У траві душа співає,
Соловейко в ночі грає,
Срібні звуки в темряву льються,
З зірок слова их ведуться.
Він мелодію творить,
Серця людські він розворить,
Тихо, ніжно, мов святыня,
Соловей – душі розпиння.
Високо в небі чорні крила,
Орел святой, що силу в’ялла,
Він парить вище хмар землі,
І вольність бачить у далі.
Гордо дивиться донизу,
На світ, на долю, на запізу,
Владика неба і височин,
Орел – король мандрівних синин.
Журавлі літять на юг,
Білі крила – у струмок,
Пісню грустити розносять,
Осінь їм у вірні носять.
Клином рахованим летять,
Про рідне землю пам’ятять,
Голос скорботи у небі,
Журавлі – мандрівці в дебрі.
Синиця жовто-чорна птиця,
Щирої серце в ній гоїця,
На гілці сідає мала,
Й душа радіє від світла.
Тішиться льодяною морозь,
В саду святую тишу просить,
Синиця малий хіроман,
Що дарує серцю нам талан.
На морі чайка білокрила,
Вітрам и хвилям чарівнила,
Над водою вільна носиться,
В сонці іскрою розноситься.
Голос гарячий і горлистий,
Звук морської пісні чистий,
Чайка – мрія про волю,
В кожній душі про веселю.
Коли приходить дивна вечір,
І місяць ясно в небі світить,
Соловейко почне спів,
Дарує душам наново кров.
Його мелодія безсмертна,
Любові пісня чарівна, чистна,
В кожному звукові – весь світ,
Соловейко – любові портрет.
Сокіл гострокрилий птах,
У грізному польоті в лах,
Любитель вольності і висі,
Достоїнство в кожному зvissю.
На гілці гордо сидить,
На світ живий він дивить,
Хижак благородний, сильний,
Сокіл – герой небесний.
У лісу чує крик так звичний,
“Ку-ку, ку-ку!” – голос істинний,
Кукушка в гілках грається,
На сучцях вона качається.
Таємниця в її голосі,
Грусть і радість в одночасі,
Кукушка – чарівниця лісу,
Що дарує нам свій голос.
Білий голуб миру птиця,
На вікні твоїй веселиця,
Серце його чисте, мале,
Голуб несе любові крало.
Мир, гармонія, спокій,
У кожнім крилі – духовий звок,
Голуб святой, символ світла,
Що дарує надію нам квітла.
Над полем взлітає жайворонок,
Голосок його – святой денек,
Співає про сонце, про весну,
Про нову надію и красу.
В небі синій розгортає крила,
Пісню добра та світла створила,
Жайворонок – душі пробудження,
Всім дарує він вже відродження.
У гнізді на дереву сидить,
Щур горобиный – бистро він звидить,
Активний, бистрий, жвавий птах,
Що скачет в зелених листках.
Малесенька, але сильна птиця,
В её серцю вся вселенна їциця,
Щур – прикладом нам невтомна праця,
Постійна праця – мотивація.
Ластівка грацейна в польоті,
По небу танцює в роботі,
Чорна й біла, мов писанка,
Небесна грацейна танцівка.
Літо приносить ластівка з собой,
Приносить тепло, приносить радость той,
Грець синього неба в крилах её,
Ластівка – символ весни, красоти.
Павич розкриває хвіст,
Мільйон смарагдів – дивний ліст,
Гордо ступає по землі,
Красота у кожній ниці
Голос грайливий і звучний,
У ньому все – і грозний, чудний,
Павич – красунь, королева,
Що правит в царстві барв, напева.
Сорока чорна, біла, звучна,
Грайливая, весела, доступна,
По дахам скаче і поверх,
Несе новини у словах без щерьб.
Сорока – новинниця села,
Що радість дарує нам щедра,
Своєю гарячестю і грою,
Сорока – скарб мудрою.
У парку чорний дрізд поет,
Де вечір мягкий сонце спалить,
Дрізд мелодію красивій створить,
В його голосі – земі весь світ.
