Болгарія входить у нову політичну еру, де ключову роль відіграватиме Румен Радєв. Колишній президент, відомий своїми неоднозначними заявами на адресу Києва, готується очолити уряд. Його перехід до виконавчої влади супроводжується безпрецедентним посиленням впливу: партія “Прогресивна Болгарія” отримала абсолютну більшість, яка дає Радєву карт-бланш на будь-які рішення.
Політична траєкторія генерала ВПС вражає своєю послідовністю. Ще у 2016 році він голосно пішов з посади командувача авіації через незгоду з патрулюванням болгарського неба літаками НАТО. Тоді він назвав це приниженням честі національних збройних сил, хоча сам випускник елітних американських військових закладів на авіабазі Максвелл та доктор наук.
За його злетом на президентську посаду проглядалася підтримка соціалістів і, можливо, консультації з російськими інститутами стратегічних досліджень. Радєв майстерно експлуатував образ “нової людини”, не заплямованої корупцією. Він зумів стати ідеальним кандидатом для кардинально різних таборів виборців, поєднуючи західну освіту із проросійською риторикою.
Наразі Радєв фактично повторює свій успіх десятирічної давності, але вже на парламентському рівні. Його шлях до крісла прем’єра став можливим після тривалої політичної кризи, під час якої він, будучи президентом, неодноразово призначав технічні уряди та зміцнював свою вертикаль влади.
Найбільше питань викликає його ставлення до війни в Україні. Радєв неодноразово називав Крим “російським за фактом”, хоча згодом уточнював позицію. Він відкрито критикував військову допомогу Києву, порівнюючи її із “гасінням пожежі бензином”, а також блокував передачу бронетехніки через право вето.
Ви б сказали: “Путін, будь ласка, захопи болгарську територію?” Ні, ви, як справжній президент, я певен, не допустіть компромісу зі своєю незалежністю. Це ваше право не підтримувати допомогу Україні. Але я дуже хотів би, щоб ви мене правильно зрозуміли
Незважаючи на жорстку риторику, реальна політика Болгарії за часів Радєва залишалася досить гнучкою. Країна таємно та відкрито постачала ЗСУ боєприпаси та пальне, а технічні уряди президента не блокували санкції ЄС. Його проросійськість часто виглядала як інструмент внутрішньої боротьби з політичними опонентами, зокрема з лідером партії “ГЕРБ” Бойком Борисовим.
Багаторічне протистояння двох генералів закінчилося повною поразкою Борисова. Антиурядові протести 2020 року, спровоковані обшуками в адміністрації президента, остаточно підірвали позиції правоцентристів. Тепер Радєв не має серйозних противаг усередині країни, оскільки його соратниця Іліана Йотова виконує функції глави держави.
Сьогодні Радєв заявляє про прагнення “прагматичних відносин” з Кремлем. Це може сигналізувати про спроби демонстративно переглянути деякі угоди з Україною задля задоволення базового електорату. Проте економічний прагматизм, ймовірно, візьме гору над ідеологією.
Оборонний сектор Болгарії став потужним двигуном економіки завдяки контрактам на боєприпаси. Відмовитись від такого ресурсу в умовах кризи буде важко навіть для прихильника “нейтралітету”. Швидше за все, ми побачимо продовження постачання через посередників, що дозволить Радеву зберігати обличчя перед Москвою.
Головним викликом для нового прем’єра стане балансування між вимогами ЄС та надіями проросійських виборців. Стратегія “бути всім всім” має обмежений термін дії. Якщо загравання з агресором призведе до ізоляції Болгарії в Європі, кредит довіри до “народного генерала” може вичерпатися швидше, ніж очікувалося.
Тепер Болгарія залишається в стані очікування: чи Радєв стане другим Орбаном, чи залишиться обережним політиком, для якого проросійські гасла – лише шлях до абсолютної влади. Його перші кроки на посаді глави уряду дадуть остаточну відповідь на це питання.
Майбутні президентські вибори, в яких братиме участь Йотова, стануть фінальним етапом у концентрації влади в одних руках. Болгарія ризикує перетворитися на державу за авторитарними ознаками, де одна людина визначає як внутрішній, і зовнішній вектор розвитку.
Ми хочемо прагматичних відносин з Росією, заснованих на взаємній повазі та рівному відношенні
Залишається відкритим питання про рівень впливу РФ на успіх кампанії “Прогресивної Болгарії”. Якщо Москва інвестувала в Радєва більше, аніж просто інформаційну підтримку, це може призвести до непередбачуваних поворотів у зовнішній політиці країни на користь агресора.
Дві складові успіху
- Імідж людини поза системою, здатною боротися з корупцією
- Здатність пропонувати привабливий порядок денний для різних груп виборців
Генерал проти генерала
- Масштабні протести 2020 року проти уряду Бойка Борисова
- Хронічна політична криза та вісім парламентських виборів за п’ять років
Межі проросійськості
- Спекуляції на тему “партії війни” всередині Болгарії
- Можлива денонсація оборонних угод при збереженні прихованого продажу зброї.
