На початку 1940-х років, у розпал Другої світової війни, у Стокгольмі вийшли спогади емігранта Стефана Цвейга «Вчорашній світ: мемуари європейця». У сповненій смутку книзі письменник описав «розрив часу», який поклав край старій Європі, знищеній у вогні двох світових воєн. Сьогодні багато хто в Європі вкотре запитує: чи ми є свідками чергового такого порушення?
Старий порядок гарантував мир, безпеку та економічне зростання – спочатку лише для Західної Європи, а після 1989 року для більшої частини континенту. Цей період все більше нагадує «світ вчорашнього дня 2.0», оскільки Європа знову стикається з проблемою війни та нестабільності. Відмова США від активної підтримки створює небезпечну прогалину, якою, як і в минулому, користуються авторитарні режими.
Росія вже розпочала війну проти України та все більше провокує НАТО, перевіряючи свою здатність реагувати на загрози, починаючи від безпілотників у небі Польщі та Румунії до військових літаків, що пролітають над Естонією. Повернення Дональда Трампа в Білий дім лише посилило відчуття незахищеності: його заяви про солідарність звучать слабо, а політика Вашингтона все більше нагадує курс на умиротворення Кремля.
Хоча нинішня ситуація ще не досягла точки світової війни, Путін бачить шанс змінити міжнародний порядок на свою користь – за мовчазної згоди чи навіть підтримки Сполучених Штатів. Європа залишається слабкою та розгубленою, а Сполучені Штати, які десятиліттями були гарантом її безпеки, вже не здаються надійною опорою.
Європейці звикли жити в тому комфорті, який забезпечує трансатлантична єдність: НАТО в безпековій сфері, ЄС в економіці та праві. Але поява Трампа була холодним душем. Його підхід «досить і нічого більше» різко змінив уявлення про роль Америки, занурюючи Європу в нову реальність силової політики. Це був справжній шок, який збігся з поверненням війни на континент.
Під час другого президентства Трампа питання стоїть не лише в Європі, а й у майбутньому самих Сполучених Штатів. Країна, яка довгий час була символом свободи, все більше скочується до автократії: федеральна влада стає інструментом особистих амбіцій президента, свобода слова обмежується, вільні вибори під питанням. Американська демократія, яка колись надихала світ, зараз сама переживає глибоку кризу.
Наслідки цих змін відчуває весь світ. Без сильної та демократичної Америки міжнародний порядок буде іншим – і, як підкреслюють оглядачі, набагато гіршим. Європа, яка втратила суверенітет під час холодної війни, тепер змушена згадати про свою відповідальність і навчитися протистояти загрозам самостійно. Адже вчорашній світ безповоротно залишився в минулому.
