Україна демонструє готовність розпочати конструктивний діалог із чинним керівництвом Грузії. З огляду на тривалого протистояння всередині кавказької республіки такий крок викликає безліч питань. Зокрема, у травні український міністр закордонних справ Андрій Сибіг провів переговори зі своєю колегою Макою Бочорішвілі. Офіційний Київ заявив про прагнення відкрити нову сторінку у двосторонніх відносинах.
Дипломатичні маневри розпочалися дещо раніше під час травневого саміту Європейської політичної спільноти у Єревані. Тоді президент України Володимир Зеленський провів особисту розмову з грузинським прем’єром Іраклієм Кобахідзе. Подібна активність дивує багатьох спостерігачів у Тбілісі. Справа в тому, що Кобахідзе та кілька інших топ-чиновників Грузії досі перебувають під санкціями України.
Раніше український лідер публічно висловлював солідарність із грузинськими проєвропейськими мітингувальниками. Наразі суспільство Грузії прагне зрозуміти, чи означає зближення з урядом зміну позиції Києва. Для громадян, які опираються російському впливу та орієнтуються на український досвід, це питання є важливим. Українській владі слід чітко окреслити власні червоні лінії по відношенню до нинішнього Тбілісі.
Тим часом грузинський протест довів свою життєздатність, незважаючи на побоювання скептиків щодо втоми суспільства за півтора роки боротьби. Організований “Опозиційним альянсом” масштабний марш під гаслом “За перемогу разом, до кінця!” зібрав десятки тисяч людей. Символічно, що акція відбулася у Тбілісі на проспекті Руставелі саме 26 травня. Це був уже 544 день безперервного загальнонародного опору Грузії.
Поштовхом до мітингів стала скандальна заява Іраклія Кобахідзе, оголошена ще 28 листопада 2024 року. Наразі мітингувальники прагнуть завадити поверненню країни до зони впливу Кремля. Люди вимагають збереження європейського вектора розвитку.
“Ті кілька тисяч людей, які зібралися навколо них, – саме та фейсбук-міхур, який уявив себе суспільством. Насправді те, що ми вчора побачили – це просто “один список друзів у Facebook”. Навіть за їхніми закликами було видно, що вони хотіли з’явитися в соціальних мережах, продемонструвати себе іншим”.
Спроби влади дискредитувати масштабні збори та прирівняти їх до віртуального міхура виглядають як самозаспокоєння. Напередодні акції столичний муніципалітет навіть намагався обмежити право громадян на збори під приводом свята. Проте задум провалився.
Паралельно із внутрішньою кризою загострюються відносини Грузії з Європейським Союзом. А реальні загрози з боку Російської Федерації лише зростають.
Правляча партія “Грузинська мрія” зараз активно просуває тезу про “особливий суверенітет”, вважаючи її головним досягненням своєї команди. Офіційні особи постійно наголошують на цьому під час публічних виступів.
“Пройшло 35 років, відколи Грузія відновила державну незалежність. З того часу ми все ще проходимо 40-річний “шлях Мойсея”. Сьогодні, через 35 років після відновлення незалежності, кожен патріотично налаштований грузин може пишатися тим, що Грузія є незалежною і суверенною, як ніколи”, – заявив прем’єр незалежності.
Дивно, але головне посягання на цей суверенітет влада вбачає не в діях Москви. Чиновники системно звинувачують Євросоюз у нібито грубому втручанні у внутрішні справи республіки. Росія продовжує утримувати під окупацією 20% територій Грузії.
Більше того, всього за кілька тижнів до цього Кремль завдав чергового удару по територіальній цілісності країни. Це сталося на початку травня.
Російський диктатор Володимир Путін 9 травня підписав у Кремлі нову угоду із ватажком так званої Південної Осетії Аланом Гаглоєвим. Документ декларує намір поглиблювати союзницьку співпрацю між сторонами. Насправді цей крок спровокував хвилю дискусій про підготовку Москвою повної анексії Цхінвальського регіону.
Сам Гаглоєв прямо назвав підписання угоди етапом по дорозі до інтеграції окупованих територій до складу РФ. Це створює небезпечну правову основу остаточного поглинання регіону. окупанти діють послідовно.
Події навколо святкування Дня незалежності підтвердили, що жодна із сторін політичного протистояння в Грузії не збирається поступатися. Суспільство налаштоване безкомпромісно.
У таких умовах новий виток ескалації внутрішньої кризи неминучий. Подальше загострення ситуації в країні залишається винятково питанням найближчим часом.
Грузинським патріотам дуже важливо чітко знати, хто підставить їм плече у вирішальний момент. Саме тому офіційна позиція Києва має ключове значення для Тбілісі. Протестувальники чекають на чіткі відповіді.
Відсутність чітких пояснень від українського керівництва щодо поновлення контактів із проросійським урядом Кобахідзе викликає тривожні сумніви. Поки що ситуація залишається невизначеною. Грузія продовжує свій важкий шлях боротьби.
