23 жовтня у Брюсселі відбулося засідання Європейської ради, на якому одним із головних питань став пошук джерел фінансування підтримки України у 2026-2027 роках. Серед можливих варіантів – використання заморожених російських активів, але остаточного рішення поки немає.
Незважаючи на емоційні виступи деяких лідерів ЄС, прориву не відбулося, але й провалу теж. Європа продовжує пошук юридично та фінансово бездоганної моделі, яка б дозволила використовувати російські активи в рамках міжнародного права.
Як зазначається в підсумкових висновках саміту, гра з політичної площини переходить у площину правову та фінансову: тепер вирішують не гасла, а формули, гарантії та ризики.
Єврокомісія готує пропозиції до грудневого саміту
Європейська Рада доручила Європейській Комісії підготувати до грудня конкретні варіанти довгострокової фінансової підтримки України, яка замінить діючий механізм механізму Ukraine Facility та додасть оборонний компонент.
Заморожені російські активи залишаються під контролем ЄС, доки Москва не компенсує збитки, але Брюссель хоче створити законодавчу систему, щоб доходи від цих активів могли бути використані.
Лідери наголосили, що фінансування України не може бути перервано. Робота над механізмами підтримки на 2026 рік має розпочатися зараз, щоб уникнути розриву між поточними та новими програмами допомоги. Це не стоп-сигнал, а перехід до системної, законної роботи.
Обережність замість саботажу: позиція Бельгії та ЄЦБ
Бельгія, де знаходиться депозитарій Euroclear, де зберігаються понад 190 мільярдів євро російських активів, наполягає на спільних гарантіях усіх країн ЄС. Брюссель не хоче залишатися наодинці з потенційними позовами чи правовими атаками з боку Росії.
Така позиція не є саботажем, а проявом обережності з боку інституцій, відповідальних за стабільність європейських фінансових ринків. Його також підтримує Європейський центральний банк, який підкреслює, що будь-яке рішення має відповідати міжнародному праву і не ставить під сумнів надійність євро.
Таким чином, у Брюсселі була юридична пауза, а не політична відмова.
Роль МВФ і позиція США
Напередодні саміту Європейської ради у Вашингтоні пройшли щорічні зустрічі МВФ і Світового банку. На них віце-президент Єврокомісії Валдіс Домбровскіс представив концепцію репараційного кредиту для України. Це стало сигналом того, що ЄС готовий взяти на себе довгострокову фінансову відповідальність.
Однак США не надали прямої підтримки схеми заморожених активів. Вашингтон поки не готовий брати участь у механізмі з невизначеними правовими ризиками. І без участі Сполучених Штатів формат G7 не може перетворитися на справді глобальну систему «спільної відповідальності».
Додатковим фактором є те, що Сполучені Штати мають вирішальний голос у МВФ. Наразі фонд розглядає нову програму для України та наполягає на макроекономічних коригуваннях, включаючи поступову девальвацію гривні, щоб зменшити тиск на резерви. Це додає невизначеності та зміцнює позиції тих країн, яким потрібен час, щоб ретельно розробити модель репарацій.
Дискусія про контроль над коштами
Ще одним каменем спотикання стали різні погляди на контроль витрат. Київ прагне максимальної гнучкості, щоб кошти можна було розподілити на пріоритетні напрямки – від протиповітряної оборони до закупівель, де найкращі ціна та швидкість, навіть за межами ЄС. Україна також хоче, щоб пакет включав реконструкцію, компенсацію жертвам і підтримку критичної інфраструктури.
Натомість Париж та деякі інші європейські столиці наполягають на «європеїзації» витрат, тобто фінансуванні контрактів з оборонними компаніями ЄС. Єврокомісія шукає компромісну формулу, яка б дозволила здійснювати частину закупівель за межами Євросоюзу, якщо це необхідно для нагальних потреб України.
Юридичні варіанти та сценарії на грудень
До грудневого саміту Єврокомісія має представити конкретні пропозиції, які перетворять ідею репараційної позики на реальний фінансовий механізм. Мова йде не лише про технічні моменти, а й про створення повноцінної архітектури, яка забезпечить законність, стабільність та довіру інвесторів.
Можливі напрямки роботи:
- створення системи спільних гарантій країн ЄС щодо усунення правових ризиків для Бельгії, Франції та Люксембургу;
- розробка нового покоління боргових інструментів – репараційних облігацій, можливо, за участю Європейського інвестиційного банку або стабілізаційного механізму;
- залучення партнерів з G7 – США, Канади та Японії – для виведення ініціативи на глобальний рівень;
- розробка сценарію на випадок непередбачених ситуацій, включаючи розширення поточної програми позики G7 ERA, яка вже фінансується за рахунок надходжень від заморожених активів.
Для України цей період стане іспитом на дипломатичну зрілість. Києву доведеться паралельно працювати з Єврокомісією над юридичною частиною кредиту, з МВФ — над макроекономічною логікою нової програми, а з США — над участю G7 у спільній фінансовій архітектурі.
Водночас уряд має підготувати план фінансування на випадок непередбачених обставин – через двосторонні гранти, розширення існуючих програм або збільшення фінансування нової програми МВФ.
Європа не сказала «ні», але вона також не сказала «так». Брюссель рухається вперед із максимальною юридичною точністю та фінансовою обережністю. Грудень стане моментом істини – як для європейської бюрократії, так і для української команди.
