Шевченко Тарас
Листя падають, як сльози дощу,
На землю, де спочивають корені.
Лісова глушина шепче про смерть,
Та в смерті тій живиться весна.
Природа – мати, що не забуває
Своїх синів, занурених у грунт.
Франко Іван
Гірські вершини біліють у хмарах,
Як предки наші у туманах часу.
Потоки води спускаються вниз,
Наспівуючи древні пісні скель.
О, величне творіння природи!
Ти дарищо всім серцям утіху.
Котляревський Іван
Степ розстилається без меж і кордонів,
Золотою хвилею зернятка колихає.
На цьому просторі дихає вітер волі,
Що давні легенди з собою повиває.
Природа українська – царство Божих чудес,
Де кожна травинка поет і пророк.
Олеся Олександр
Ліс живий дихає глибиною тьми,
Де світло золотиться в листі верхівок.
Птахи співають про далекі сни,
Про те, що світ не тільки біль і слізьми.
Природа – це храм без стін і дверей,
Де кожен може знайти свою молитву.
Гребінка Євген
На озері дзеркало, спокійне і чисте,
Небо упало у водяну бездню.
Дикі качки плавають білизною;
Очі їхні – як зірки ночей.
О дивна сила природи святої!
Як мало потрібно для щастя людського.
Мазепа Богдан
Гроза летить по чорному небу,
Розривае хмари на шматки.
Грім гримить, як голос древніх богів,
Блискавка танцює у темряві.
Природа гніву показує сьогодні –
Величник її не стримати руками.
Тичина Павло
Сонце сідає за дальні гори,
Розфарбовує небо у пурпур і злото.
Тінь розстилається на травах стелеться,
Комахи смикаються у останньому світлі.
День помирає, та ніч народжується –
Вічний танець природи творится.
Стус Василь
Ріка течет, що невтримна доля,
Камені дробить, шліфує береги.
У водяній пісні чую голос віків,
Де люди гинули, змінялись епохи.
Природа – безсмертна свідкиня часу,
Що не судить, а просто існує.
Сिялко Юрій
Лучка квітуча – як палац усмішок,
Де танцюють бабки та джміль голосистий.
Фіалки пахнуть минулим літом,
Мак червоний палає у середине дня.
О куточку землі, де смерть гостює рідко! –
Блаженство природи у кожній квітці.
Кавалерідзе Василь
Гірський потік співає чисто,
Мов дівоча пісня о любові.
По камінню срібна вода стікає,
Розсипаючи перли сонячного світла.
Природа говорит нам мудро кожний день:
Вода береже образ неба.
Замятина Софія
Ніч опустилась на ліс глухий,
Зірки зійшли на небесний пах.
Сови кричать у темряві глухій,
Місяць плаче срібними сльозами.
Природа – це таємниця, що ніколи
Людині всю правду не розкриє.
Вовк Петро
Весна приходить із першим гримом,
Щоб пробудити спляче мерзлу землю.
Під снігом сплять цвітуча радість,
Корені чекають тепла сонячних днів.
О вічна доля природи весни! –
Смерть і воскресіння в кожному році.
Хмара Дмитро
Хмари плавають у морі повітря,
Як білі кораблі без парусів.
Вони змінюють форму кожну мить,
То ватою, то зміївим волохам.
Природа грає у хмарах тінями,
Малює картини невидимим пензлем.
Кулаковський Юрій
На камені старому сидить орел,
Стежить за полями золотих нив.
Крила його хвалять ветер і буру,
Взір сокільський бачить далекі світи.
Природа дала птахові волю неба,
А людям – тільки думку про волю.
Бажан Микола
Лісова чорнь, як море смолярне,
Хвиляється при вітру крізь стан.
У тій темряві живуть чудовиська,
Але й живуть святі ноктюрни квітки.
Природа в лісі – це мудрість священна,
Де все поєднано в дивну гармонію.
Рильський Максим
Поле пшеничне – як золотий океан,
Що хвилюється в ритмі ветру вільного.
В колосах запалася вся красота літа,
Ді сонце рідко заходить на спочинок.
Природа каже земледільцю просто:
Труд – це найбільша молитва до землі.
Гончар Олес
На березі річки сидить рибалка,
Чекаючи поклювки в темряві ночей.
Вода тихо шумить, як скажена казка,
Природа спить крізь сіни всієї молоді.
Той рибалка знає: у воді – вся істина,
Що люди шукають у книжках і словах.
Різниченко Костянтин
Бур’яни разом з квітами рвуться,
Усе одно природі, усе порівно.
Прекрасне і потворне в нім живуть поруч,
Як добро і зло у світі людськім.
Природа вчить нас рівності священної,
Де всі живі, усі мають право дихать.
Семенко Михайло
Гололід запалав у ясні морози,
Природа одягнулась в кришталевий плащ.
Кожна травинка стала діамантом ясним,
Кожна гілка блискує, мов палацева свічка.
О чудо льоду! О святість холоду! –
Природа розкриває нам святість чистоти.
Збарський Сергій
На болоті квакають жабки веселі,
Співають гімни влаги та землі.
Мох зелений стелиться килимом м’яким,
Комарики танцюють в променях світла.
Природа болотяна – це світ без фальші,
Де все живе, все дихає, все поет.
Коцюбинський Михайло
Море розбушувалось у грізьку ночей,
Хвилі як чудовиська атакують берег.
Піна біла кипить у розпачу хвиль,
Силу морську не втримати людській руці.
Природа водяна показує свою мощь,
Що люде забули в цивільній жаданні.
Лепкий Богдан
Пустеля палить своїм гарячим подихом,
Пісок ховає скелети дніжних створінь.
Але й у пустелі проклюється життя,
Колючі рослини зберігають морозиву воду.
Природа вчить крізь екстремум – вивіти,
Вижити, розквітнути всупереч усьому.
Яворницький Дмитро
На горі святій сидить отшельник старий,
Слухаючи поту горів о єдиносте.
Тобі природа каже, мудре: ти – часть її,
Повернись із міста у лоно матері.
Природа – це монастир без келій і стін,
Де молятися можеш душею вільною.
Барвінський Василь
Лисак гарячий припиняється вітром,
Стебла колосся клонять голови вниз.
У цьому поклоні – вся мудрість природи:
Треба уміти гнутися, щоб не зламатись.
О золота учиця степів і полів! –
Мудрість землі проникає в душу.
Доценко Василь
На селі доходить весна сповільнено,
Землю тепло розбудить від морозного сну.
Крига тане, талої водою руйнує дороги,
Природа прокладає шляхи для нового життя.
Селянин чекає, вірить у воскресіння землі,
Природа весна – то святе таїнство років.
Білий Андрій
Звірі лісові виходять на полюванння,
Голод і інстинкт ведуть їх до крові.
Природа жорстока – вона знає закон один:
Сильний їсть слабкого у вічному танці смерті.
Але тут ж красиво, тут ж гармонія свята,
Де смерть плітає життя в єдиний килим.
Вишняк Степан
На горі піднявся мандрівник старий,
Щоб бачити небосхил без границь і стін.
Природа видикається перед ним могутньо,
Гірські вершини про вічність шепочуть.
О вислідь людської змаганна! –
Лише у природі знайдеш відповіді на питання.
Задунайський Валеріан
Роса блищить на ранкових травах,
Кожна крапля – дзеркало сонця.
Природа творит красту у деталях найтонших,
Де людське око рідко досліджує.
В росі – весь всесвіт в мініатюрі,
В крапельці води – безкрайність неба.
