Пошуки реальних гарантій безпеки для України вступають у найскладнішу фазу. Незважаючи на дипломатичну активність Заходу, ключ до результату може залишитися в руках Москви.
На початку 2025 року президент Володимир Зеленський опинився між кількома центрами впливу одночасно. Відносини з Вашингтоном коливаються від обережних сигналів до нових хвиль недовіри після напруженої розмови в Овальному кабінеті. Діалог із президентом США Дональдом Трампом і віце-президентом Дж. Д. Венсом не дав чіткої відповіді на головне питання – якими будуть зобов’язання США перед Україною.
Це тривожний момент. Коротко і описово.
Європа намагається ліквідувати цю прогалину. Прем’єр-міністр Великобританії Кейр Стармер і президент Франції Еммануель Макрон оголосили про створення так званої коаліції охочих. До нього увійшли 34 держави, які заявили про готовність брати участь у забезпеченні післявоєнної безпеки України. Пізніше Макрон уточнив: 26 країн розглядають можливість відправки своїх військ у складі багатонаціональних сил після припинення вогню або мирної угоди.
Амбіції значні. Але реальність суворіша.
Європейські плани залишаються залежними від Сполучених Штатів. Без американської матеріально-технічної бази, розвідки та військових ресурсів реалізувати ці ініціативи практично неможливо. Тому визначальним стає питання про реальну готовність Вашингтона взяти на себе гарантії безпеки наприкінці 2025 року.
Водночас все більше сигналів вказують на протилежне. Остаточний вплив на конфігурацію гарантій може мати не союзник, а супротивник. Росія та її лідер Володимир Путін.
В Україні це сприймається особливо болісно. Історичний досвід не допускає ілюзій. Будапештський меморандум 1994 року, який обіцяв безпеку в обмін на ядерне роззброєння, ніколи не став захистом від агресії. Тому Київ наполягає не на політичних заявах, а на юридично обов’язкових гарантіях.
Зеленський навіть допускає перегляд курсу на членство в НАТО. Але тільки якщо вона отримає надійні зобов’язання щодо безпеки від Сполучених Штатів. Вашингтон, зі свого боку, дає зрозуміти: такі пропозиції не можуть залишатися відкритими нескінченно. Немає багато часу на роздуми.
Серед можливих кроків обговорюється передача Україні крилатих ракет великої дальності “Томагавк”. Це може посилити стримування Росії. Але навіть такий сценарій, на думку експертів, не забезпечує стабільний світ без чітких і обов’язкових механізмів безпеки.
Навіть якщо гарантії США будуть формалізовані та ратифіковані Конгресом, їх ефективність залежатиме від політичної волі майбутніх адміністрацій США. І як у Кремлі сприймають ці гарантії.
«На війні завжди діє принцип: ворог також має право голосу», — наголошується в статті, підкреслюючи, що без готовності Росії йти на компроміс жодна система гарантій не може бути абсолютно надійною.
Це головний ризик нинішніх переговорів. Без чіткої відповіді з боку Вашингтона та без зміни позиції Москви безпека України знову опинилася в зоні стратегічної невизначеності.
Додайте коментар