Павличко Дмитро – Душа в тиші
Душа моя, як птиця в клітці,
Стукає крилами в біль,
Шукає вихід крізь щілини світу,
Шепче про вічну меть.
У тишині ночей глибоких
Чую її голос чистий,
Гра теней на стінах скорботних,
Тремтіння крил над бездною.
Забашта Іван – Душі порух
Душа живе не в тілі лише,
Вона летить крізь час і даль,
Торкається небес і тиші,
Поєднує печаль з мечтань.
Вона танцює в сонці світла,
Купається в росі зіркових,
І розповідає в напівсліпій,
Про вічність шепотом святих.
Симоненко Василь – Голос душі
Чуєш? То голос душі поёт,
Що жахає серце до дна,
Як дзвін у храмі пустім звучить,
Як слово, що вимирає в стіні.
Вона кричить крізь білі стіни,
Шукає хтось, хто слухать буде,
В морозних вітрах крові синій,
Душа судилася з чужістю.
Костенко Ліна – Душа у вогні
Душа горить і не згасає,
У вогні муки і беди,
Летить, як сокіл над землею,
Поміж живих і мертвих слідів.
Вона палає божим вогнем,
Що не гасить ні вода ні кров,
І крещає в серці з грозою,
Вечірньої ночі голос.
Грабовський Петро – Душі тайна
Душе, хто знає твою тайну?
Хто розгадав твій чарований сон?
Ти тишу носиш у серці майну,
І обережешся від чужих доріг.
На дні своєму плещеш ти,
Як рибка в океані без дна,
Та все ж таки майдеш святи,
Святість в руках утримуючи.
Вишняк Степан – Світло душі
Душа светить в темрявах світу,
Як зірка в вічності беріз,
Несе вона святую силу,
Дарує людям чистий гріз.
У серці кожного живого
Горить вогонь такий душі,
І не лякає нас підвалу,
Де мертвість, холод і хрущі.
Мостепаненко Мар’яна – Душа в дорозі
Душа мандрує без відпочинку,
По світу мчиться в невідомість,
Листає часу дивну сторінку,
Шукає собою мить і кість.
Торкається рукою звізд,
Питає у вітрів про честь,
І чує в крові солодкий слід,
Що чаклує присутність.
Кулішев Микола – Вічність душі
Душа живе в вічності круглій,
Поза часами і судьбой,
Вона святая, чистая, вільна,
Вона твердиня, мій чарівний рай.
Летить до зірок без перепаду,
Обнімає світ своїм крилом,
І дарує людству благодать,
Про яку мріє всяк досі.
Погребняк Ігор – Душа в смутку
Душа рыдає в смутку глибокім,
По земі синій, холодній, чужій,
Шукає радість у світі жахливім,
Де царствує беда, де царствує смуток.
Та все ж вона не падає духом,
Летить крізь туман на вершину гір,
І крещає в ночах святую силу,
Яка спасає світ від смерті хвороби.
Світличний Іван – Душі дзвін
Душа дзвенить, як дзвін монастиря,
У храмовій тиші ночі,
Летить вона над полями рядів,
Поет людей до величі.
У кожній крапці світу вона,
Живе, горить, поєднує,
І чує людство в грозу біди,
Голос душі, що спасує.
Бундь Максим – Душа вільна
Вільна душа, як птиця в небі,
Не знає ні кайданів, ні біди,
Летить крізь хмари, крізь спомини,
До зірок у вічній щасливості.
Вона палає золотим вогнем,
Торкається небес святих,
І розповідає всім про злобу,
Про черевиці мрії божевільних.
Корпанець Василь – Душа і боль
Душа і біль – одно на двох,
Та звичаї живуть на дне,
Летять крізь часи без тривог,
До мети вічної беже.
У серці вогонь палає,
Святий і чистий біль живий,
І людство з цього розповідає,
Про чудо цілу біль святий.
Литвин Павло – Душе моя
Душе, подруже серця злого,
Товариш муки і беди,
Чому не чуєш голос свого,
В молитві, в крові, в чистоті?
