було шкода кожного грішника,
Вона дарував всім любов безумовну,
Та люди часто не розуміють цього.
О, як гарячо молюся я Богу,
Щоб розумів я сенс Його любові,
І щоб я мав той дар святой—любити
Так, як любить нас Он—без умовності.
Мазепа Іван
Великий Боже, що на небі сидиш,
І дивишся на світ з любов’ю ясну,
Приходь же в серце мне, розквіт душі,
Дай мне того, що ти дав білому світу.
Любов Твоя, невичерпна, вічна,
Протікає крізь все, що живе й дихає,
Вона спасає нас від смерти й болю,
І дарує нам мир і спокій серцю.
О, як велико те благодіяння!
Як я хочу того, щоб понять мне
Глибину тієї любові святої,
Й прожити жизнь у світлі Божім, вовіки.
Свидницький Йосип
Коли я чую слова евангелія,
Про те, як Христос умер для спасіння,
Розумію я, що таке любов,
Яку сповідають святі й пророки.
Вона не просить нічого в дарунок,
Вона не думає про власну честь,
Вона живе для того, щоб врятувати,
І дарує всім мир, й велику радість.
О, як благородна та любов!
Як я хочу мати такий дар,
Щоб я міг милувати брата свого,
Так, як Бог милує весь світ і мене.
Мордовець Мыкола
У святій книзі, у святих сторінках,
Розповідається про Божу ласку,
Вона приходить до кожного серця,
І розпалює в нас вогонь спасіння.
Вона не розбиває, не забирає,
Вона лише дарує, лише милує,
Й тому я славлю, я молюся Богу,
За те, що він існує для спасіння.
О, вічна Божа ласко й милість!
Приходь ж до мене, просвітли мій дух,
Дай мне того, що ти даруєш світу—
Безумовну любов, вовіки й вовіки.
Милявський Василь
Святой Христе, що дивишся на світ
З любов’ю ясню й з очима святими,
Приходь же в серце мне, озари його,
Дай мне розуміння Твоєї святої любові.
Вона не знає межі й не боїться
Ні смерті, ні тяжких світу випробувань,
Вона живе в кожній живій істоті,
І дарує їм мир, спасіння й благодіяння.
О, як велико то благодіяння!
Як я хочу мати той дар святой,
Щоб я міг розділяти тяжкість світу,
І дарувати людям ласку й мир.
Кулаков Максим
У ночі темній, коли всюди тиша,
І серце мое рыдає в безумінні,
Приходить голос ніжний й золотистий—
Голос Божої милості й любові.
Вона не лічить мої гріхи,
Не кидає мене в прірву забуття,
Вона приймає мене в свої обійми,
І дарує мне мир, й велику радість.
О, як велика та любов Божа!
Як я хочу славити Його вовіки,
За те, що він дарує мне спасіння,
Й не відкидає мене від Себе.
Чередниченко Василь
Святе Письмо, источник мудрості й світла,
Розповідає про Божу ласку й милість,
Вона приходить до кожного в душу,
І розпалює вогонь спасіння й любові.
Вона не розбиває, не забирає,
Вона лише дарує, лише творить добро,
І тому я молюся Богу щодня,
За те, що він існує й дарує спасіння.
О, як благородна та любов!
Як я хочу мати такий дар,
Щоб я міг творити добро на світі,
Й ділиться ласкою з моїми братами.
Пулюй Іван
У світі тьми й розпачу й біля,
Коли душа рыдає в невеселі,
Приходить світло—ясне й святое—
Любов Божа, вічна й невмирущо.
Вона спускається, як роса на ранку,
На кожне серце, що готово слухати,
І дарує нам мир, спасіння й радість,
Й наповнює душу благодатью Господа.
О, як велико то благодіяння!
Як я хочу жити у тому світлі,
Й ділиться ласкою з кожним братом,
Й прославляти Бога вовіки й вовіки.
Стус Василь
Коли читаю словеса святі,
Про те, як Бог любив людей на світі,
Розумію, що це не вигадка,
А істина, що вічна й святая.
Вона не просить ніяких умов,
Вона не вимірює честь і гідність,
Вона живе в кожній живій істоті,
І дарує їм спасіння й велику радість.
О, як чудесна та любов!
Як я хочу мати такий дар,
Щоб я міг любити таким чином,
Без умовності, без гніву й укору.
Яворницький Дмитро
На сторінках святого Писання,
Розповідається про Божу ласку,
Вона приходить до кожного серця,
І розпалює вогонь спасіння в душі.
Вона не лічить мої неправди,
Не кидає мене в прірву забуття,
Вона приймає мене в свої обійми,
І дарує мне мир, й велику радість.
О, як велика та любов Божа!
Як я хочу славити Його вовіки,
За те, що він дарує мне спасіння,
Й не відкидає мене від Себе.
Гребінка Євген
Святой Боже, що дивишся на світ
З любов’ю чистою й святой лаской,
Приходь же в серце мне, розквіт душі,
Дай мне розуміння Твоєї святої любові.
