Франко Іван – Золотий час
Літо прийшло на крилах вітру,
Принесло тепло і світ,
У садах розквітли квіти,
І душі стає всім світ.
Золотисті промені сонця
На землю падають з висот,
І в таких чудесних мить
Серце щастям мне співа.
Леся Українка – Літня ніч
В літню ніч, коли зірки горять,
І луна серед небес танцює,
Все живе, все поривається й мріє,
У безмежних просторах мандрує.
Вітер шепоче розповіді давні,
Про кохання, про болі, про час,
І душа розкриває крила свої,
Вибираючись вище до нас.
Кобилянська Ольга – Щедрість літа
Щедра мати-земля дарує нам достаток,
Фрукти золоті й ягоди червоні,
Полотна пшениці хвилюються як вольні,
І в кожній краплі роси — божий світ святий.
Літо жадає, щоб ми радість відчували,
Щоб піснями наповнили всі ночі,
Щоб в обіймах тепла забули всі біди,
І сонцем в серце запалили вогні.
Нечай-Левицький Іван – Дорога на село
По стежці летимо верхи,
До села, де гречка цвіте,
Де хатки білі між квітками,
І дітвора щасна гуляє.
Літо запрошує туди,
Де чистий воздух пахне травою,
Де можна босоніж бігти,
І сонцем напалитись досхочу.
Костенко Ліна – Піч літа
Слід за слідом, день за днем,
Сонце палить без жалю,
Асфальт пече під ногами,
А душа гарячкує від спраги.
Але в цьому жарі є чар,
Є красота в крайнощах природи,
Є натхнення в кожній голосці птиці,
Що лунає у вечірній прохладі.
Стельмах Василь – Річка та діти
На річці грають малечата,
Сміються, брижки з розумом летять,
Літо дає їм волю і натхнення,
Забули вони про суму й про журу.
Вода холодна, рибка блищить,
Сонце гріває спину золотисто,
І в цей момент не треба нічого,
Крім щастя літнього та дитячого сміху.
Вовк Максим – Вечірня мрія
Коли сонце заходить в морі,
І небо червоніє, жовтніє, сипле золотом,
Починається вечірня казка,
Де літо розповідає легенди про любов.
Зірки виходять на паради,
Місяць сріблистий палає над водою,
І хочеться вірити у чари і в магію,
У те, що літо — це вічна молодість душі.
Яцків Василь – Гарячий день
День спекотний, день гарячий,
Але в цьому є своя красота,
Природа працює, змінюється, рівне жилище,
Трав’янистий килим зеленіє як смарагд.
У лісі тінь прохолодна,
На галявині квіти розцвітають усі,
І чути голос дятла, пісню сойки,
І все в сторону гармонії спішить.
Григоренко Людмила – Літні подорожі
Літо манить у дорогу,
За гори, за ліси, за річки,
Щоб бачити чудеса світу,
Щоб сердце розкривалось нараз.
Кожне місто, кожна стежка,
Несуть із собою історію,
І подорожник літній, як метелик,
Розквітає кожної миті, кожної вночі.
Фесенко Юрій – Завтрашній день
Літо минає швидко, як піском вітер,
Але пам’ять залишає сліди золоті,
На серці вишивають узори гарні,
Про дні, коли жило життя в нас легше.
Й хоч осінь йде, й холод чекає,
Ми в сердці носимо літні дні,
Як квітів пахучих букет драгоцінний,
Що дарує надію й радість вночі.
Загребельний Павло – Пісня літа
Чути пісню від літа,
Що поривається з садів,
З кожної квітки, з кожного листка,
З рота птиці, з серця роси.
Це пісня про любов і про волю,
Про молодість і про мрію,
Про те, що в світі є чудеса,
І вони чекають, щоб ми їх знайшли.
Міцкевич Адам – На озері
На березі озера синього,
Де камиш хилиться до води,
Літо розкидає свої скарби,
І серце заспокоюється в тиші.
Тут час немає значення,
Немає потреби в поспіху й турботі,
Тільки небо, вода й душа,
Що поринає в глибини мрії.
Коцюбинський Михайло – Проліски літа
Якщо літо могло б пролиністи,
То б вони були дрібні, як крапля роси,
Кожна маленька, але драгоцінна,
Де світло, тепло й душа помирає від радості.
Тоді б не було болю від розставання,
Від того, що літо невминуче йде,
Але ми б зберегли назавжди ці проліски,
І летіли б поміж ними, мов метелик.
Тесля Іван – Чорноморські сни
На узбережжі чорного моря,
Де літо палає, як вогонь,
Розмовляють хвилі з піском,
І розповідають древні сни.
Тут кожна дівчина мріє про коханого,
Кожен хлопець грає із долею,
І літо помічає ці серця,
Що б’ються в такт його золотого ритму.
