Реформа адвокатури вперше офіційно стала частиною євроінтеграційних зобов’язань України. Європейський Союз прямо очікує змін вже у 2026 році, вказуючи на системну кризу інституту, яка понад десять років працює за правилами часів Януковича.
Поки громадська увага зосереджена на судах і прокуратурі, саме адвокатура залишається єдиною ланкою правосуддя, яка так і не зазнала глибокого оновлення. Для Брюсселя це не другорядне питання.
Як адвокатура опинилася в європейському порядку денному
У звіті Європейської комісії про розширення вперше з’явилася пряма вимога: Україна має дати поштовх реформі адвокатури вже 2026 року. Цей пункт став одним із пріоритетних, за яким ЄС обіцяє уважно стежити.
Насправді для Брюсселя проблема не є новою. У звітах за 2023 та 2024 роки Єврокомісія фактично фіксувала стагнацію, а незалежні експерти у Тіньових звітах докладно описували системні збої. Переломним став 2025 рік, коли відсутність прогресу перестала бути професійною дискусією та перетворилася на політичне зобов’язання держави.
Паралельно адвокатура з’явилася у стратегічних документах України:
- у Дорожній карті реформ у сфері верховенства права, затвердженої урядом у травні 2025 року
- у проекті Антикорупційної стратегії на 2026-2030 роки
- у планах нової Стратегії розвитку системи правосуддя
У грудні 2025 року під час презентації Тіньового звіту в Брюсселі європейські чиновники вже прямо запитували, чому реформа гальмує і чи достатньо дій з боку держави та самої адвокатської спільноти.
Незалежність не дорівнює відсутності правил
Адвокатура є незалежним інститутом, але ця незалежність не означає повної автономії від державних правил. Саме держава делегує адвокатам конституційну функцію захисту, отже, має встановлювати рамки відповідальності та підзвітності.
Чинний закон «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» було прийнято у 2012 році, коли ключові рішення у правовій сфері готувалися командою Андрія Портнова. Його імплементація виявила серйозні прогалини, які згодом переросли в кризу довіри до адвокатури як публічного інституту.
З 2022 року проблема стала системною: адвокатура перестала делегувати своїх представників до Вищої ради правосуддя та Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів. Це призвело до кадрових провалів у ключових органах правосуддя.
Європейська логіка проста: не втручаючись у професійну діяльність адвокатів, держава має гарантувати якість, прозорість та відповідальність інституту.
Робоча група як тест на реальні зміни
12 січня 2026 року уряд створив робочу групу щодо вдосконалення законодавства про адвокатуру. Її повідомляють заступник міністра юстиції з європейської інтеграції Людмила Сугак та голова парламентського комітету з правової політики Денис Маслов.
Виконавців реформи визначено чітко:
- Міністерство юстиції формує політику
- Верховна Рада ухвалює нове законодавство
- Національна асоціація адвокатів України імплементує зміни
Понад 80% складу робочої групи – адвокати. Серед них народні депутати, науковці, експерти міжнародних проектів, представники НААУ, Ради Європи та професійних об’єднань, які репрезентують тисячі юристів.
Водночас у цьому криється ризик: у групі є як прихильники глибоких змін, так і противники будь-якої реформи. За відсутності політичної волі дискусія може затягтися на місяці.
Антикорупційний вимір проблеми
Включення адвокатури до антикорупційної стратегії стало безпрецедентним. Вперше вона була поставлена в один ряд із судами та прокуратурою як джерело корупційних ризиків.
Усі ключові документи сходяться на загальному переліку системних проблем:
- недемократичні процедури формування органів самоврядування
- відсутність виборів з 2022 року для понад 70 тисяч адвокатів
- кадрові кризи в УРП та КДКП через невиконання делегованих функцій
- непрозорий та застарілий доступ до професії з корупційними ризиками
- монополізація системи підвищення кваліфікації
- дисциплінарне виробництво як інструмент тиску
- відсутність публічних фінансових звітів щодо адвокатських внесків
Після схвалення урядом антикорупційна стратегія має бути внесена до парламенту у формі закону. Там зійдуться усі нитки реформи.
Самоврядування без вибору
Термін повноважень органів адвокатського самоврядування закінчився ще 2022 року. Вибори були скасовані з посиланням на військовий стан, хоча аналогічні органи суддів та прокурорів за цей час провели свої вибори вже двічі.
В результаті адвокатуру понад 14 років очолюють ті самі люди, включаючи голову НААУ та Ради адвокатів України Лідію Ізовітову. Європейська комісія у звіті за 2025 рік зазначає: спочатку потрібно змінити правила формування органів, і лише потім проводити вибори.
Діюча модель квотування та багаторівневого делегування, на думку експертів, штучно обмежує конкуренцію. Саме тому рекомендації передбачають впровадження сучасних механізмів голосування, зокрема онлайн.
На цьому тлі заява Лідії Ізовітової про неможливість онлайн-голосування через “глухих РЕБ, проблеми зі світлом та інтернетом” сприймається скоріше як небажання змін, ніж як технічний аргумент.
Позиція НААУ та питання довіри
Під час підготовки Тіньового звіту органи адвокатського самоврядування відмовилися від інтерв’ю, згодом заявивши, що не отримували звітів Єврокомісії за 2023-2024 роки.
На початку 2026 року НААУ оголосила про відкриття офісу у Брюсселі. Цей крок викликав питання про джерела фінансування, цілі представництва та його користь для самих адвокатів з огляду на те, що фінансові звіти про використання обов’язкових внесків не публікуються вже п’ять років.
Сьогодні Україна має унікальний шанс змінити найменш реформовану частину системи правосуддя. Євроінтеграція створює тиск та одночасно відкриває можливість.
Якщо наступні вибори керівництва НААУ відбудуться за старими правилами, реформа ризикує перетворитися на черговий пункт у звітах Єврокомісії – як приклад упущеної можливості.
