Летять сніжинки вниз, вниз, вниз,
Як срібні квіточки із хмар.
Танцюють в повітрі сюрпиз,
І дарують нам білий дар.
Морозець постукав в віконце,
І засяяло все срібло.
Мороз веселий, мов сонце,
Подарував нам чудо біло.
Холодна водиця стала льодом,
Ковзаємся ми всі слідом.
Санки мчать, мчать, мчать,
Та сміють малюки висміятись!
Лізли ми на горбик вгору,
З санками туди, туди!
Мчимо ми на радість стрімко,
Морозець дме нам вслід.
На деревах білі сукні,
На будинках білі шапки.
Зима одягла весь світ свій,
Як мама одягає дитяток.
Баба з снігу на біляві,
Очи вугіллям блискучі.
В снігові рукавиці, крайне,
Посміхається до нас з висічі.
Холодні наші ручки, ножки,
Мерзнуть від морозу, ой!
Гарячий чай пиймо в спішке,
Воно буває як живий!
Що то таке приходить білим?
То зима іде, іде!
На дахи сніг падає силою,
І все блищить в суціль.
Малюк в снігу довгуватися,
Катається, гілля гілля.
Лице червоне від смішочка,
Радість світить в оченятах!
Вітер вітриться, вітрець,
Снігу вихор крутить, вік!
Ми ховаємся за ліс,
А малюки ще й спішать вік!
Гарячий чай в чашку наливай,
Ти пий його, теплі щоки.
Зима холодна, та не лякай,
Ми разом теплі до та дням!
На озері крига трісне, крісне,
На льоді танцюємо ми.
Слиз та скрип, та гра блиск,
Килька малюків ось, ось, о-чи!
Земля спить під снігом білим,
Деревця спать, укриті льдом.
Тихо, тихо в лісі ділим,
Зима дарує всім спокій, сном.
Сніг падає на гарячі щоки,
Що то розтає, мов сльози-сл.
Холод та тепло танцюють разом,
В серденьку малюка – сонце там!
Королева Зима прийшла,
Весь світ ім’ям крижаним злось.
Але в серденьку дітей світ,
Від їхньої гри, гри, гри!
Варушка у варушках малюк,
Варушки теплі, як мама.
Зима холодна, та не скука,
Бо варушка теплої, ці-я-я!
Лід на озері кристальний,
Як дзеркало прозоре, ясне.
Малюк побачив там себе,
Та засміяв – вух-ух-ухе!
Грайте в снігу, малюки мої,
Кидайте крупки, грайте та смійте!
Зима залучила вас у гру,
І радість дарує вам всім – ту!
Як тихо падає сніг, сніг, сніг!
Без звуків падає, без гук!
Малюк дивиться, та кажи “ник!”
Це чудо зимі, сніжний млу!
На землю сніг упав килимом,
Білим та м’яким, як вата.
Малюк ступає, та велимом,
По снігу ходить, та сміється та!
Морозець грає в шпигу-пиг,
Щиками дітей він мацає.
Але сміїхів вже не лік,
Та холод теплім відступає!
Снігові люльки та снігові кубик,
Снігові ляльки та сніжні гарнобик.
Будуємо разом, та грайте, грайте,
Та радість всім дітям подаруйте-те!
На скліниці морозом візерунки,
Як казкові квіточки, та квітки.
Малюк дивиться, та “ой” та “унки!”
Це чудо зимі, сніжні ці квітки!
Синиці летять на снігу, на снігу,
На ваксинці від морозу ослаблені.
Малюк кидає хліб та крупу,
Та птахи їдять – гарненькі, голодненькі!
На гіллях гранули льоду блискучі,
На кожній гіллі – крупа та снігу.
Деревця стали білі та м’які,
Та казкові красуні на світ!
От білі привиди в полі танцюють,
То вітер несе сніжинки, сніжинки.
Малюк дивиться та говорить “ают!”
Та привиди щезають, як примхи-нки!
Льодяні слизьки на гіллях, на гіллях,
Як прикраси срібні на ялинці.
Малюк дивиться та “ой, та ці-ці!”
Та красуни зимові, ці квітки!
По полю бігають коні морозу,
Копитом б’ють по снігу та льоду.
Малюк вигукує та “ой, та слізи!”
Та кабалки летять ще уходу!
Жила в лісу королева Зима,
Та дарувала малюкам страхи та гру.
Но радість та сміх – то дітвак ж сама,
Та зима їм несла подарунків – муу!