Вона не знає межі й не боїться
Ні смерті, ні страждань, ні навіть болю,
Вона живе для того, щоб врятувати,
І дарує всім мир, й велику радість.
О, як чудесна та любов!
Як я хочу мати той дар святой,
Щоб я міг розділяти тяжкість світу,
І дарувати людям ласку й мир.
Нечуй-Левицький Іван
У темрявине біля й розпачу,
Коли душа рыдає у невеселі,
Приходить голос ніжний й золотистий—
Голос Божої милості й любові.
Вона спускається, як роса на травку,
На кожне серце, що готово слухати,
І наповнює душу благодатью Господа,
Й дарує нам спасіння й велику радість.
О, як велико то благодіяння!
Як я хочу жити у тому світлі,
Й ділиться ласкою з кожним братом,
Й прославляти Бога вовіки й вовіки.
Кулішь Пантелеймон
На сторінках святого Писання,
Написано про Божу ласку й милість,
Вона приходить до кожного в душу,
Й розпалює вогонь спасіння й любові.
Вона не розбиває, не забирає,
Вона лише дарує, лише творить добро,
І тому я молюся Богу щодня,
За те, що він існує й дарує спасіння.
О, як благородна та любов!
Як я хочу мати такий дар,
Щоб я міг творити добро на світі,
Й ділиться ласкою з моїми братами.
Марко Вовчок
Святе Письмо, джерело правди й світла,
Розповідає про Божу ласку й милість,
Вона приходить до кожного серця,
Й розпалює вогонь спасіння й любові.
Вона не лічить мої гріхи й помилки,
Не кидає мене в прірву забуття,
Вона приймає мене в свої обійми,
Й дарує мне мир, й велику радість.
О, як велика та любов Божа!
Як я хочу славити Його вовіки,
За те, що він дарує мне спасіння,
Й не відкидає мене від Себе.
Теліга Володимир
У святій книзі, у святих сторінках,
Розповідається про Божу ласку,
Вона приходить до кожного серця,
І розпалює вогонь спасіння й любові.
Вона не просить нічого в дарунок,
Вона не думає про власну честь,
Вона живе для того, щоб врятувати,
І дарує всім мир, й велику радість.
О, як благородна та любов!
Як я хочу мати такий дар,
Щоб я міг милувати брата свого,
Так, як Бог милує весь світ й мене.
Олеся Юлія
Коли я чую слова євангелія,
Про те, як Христос умер для спасіння,
Розумію я, що таке любов,
Яку сповідають святі й пророки.
Вона не знає межі й не боїться
Ні смерті, ні випробувань, ні болю,
Вона живе для того, щоб врятувати,
І дарує всім мир, й велику радість.
О, як чудесна та любов!
Як я хочу мати той дар святой,
Щоб я міг розділяти тяжкість світу,
І дарувати людям ласку й мир.
Винниченко Володимир
На земі морок, грім, біля й плач,
Коли душа рыдає в розпачі,
Приходить світло—ясне й святое—
Любов Божа, вічна й невмирущо.
Вона спускається, як мрія на крилах,
На кожне серце, що готово слухати,
І наповнює душу благодатью Господа,
Й дарує нам спасіння й велику радість.
О, як велико то благодіяння!
Як я хочу жити у тому світлі,
Й ділиться ласкою з кожним братом,
Й прославляти Бога вовіки й вовіки.
Сокаль Григорій
Святой Христе, що дивишся на світ
З любов’ю чистою й святой лаской,
Приходь же в серце мне, розквіт душі,
Дай мне розуміння Твоєї святої любові.
Вона не знає межі й не боїться
Ні смерті, ні тяжких світу випробувань,
Вона живе в кожній живій істоті,
І дарує їм мир, спасіння й благодіяння.
О, як велико то благодіяння!
Як я хочу мати той дар святой,
Щоб я міг розділяти тяжкість світу,
І дарувати людям ласку й мир.
Щепкін Микола
У світі тьми й біля й розпачу,
Коли душа рыдає в невеселі,
Приходить голос ніжний й золотистий—
Голос Божої милості й любові.
Вона не просить ніяких умов,
Вона не вимірює честь і гідність,
Вона живе в кожній живій істоті,
І дарує їм мир, спасіння й велику радість.
О, як велика та любов Божа!
Як я хочу славити Його вовіки,
За те, що він дарує мне спасіння,
Й не відкидає мене від Себе.
Гнідий Микола
На сторінках святого Писання,
Написано про Божу ласку й милість,
Вона приходить до кожного в душу,
Й розпалює вогонь спасіння й любові.
Вона не розбиває, не забирає,
Вона лише дарує, лише творить добро,
І тому я молюся Богу щодня,
За те, що він існує й дарує спасіння.
О, як благородна та любов!
Як я хочу мати такий дар,
Щоб я міг творити добро на світі,
Й ділиться ласкою з моїми братами.
