Росія намагається змінити хід війни без великого наступу. Акцент робиться на тиск словами, прогнозами та погрозами, щоб змусити Україну та Захід йти на переговори на умовах Кремля.
Американські аналітики фіксують різке зростання так званої когнітивної війни. Москва активно просуває образ неминучої перемоги – як на полі бою, так і в економічному вимірі. Ця версія лунає з вуст високопосадовців і самого Володимира Путіна.
«Ці багатогранні зусилля в когнітивній війні спрямовані на те, щоб підштовхнути Україну та Захід поступитися російським вимогам зараз під час переговорів через побоювання посилення та довготривалих російських військових операцій у майбутньому», – наголошують американські аналітики.
На тлі заяв Кремля ситуація на фронті виглядає набагато складнішою, ніж її представляють у Москві. Так, деякі ділянки залишаються напруженими. Найбільше навантаження зафіксовано на Покровському та Гуляй-Польському напрямках. При цьому найгучніші заяви про «перемоги» не підтверджуються реальною динамікою бойових дій.
Стан російської економіки також не відповідає пропагандистському іміджу. Попри оптимістичні заяви Путіна, Російська Федерація стикається зі зростанням витрат, санкціями, фінансовими обмеженнями та величезними військовими витратами.
Ключова мета цієї інформаційної кампанії – досягти початкових цілей війни не зброєю, а за столом переговорів. Путін і його оточення неодноразово підтверджували, що не кидають їх.
- право Росії накласти вето на майбутнє розширення НАТО;
- усунення чинної влади в Києві;
- створення проросійського маріонеткового уряду;
- обмеження обороноздатності України.
Нещодавно Путін знову озвучив одну зі своїх ключових вимог – передати Росії повністю Луганську та Донецьку області, включно з територіями, які зараз не контролюються російською армією. На виправдання він повторив старий наратив про «історичну приналежність» цих регіонів до Росії та назвав Україну штучною державою.
Аналітики нагадують: РФ неодноразово визнавала незалежність і кордони України.
- визнання незалежності 1991 р.;
- Будапештський меморандум 1994 р.;
- Договір про дружбу між Росією та Україною 1997 року.
Окремо оцінюється військова перспектива. Очікується, що захоплення решти Донецької області вимагатиме від Росії щонайменше двох-трьох років важких та ресурсомістких боїв. Це серйозне випробування, яке Москва може не витримати.
Тому Кремль намагається добитися іншого результату. Не через напад. І через страх.
«Передача Донецької області також створила б умови для того, щоб Росія відновила агресію проти України з більш вигідної позиції у зручний для неї час, тим більше, що Путін та інші кремлівські чиновники продовжують говорити, що їхня довгострокова стратегічна мета контролю над усією Україною залишається незмінною», – підсумували аналітики.
Іншими словами, когнітивна війна Кремля — це спроба виграти час, ресурси та територію без виснажливих боїв. Ціна таких поступок, попереджають експерти, може бути набагато вищою за тимчасову паузу у війні.
Додайте коментар