Летиш крізь світ без спочинку,
Торкаєшся зірок крилом,
І дарниця святую синку,
Душе, що лишишся в палом.
Чабан Станіслав – Душа вічна
Душа вічна, не вмирає,
Крізь смерть живого льется світ,
Вона святая дарує,
Що розповідає про скорбот.
Летить вона без визначення,
По небом, по землі, по морі,
І чує в кожному миргленні,
Присутність душі в кривалорі.
Юрчак Михайло – Голос серця
Голос серця – це голос душі,
Що крещає в ночах жахливих,
Летить крізь світ без допущеня,
До мети вічної святих.
Вона живе в кожній клітці,
У чистій крові людської верви,
І дарує нам в ночі, в світлі,
Святість душе, що вічна в вічності.
Лютий Геннадій – Душе святая
Душе святая, як святая вода,
Що витікає з джерела вічного,
Летиш крізь часи без біди,
До зірок в пустелі безстраху.
Ти палаєш у нашому світі,
Як сонце у крові живій,
І дарниця своєю святістю,
Людству спасіння у беді.
Ковалів Олег – Душі метання
Метаються души в беді,
Крізь тьму, крізь холод, крізь піль,
Шукають світла, шукають надії,
Торкаються зірок крилом.
У кожній метанні живого,
Святий огонь палає вір,
І чує людство в голосі новом,
Присутність душі в небесах.
Решетун Валентин – Душа летить
Душа летить крізь вічність чистої,
Як сокіл в небі на крилах,
Торкається земель святих,
І дарує людям надію.
Вона святая, невмираючи,
Живе в кожній молитві, вірі,
І крещає в ночах людям,
Голос божественної душі.
Перепелиця Галина – Душе в світі
Душе, ти в світі одинока,
Летиш крізь туман і біль,
Шукаєш світла на дороці,
Но холоп й душа – в одне.
Та все ж ти святая й вільна,
Летиш крізь небо чистої,
До мети, де усі святі,
Душе, що вічна в вічності.
Задорожний Михайло – Святість душі
Святість душі – о велична сила,
Що палає в крові живій,
Торкається небес без біли,
До світу приносить святость.
Летить вона крізь простір вічний,
Святая, чистая, вільна,
І дарує людству при сонці,
Спасіння від беди й смерти.
Кравець Юрій – Душа в запалі
Душа в запалі палає вогнем,
Крізь світ летить без опори,
Горить святим огнем, святим оком,
Розповідає про світові горі.
Вона не гасне ніколи,
Живе в кожній молитві, вірі,
І дарує людям святи,
Душе, що в вічності вічна.
Сич Антон – Души голос
Голос души зве з глубини,
Крізь туман, крізь часи, крізь біль,
Летить до нас з висти святи,
Розповідаючи про мертвість.
Та в цій розповіді беди,
Живе святість, живе вір,
І чує людство в ночі біді,
Голос божественної душі.
Бойчук Василь – Душа і вічність
Душа й вічність – подружки вічні,
Летять крізь простір без границі,
Торкаються звізд святих,
До мети живій в святості.
Вона живе без розпаду,
Святая, чистая, в огні,
І дарує людству в часи беди,
Присутність вічної святості.
Калениченко Ілля – Світ душі
У світі души живе істина,
Що прихована від очей людських,
Летить вона крізь вічність чистої,
До зірок в небі святих.
Вона святая, невмираючи,
Живе у серці кожного с живого,
І крещає в молитвах люди,
О святості, що в душі живет.
Наконечний Анатолій – Душа палає
Палає душа як вогонь,
Крізь ніч, крізь день, крізь холод, грозу,
Летить безстрашно, без дороги,
До світу мрій і чистоти.
Вона святая і вільна,
Не знає меж і кайданів,
І дарує людству святість,
Душе, що вічна в вічності.
Мар’яненко Олександр – Вічна душа
Вічна душа, як зірка в небі,
Світить крізь ніч і день,
Летить без страху й без беди,
До мети святої вічне.
Вона живе в кожній молитві,
У крові, у вітрі, у слові,
І дарує людству святость,
Присутність вічної святості.