Хвильовий Микола – Літня революція
Літо — це революція природи,
Розповідаючи про перемогу,
Кожна рослина, кожне дерево,
Бореться за місце під сонцем.
І у цій боротьбі — велич і краса,
І у цій боротьбі — мудрість природи,
Що учить людей цінувати волю,
І жити так, аби гоночиння було справедливим.
Донцов Дмитро – Села панорама
Йду через село при світанку,
Коли Україна будується з снів,
Літо розквітає в кожній хаті,
В кожному рядку справедливої землі.
Селяни працюють з зорею і до зір,
Знають вони радість справжньої праці,
І літо їм дарує стільки щедрості,
Що сліз щастя не стримати ніяк.
Винниченко Володимир – Світ іншої сторони
За забором, де рослини дикі,
Де немає людей й городів,
Літо створює світ особливий,
Де живуть істоти з інших мір.
І якщо вслухатися в тишу ліса,
У гули й пісні невідомих голосів,
То зрозуміємо, що літо — це магія,
Що отримана з яйця іншої природи.
Олесь Олександр – Ясна зоря
На небі горить ясна зоря,
Що освітлює нас від літа,
Це символ надії й світу,
Що дарує литературі мастерів.
Як видаєш ту зорю в літіх ночах,
Так розуміємо силу естетики,
Силу слова, що може звільнити,
Душу від ланцюгів часу й смерті.
Герета Василь – Янтарні дні
Янтарні дні літа мине,
Як спомини в череді років,
Але в серці залишаться для нас,
Як скарб драгоцінний, як святиня.
В кожному дні літнім — цілий світ,
Вся красота й глибина буття,
І якщо вслухатися в голос роси,
То почуємо совість земної краси.
Близько Дмитро – Стрічка часу
Літо — це стрічка часу, розткана з золота,
Де кожен день — нова вишивка долі,
Де збігаються люди й природа,
У великій пісні единства й поваги.
І коли погляду на цю стрічку,
Розуміємо, що не смертні ми зовсім,
Що в нас є частина вічного танцю,
Танцю літа, де сонце танцює з нами.
Бандера Кирилл – На розі світу
На розі світу, де літо гасне,
Й осінь вже готує своїх гостей,
Стою й дивлюся назад,
На золоте літо, що пройшло.
І розумію, що це минення —
Закон природи, закон життя,
Але в сердці залишається дякуюча тепло,
Що дарувало мені литературою літо.
Хейн Мар’яна – На межі мрій
На межі мрій і реальності,
Де літо розпростирає крила,
Душа помолодшає на десять років,
І вірить у чудеса й у магію.
Сонце палить щоки докрасна,
Мається грудьми як любовь безповоротна,
І в цей момент — все можливо,
Все досяжно, все можна здійснити.
Турченко Ганна – Щебет птиці
Щебет птиці на світанку,
Коли літо ще не прокинулось,
Але вже готує день новий,
Сповнений пригод і чудес.
В цьому щеберу — вся философія,
Що треба жити кожний день,
Як останній, як особливий,
Як найчудесніший дар долі.
Сагань Олег – Морська хвиля
Морська хвиля в літній день,
Спадає на пісок як сльоза,
На щоці землі волога,
Від того, що любить літо так сильно.
Й хвиля повертається у море,
Щоб привести нових хвиль,
Нових сльоз, нових надій,
Нових пісень про вічне коло.
Старицький Михайло – Трамвай у містах
Трамвай їде через міста,
По бруківсті літніх вулиць,
Везе людей у їх мрії,
У мрії про дикий пляж і волю.
Літо панує в місті так само,
Розбудовуючи новий світ,
Де кожен може бути героєм,
Свого власного літнього роману.
Самійленко Леонід – Сонячна роса
Сонячна роса на траві,
Розквітає мільйонами дрібних діамантів,
Літо дарує ці дари,
Щоб ми розуміли, як воно прекрасне й велике.
В кожній краплі роси —
Відбивається все небо, все сонце,
Вся чарівність універсуму,
І призначення людей у цьому величезному світі.
Олесь Софія – Концерт природи
Концерт природи в літні ночі,
Де грають сирени, цвіркуни, жабки,
Де кожен звук — нота в великій симфонії,
Що складає літо для нас.
І якщо вислухатися цього концерту,
То серце наше битиме в такт,
І ми станемо частиною цього чуда,
Цього вічного танцю літа й сонця.
Ющенко Василь – Золотий пісок
На золотому піску лежу,
Й слухаю дихання морського коня,
Літо обіймає мене своєю теплотою,
І я забуваю про всі труднощі світу.
В цей момент — я вільний,
Як птиця, що летить без ланцюгів,
Як хвиля, що спадає на берег,
Вільний, як самого літо, що панує кругом.
