Німецька ініціатива зі зближення України з Європейським Союзом спровокувала бурхливі дискусії. Берлін шукає рішення щодо прискорення інтеграції. Проте реакція Києва залишається неоднозначною. Експерти закликають оцінювати пропозицію тверезо. Потрібний глибокий аналіз реальних переваг.
Колишній генеральний секретар Європарламенту Клаус Велл переконаний у вигідності німецького плану. Досвідчений європейський політик захищає ініціативу Фрідріха Мерця. Наразі Велле очолює академічну раду Мартенс-центру. Він консультує чинних чиновників Брюсселя. Німецький експерт походить із тієї ж керівної партії ХДС. Він залучений до українських процесів і неодноразово відвідував Київ. Експерт свідомо уникає суперечливого терміна про асоційоване членство. Він фокусується на конкретних преференціях.
Раніше ЗМІ вже аналізували можливі трансформації цього формату. Дискусія продовжується на найвищому рівні.
Шість революційних кроків від канцлера Німеччини
Фрідріх Мерц прагне максимально наблизити Україну до європейської родини. Це безпрецедентний крок.
Поточний план містить набагато більші привілеї на ранньому етапі, порівняно з минулими хвилями розширення. Я спостерігав за інтеграцією Польщі понад 30 років тому. Нова концепція пропонує серйозне покращення процедур.
По-перше, передбачається негайне відкриття всіх переговорних розділів. Київ давно цього вимагав.
По-друге, українські представники увійдуть до ключових інститутів Євросоюзу. Йдеться про Єврораду, Єврокомісію, Раду міністрів та Європарламент. Робота там проходитиме без права голосу. Однак це однаково колосальний інструмент впливу.
По-третє, планується поетапне впровадження європейського права, залежно від успіху інтеграції. Фактично це означає поступове приєднання.
По-четверте, країні відкриють доступ до значної частини фінансових програм. Бюджетні напрями під прямим управлінням Єврокомісії становлять близько 20% коштів ЄС. Сюди не увійдуть аграрні дотації та фонди згуртованості. Але фінансування все одно вагоме.
П’ятим пунктом є повна інтеграція у безпекову політику та зовнішню політику блоку. Це включає активацію статті 42.7 про взаємну оборону. Цей механізм є європейським аналогом відомої статті 5 НАТО. Вона дозволить запустити програми військової мобільності для прискорення постачання зброї. Наразі у Брюсселі обговорюють деталі її операціоналізації.
Шостий елемент передбачає спеціальний запобіжник під назвою snap-back. Він дозволить скасовувати преференції у разі згортання реформ.
Вплив без офіційного голосування та роль лідерів
Раніше статус спостерігача надавали лише після підписання Договору про вступ на етапі ратифікації. Тоді кандидати також не мали права голосувати. Україні пропонують унікальні умови значно раніше, ніж звичний графік. Попередні кандидати мріяли про такі можливості.
Відсутність права натискати кнопку означає відсутність реального впливу.
Присутність на засіданнях дозволяє щодня просувати державні інтереси та формувати порядок денний. Ви зможете виступати на комітетах і дебатах. Важливо переконливо доносити докази. За 14 років керівництва апаратом Європарламенту я переконався у цьому особисто. Вага одного голосу під час фінального голосування рідко вирішальна.
Сильне виступ на дебатах здатне змінити позицію колег.
Для цього Києву необхідно відправити до Брюсселя найсильніших політиків.
Формат спостерігачів потребує присутності представників як від влади, так і від опозиції. Європа прагне чути плюралізм думок із країни. Це продемонструє справжні прагнення суспільства.
Майбутній український єврокомісар спочатку не матиме конкретного портфеля. Проте сильний кандидат із урядовим досвідом зможе працювати на рівних. Він отримає свій кабінет та команду для засідань Єврокомісії. Пряме включення до інституту з правом голосу юридично неможливе до набуття членства. Європарламент чи Рада регулюють свою роботу самостійно, але правила голосування чітко прописані у Договорі про ЄС.
Суворий запобіжник та польський досвід реформ
Механізм “snap-back” є ключовим інструментом контролю над виконанням антикорупційних зобов’язань. Бездіяльність призведе до втрати отриманих пільг. Виникає фундаментальне питання про щирість європейських прагнень.
Безумовне бажання стати частиною ЄС вимагає ухвалення вкрай важких рішень. Треба йтиме на непопулярні кроки. Політичним силам доведеться діяти всупереч власним електоральним рейтингам заради глобальних цілей.
Я працював із колишнім польським прем’єром Єжи Бузеком. Його уряд разом із Лешеком Бальцеровичем провів найжорсткіші трансформації соціальної системи наприкінці дев’яностих років. Це заклало фундамент успіху.
Їхній партійний союз “Солідарність” мав абсолютну більшість у Сеймі після виборів 1997 року. Через болючі реформи політики повністю втратили підтримку виборців. На наступних виборах 2001 року політсила навіть не потрапила до парламенту і згодом саморозпустилася. Суспільство просто відвернулося від них.
Сьогодні у Польщі розуміють історичну важливість непопулярних кроків Бузека для сучасного багатства країни. Повага прийшла лише через роки.
Така самопожертва є показником абсолютного прагнення змін.
Цей шлях ніколи не буває простим чи комфортним. Доводиться протистояти багатьом впливовим групам інтересів. Проте залізна воля завжди дає бажаний результат.
Яскравим прикладом є Чорногорія, яка випереджає графіки та вже готує текст вступного договору. Український народ достеменно показує абсолютну готовність до інтеграції. Але залишається питання готовності керівництва держави йти на жертви заради результату.
Попередня пропозиція як поле для маневру
Лист німецького канцлера не є фінальним законодавчим актом чи безальтернативною вимогою. Це лише офіційне запрошення на початок великої дискусії. Берлін шукає вихід із ситуації із тривалим очікуванням членства.
Червневий саміт лідерів ЄС стане головним майданчиком для обговорення цієї ініціативи.
Думку Києва обов’язково вислухають та врахують під час переговорів. Наприклад, позиція щодо неприпустимості роз’єднання України та Молдови є цілком логічною. Це не зустріне спротиву.
Цей план є серйозним викликом для Кишинева, якому доведеться наздоганяти аналогічні преференції. Балканські країни теж можуть вимагати собі подібних умов.
Консенсус у Європейській раді наразі не гарантовано. Ініціатива Мерця заслуговує на повагу, оскільки він діє як близький друг України. Ніхто не змусить Київ ухвалювати рішення силою.
На саміті у червні точно пролунають скептичні заяви від прихильників стандартних процедур. Навіть схвалені раніше ідеї щодо відкриття переговорних кластерів поки що не мають стовідсоткової підтримки. Раніше проти виступав лише Будапешт. Деякі столиці могли голосувати “за”, ховаючись за угорське вето.
Зараз європейська реальність може виявитися значно складнішою через бажання окремих країн відкласти розширення.
Саме тому німецький лідер заслуговує на підтримку, незважаючи на скепсис інших урядів. Не варто критикувати Мерця з усіх боків.
Україна має повне право коригувати цю ініціативу.
Європейська історія знає багато подібних прикладів компромісів.
Тридцять років тому під час підготовки Амстердамського договору ми погодили проект до саміту. Однак канцлер Гельмут Коль розлютився через відсутність палких дебатів. Він прагнув почути позиції всіх лідерів для розуміння настроїв у столицях. Це і є справжня європейська політика. Перші пропозиції ніколи не бувають остаточними, адже вони лише відкривають шлях до успішного компромісу.
