Міжнародна українська громада висловлює глибоке обурення через те, що світові культурні та спортивні організації стрімко відновлюють участь Росії та її союзника Білорусі у змаганнях, незважаючи на загарбницьку війну проти України. Спроби видати такі кроки за звичайні процедурні рішення є небезпечним відхиленням від моральних орієнтирів і створення хибного враження, що ситуація повернулася до норми.
Про це пише Russianworldcongress
Найбільш помітна ця тенденція в оборонних та індивідуальних видах спорту. Міжнародна федерація плавання (World Aquatics) постійно пом’якшує критерії для плавців із країн-агресорів, дозволяючи їм виступати під нейтральним прапором. Міжнародна федерація дзюдо (IJF) наполегливо ігнорує українські протести та повертає росіян на татамі. Тим часом у тенісі гравці з Росії та Білорусі взагалі не залишали міжнародні турніри, зберігаючи постійну присутність на світових кортах завдяки формальному статусу нейтральності. Цю згубну практику переймають інші інститути. Міжнародна федерація фехтування (FIE) схвалила повернення представників РФ та Білорусії, що змусило українських атлетів відмовлятися від поєдинків, щоби не підігравати пропаганді ворога.
Всесвітня федерація тхеквондо (World Taekwondo) та Міжнародна федерація спортивної стрільби (ISSF) також створюють лазівки для нейтральних учасників. Для Москви кожне подібне рішення є сигналом про те, що міжнародне співтовариство змирилося з його діями. Така м’якість суттєво контрастує з безкомпромісною позицією світової спільноти у 2022 році. На початку повномасштабного вторгнення світовий спорт чітко усвідомлював, що не можна відокремлювати військові злочини та знищення мирних міст від спортивних майданчиків. Однак нинішня солідарність слабшає, і Кремль успішно використовує будь-яку таку слабкість як інструмент у своїй гібридній війні.
Заклик до дії
Незважаючи на тимчасові статуси нейтральних атлетів від МОК, світ має встановити чіткі кордони і СКУ наполягає: жодна організація не може їх порушувати.
Не можна допускати:
- Відновлення національної символіки. Жодного прапора, гімну, квітів чи інших ідентифікаторів Росії чи Білорусі – ні в офіційних зонах, ні на церемоніях, ні в медіапросторі змагань. Навіть МОК у своїх найжорстокіших умовах для Парижа-2024 це забороняв. Будь-який відступ від цього правила сьогодні є кроком назад.
- Командна участь. Жодних змішаних команд, жодних естафет, жодних командних форматів за участю громадян Росії чи Білорусії.
- Участь лише індивідуальна – і лише за незаперечному доведенні дистанціювання від режиму.
- Участь осіб, пов’язаних із військовими чи силовими структурами. Жоден спортсмен чи член тренерського штабу, афілійований зі збройними силами, спецслужбами чи державними структурами Росії та Білорусі, не може бути допущений до міжнародних змагань за жодного статусу.
- Участь тих, хто підтримує війну. Будь-яка публічна підтримка агресії – у соціальних мережах, заявах чи діях – має бути абсолютною підставою для негайної дискваліфікації без апеляцій.
- Використання нейтрального статусу як інструмент реабілітації. Участь під нейтральним прапором не може бути кроком до повноцінного повернення, поки триває війна. Будь-який дорожній план «нормалізації» є передчасним і політично небезпечним.
- Тим часом, ціна війни очевидна по всій Україні. Спортивні комплекси, школи, басейни, стадіони та громадські центри знаходяться у руїнах. Спортсмени тренуються під звуки повітряних тривог, в умовах відключення світла, ракетних ударів та вимушеного переселення. Багато молодих українських атлетів, майбутніх олімпійців, паралімпійців, тренерів та громадських лідерів було вбито. Їхня відсутність безповоротна.
На тлі цієї реальності повернення російських та білоруських прапорів, гімнів чи державної символіки – це не нейтралітет. Це нормалізація. Росія продовжує жорстоку війну, що супроводжується масовими жертвами серед цивільного населення, депортацією дітей та обґрунтованими звинуваченнями у військових злочинах. Білорусь залишається активним спільником. Ослаблення відповідальності зараз дає сигнал, що агресія може виявитися довшою за принципи.
Президент СКУ Павло Грод попередив, що повернення російських та білоруських спортсменів прямо грає на руку стратегії Москви.
“Кожне повернення, кожен відновлений символ стає матеріалом для кремлівської пропагандистської машини, – заявив Грод, зазначивши, що ставлення до Росії як до “нормального” учасника за часів, коли вона робить звірства, – відбілює імідж держави-агресора та підриває цінності, які міжнародні інститути зобов’язалися захищати”.
Спорт завжди претендував на те, щоби відстоювати щось більше, ніж просто суперництво. Ці принципи мають найбільше значення саме у моменти морального вибору. Збереження заборони на участь Росії та Білорусі на державному рівні залишається одним із найдієвіших мирних інструментів, доступних демократичному світу. Це підтверджує, що агресія тягне за собою наслідки, і що знищення націй і культур не буде нормалізовано.
Урок XX століття зрозумілий: коли агресія залишається покараною, вона повертається. Дозволити Росії повернутися до світового спорту, поки на Україну все ще падають бомби – це не примирення, це капітуляція перед мораллю.
Всесвітній Конгрес Українців закликає міжнародні федерації, культурні інститути, уряди, спонсорів, спортсменів та громадянське суспільство чинити опір нормалізації російської війни та закрити будь-які шляхи зловживання спортом та культурою з боку Кремля. Федерації повинні дотримуватись і посилювати заборони; уряду – забезпечувати політичну підтримку; спонсори – відмовлятися фінансувати відбілювання репутації агресора; спортсмени – солідаризуватись зі своїми українськими колегами, чиї тренувальні бази стали мішенями.
Історія запам’ятає, хто стояв непохитно, коли принципи почали руйнуватись, а хто дозволив агресорам повернутися на стадіон, поки жертви все ще ховали своїх загиблих.
