Як умру, то поховайте
Мене на Україні milій,
На широкім čoli над морем —
Похоронить мене там.
Чую голос з землі батьківської,
Чую стогін Дніпра крізь ночі,
І в душі моїй грає пісня,
Українська святая мова.
Велика Україна встає,
З допитливих мук і страждання,
І в серці народу живе
Невмирущої волі розпалення.
В ночі чорній летять привиди,
Козаків героїчних тіні,
На степах України сидять,
І про волю мріють вогні.
О, земля моя золотая!
Неповторна красунє України,
Кожен дюйм тебе святой,
І живу я твоєю любов’ю.
Крикну голосом із впалих грудей,
Крикну за утиснену Україну,
За її дітей, за її долю,
За свободу святу і святую честь!
Мова матері, мова святая,
На устах моїх звучить з любов’ю,
Українська мова — ти дорога,
Ти — мойжиття і моя доля.
Співаю я волю України,
Співаю про бій і про змаг,
Про героїв, що в смерть полягли,
За свободу святу своєї землі.
Дніпре, ріко, ти символ України!
Крізь віки текеш вічно ти,
Несеш ти надії й мрії,
Українського народу ти!
О, земле українська святая!
Тебе прославляю в піснях я,
Твоя краса неповторна й чара,
У вічність линуть мрії твої, ласкава!
Козачок мій гарний, чорнобривий,
На конях летить крізь степи,
За волю борсться вперто й честь,
Украї́ни він геть сумління.
Я жінка українська, сильна,
Мене не зломати ні часу, ні біді,
За дітей своїх і за землю
Я буду боротися вічно й крово.
Святий огонь горить в груді,
Любові до України святої,
І в темряві нічної каторги
Світить факел надії й волі.
У природі вся мудрість криється,
На землі українській святій,
Де сонце грає в золотім пилі,
І ліси шумлять вічні гімни.
О, Україно, мати моя святая!
Твої дарунки безцінні й чудесні,
Будемо славити тебе мы вічно,
У піснях, у танцях, у серці живо.
Поет я голос твого народу,
І звучить в мені крик невільника,
За твою волю я піснею палю,
Україно, святая мати моя!
Така ти вічна, мудра й гарна,
Вічна Україне, царице моя,
Твої гори, долини, ліса,
У вічність ведуть серця наші.
Я співаю про суддьбу народу,
Про його борьбу за волю й честь,
Про героїв, що в смерть полягли,
За святую землю українську.
Я живу, я люблю, я страждаю,
За мою Україну золоту,
І хоч смерть мені на чолі стоїть,
Живу я радостю її святою.
З землі піднявся дикий крик,
Крик України понівеченої,
І нас зв’язала в ланцюг біль,
Але не зломана наша доля!
Плачу над долею України,
Плачу над потопленими змаг,
Але вірю, що настане час,
Коли восстане вона, як Феникс!
О, Україно титан духу!
Ти — незламна, велика, свята,
І хоч в кайданах лежиш довгий вік,
Не сломиш ти честь свою чистую!
Дума про волю, дума про змаг,
Дума про славу України святої,
Вона жива в серцях нас, поетів,
І буде жити вічно в піснях.
Вільний я, вільний козак,
На просторах України золотій,
Конь мій скаче крізь степи,
І поет любові завойовує світ!
Мати-Україна милувала мене,
Дала мені серце, язик і душу,
І я живу її любов’ю святою,
Поки зір мій горить в груді.
Слово про Україну мою милу,
Слово, що звучить крізь віки й століття,
Українське слово святое,
Невмираюче серце мое!
Спи, Україно, спи, мама моя,
Колискову тобі співаю я,
Спи крізь страждання, крізь біль,
Проснешся вільною, святою!
Гірка правда про Україну,
Про її роки кровавих мук,
Але правда святая живить,
І в душі розпалює надію!
Памятаю козаків гордих,
Памятаю їх честь і волю,
Памятаю на кожен крок,
Як вони вмирали за Україну!
