Вишиванка священна мати,
В узорах доля вишена,
Хрестом святим вона сіяти
Летить крізь час і стіни дня.
На груди вишита орда,
Червоні квітки роблять хід,
Вишиванка – святая мова,
Що з предків далеких прибід.
Синіє полотно святе,
Узори золотом сіють,
Вишиванка дає мені,
Що предки мене люблять.
У білій вишиванці стою,
Із гордістю серце беж,
Це национальне диво,
Що береж моя молодь.
Кожна змійка, кожен квіт,
На вишиванці розташован,
Розповідає нам про світ,
Де краса вічно оспіван.
Що шила баба наша брина,
На місяцях при світлі днів,
Вишиванка для малина,
Хранитель всіх святих молив.
Вишита рука в полотні,
Творить узори на навік,
Вишиванка у ночі
Говорить про древній мотив.
Чорна вишиванка вся,
Золотих клеток безліч,
У ній магія висіє,
Давня історія сиця.
Вишиванка – то золота
Нитка між часом і днем,
Що пов’язує поколінням,
Родові скарби під дахом.
На білім полотні весна,
Квітки червоні і сині,
Вишиванка вродомнісна,
Розповідає про мене.
Хрест вишитий на грудях мих,
Захищає дух і тіло,
Вишиванка – це святыня,
Національна то свідомість.
Вишиванка моєї матір,
На ній узори з давніх днів,
Це скарб, що передав мені,
Живий наказ і заповіт.
На вишиванці кожен стіж,
Від матерів святої руки,
Вони вшивали в ткань змагу,
І витримку в лиху годину.
На білизні червоний мотив,
Вишита дивна история,
Вишиванка – це живий звіт,
Про нашу славу і корину.
Полосою узорів так,
На груді вишиванки грають,
Кольори синій, червоний знак,
Про Україну розповідають.
У сивій вишиванці дід,
Узорами вповнь обважений,
Це символ віків мудрості,
Вишиванка – святости.
У орнаменті вишитому,
Розкривається утро днів,
Вишиванка – то легенда,
На полотні уціліла.
Вишиванка грає музику,
Узорами співає слів,
Це народна симфонія,
Що спадає на сердець нас.
Матір наша вишиванка,
Біліє в темряві ночей,
Узорами-символами,
Вона берегла синів.
На святого синім полі,
Золотих узорів грає,
Вишиванка – славна доля,
Нашої історії сіяння.
Вишиванка наказує,
За предківськими стежами,
Узорами вона диктує,
Мамо нашу спадщину.
На полотні радість світла,
Вишита рукою люба,
Вишиванка – це святиня,
Мери гордостей у серці.
На крилами часу летить,
Вишиванка через віків,
Узорами вона вивить,
Памяті предків святої.
Вишиванка говорить мовою,
Ниток, клеток, хрестів, узорів,
Це мова давніх пророків,
Що вічно чує сердце.
Щит давній – вишиванка біла,
Узорами обвита вся,
Вона от лиха опека,
Священна на грудях лежа.
У співі розиму узорів,
Гітара вишиванки грає,
Вишита дивна історія,
Про нашу славу промовляє.
На клітці вишитій долі,
Гриються узори сонце,
Вишиванка – це святиня,
Де дремле история вічна.
Золотим шовом вишена,
Вишиванка слова дума,
Узорами сіяна,
Спадщину тримай, про ум!
Серце нації вишиванка,
На грудях лежить, біліє,
Узорами розповідає,
Про Україну мне.