Йому байдуже на людей,
Він співає для душ людей,
Чорний дрізд – мудрець природи,
Що знає горе, знає радость роди.
Чиж маленький, жовто-чорний,
На чертополоху сидячи грає гарно,
Живої радості світло в очах,
Чиж – дітям хороший товариш в снах.
Мелодія його простая, чиста,
Дарує радість в любой місця,
Чиж маленький – велике серце,
Що дарує світу своє сонце.
Фазан красивий, довголеті,
На лугу гордо ходит в світі,
Перо його як драгоцінність,
Барвистість, глубо – його мінність.
Крик гордо видит в вільний час,
Фазан приносит радість нас,
Красавець птиць, король природи,
Фазан – веління мудрой роди.
Щиголь співає в ранок ранній,
Голос його – мелодія сонячний,
Малесенька птичка – велика краса,
Щиголь – коханця у кожного раса.
Голос його чистий, звичний,
Дарує душам біль істинний,
Щиголь – мудрець малесенька,
Що знає в світе секретник.
Удод екзотичний птах,
З гребенем на голове в лах,
Рідкісна красота в його крилах,
Удод летить у вільних мріях.
Голос його специфічний, дивний,
“Удуд, удуд” – звук його мистичний,
Удод – чарівник природи,
Мудрець в крилах, вольнит роди.
Гусак летить на юг с гусями,
Білий, величав з крилами,
В небі клин красивий тягне,
Мандрівець вільний у мріях.
Голос гучний, голос чистий,
Дарує смут и сум, мистик,
Гусак – командор табуна,
Що веде в небі всіх до круна.
В саду воркун – голуб лісний,
Голос його мягкий, сонний,
“Вуркування” – мелодія чуйна,
Дарує душам благодать пухлина.
В гнізді живе з своєю дружиною,
Верность, любов – его стихия,
Воркун – поет любові чистой,
Що дарує світу радість той.
Вільша на гілці тиха сидить,
В перьях золотих блиск блідит,
Скромна красота в неї в очах,
Вільша – поетеса в пустих полях.
Голос неж, голос мягкий, добрий,
Дарує радість все кто горбрий,
Вільша – сестра души мудрої,
Що знає суть красоти чудрої.
В лісі сич – охотник вночі,
Велики чорні очи,
Голос страшний, незабутній,
Сич – мудрець природи люте.
На гілці сидит в темноті,
Дивиться в безодні грусти,
Сич – охоронець ночей,
Що дарує захист і геній.
Живокіст малий птахель в гніздці,
Голос спокійний в його крильці,
Несе батьківський дім і уют,
Живокіст – благодать природи, путь.
В листях зелених сховається,
В петніх своёх опікається,
Живокіст – мудрець любові,
Що дарує обиталище, основи.
Снігур червоне грудь має,
В зимі красою очарує,
По снігу скаче, летит живой,
Снігур – символ зими, святой.
Голос його тихий, чистий,
“Фіу-фіу” – звук духовий, мистик,
Снігур – дух холода святого,
Що дарує нам сніг благого.
Сички-совки в гніздці живуть,
Малесенька, але в них гордість спалить,
Голос різкий, крик тревожний,
Совки охороняють гніздо с тревогой.
Мудрость в малесенькім тілі,
Совки – охоронниці невелики,
Що дарують захист простій,
Совки – героїни мудрої.
Вівчарик малий дивовижний,
В лісі голос його незвичайний,
“Та-та-та” – звук його бистрий,
Вівчарик – малий мелодист лісний.
Активний, жвавий, сповнен життя,
Дарує радість у грусти,
Вівчарик – дух весни великий,
Що дарує нам святой лісу божни.
Козодой вночі літає,
На комах мостится, добує,
Голос незвичайний його гас,
Козодой – ночей багас.
В сутінках літає невидимий,
Мудрець ночей, дух таємний,
Козодой – господар сутін,
Що дарує захист від світу гідин.
