Тато й газета
Тато сидить за газетою вдень,
Схований весь за чорним листом,
Чи чує він, що лає вся сім’я?
Що варить мати на обід потім?
Коли питаю: “Тату, ти живий?”
Газета падає з його колін,
І виглядає він, наче привид,
Забув, що існує світ в гущавині.
Тато-водій
На дорозі тато — цар та Бог,
Кожен інший водій — йому вог,
Показує кулак у вікно вниз,
“Де ти їх брав?!” — його крик від ниць.
Мама тиша дотримує давай,
Я від сраму в підлогу гляд пускаю,
А тато клаксоном гудить “сикси” —
І розповідає про своє мистецтво їхати ціле життя.
Тато на грядках
Тато копає землю в червні днях,
Від жару весь червоний мов помідор,
Присідає щось там під кущами в кущах,
І каже: “Сорняки! Вони мені — мов вор!”
Бабуся каже: “Тату, піди пий воду!”
Він махає рукою — “Мені не до того!
Цьогоріч буде врожай неймовірно,
Картоплі буде більше, ніж було!”
Але результат, коли прийде осінь,
Три чебулі і дві цвітіння крім того.
Тато й пульт
В руці тато тримає пульт в дім,
Начальник каналів, володар всім,
Переключає канали цілий день,
Спортивні трансляції, мелодрами, мень.
Коли питаю: “Тату, можу я?”
“Нi! Зараз грає найцікавіша гра!”
А гра в нього — це мовна на дні,
І сидить він так, наче закувана взаєми.
Отак і проходить весь його дозвіл,
Від пульту тато не відходить коліш.
Тато й докази
Тато розповідає про себе чудеса,
Як в молодості був він красенем класу,
Як усім дівчатам подобався він,
Але обрав маму — от такий він син!
“Я був боксер!” — грозить кулаком до ніс,
Хоча грижа в спині йому дає грізних слів,
“І в футбол я грав, як Пеле той!” —
А сам ледве ходить, стогне від болі в бій.
Але нам смішно слухати його розповіді,
Тато — наш герой у присмерку життя всередині.
Тато й смартфон
Тато хапає мій смартфон до рук,
“Покажи мені, що там за чарівні штуки?”
Натискає куди найле попало,
Випадково вибирає маму на весь зал тут.
“Як це так?” — питає мене батько в смутку,
Палець прилипається до екрана, як мука,
І трапляється, що ж він вибрав — “Привіт!”
Мамі надіслав фото своєї морди в спілу!
Ні мені до смартфона більше не наблизитись,
Навіть міцно охороняти його мусив.
Тато й готування
Тато вирішив готувати на вечерю сам,
“Ви не вмієте, я покажу вам!”
Розбив яйця по всій кухні навколо,
І мука засипала кухню мов пулу!
Макаронів закинув без дозволу,
Сіль закинув, наче солив дорогу,
Суп вийшов чорний, мов гарячий асфальт,
Ми всі голодні вирушили в ресторан на асфальт.
Но тато горий: “Це була експеримент смак!
Наступний раз буде краще, я вам кажу так!”
Тато й музика
Тато їде в машині, співає в голос,
“I will always love you!” — неймовірний голос!
Але слова він пасує напереміш,
То англійською, то своєю мовою з мішанкою.
На світлі червоному рядом едемо вмісті,
Люди дивляться на нас, мов на цирк у місті,
А тато співає ще гучніше, мов виходить на сцену,
“Це було круто, я вам кажу, справді генерацію!
Мама вставляє навушники швидко в вуха,
І робить вид, що не чує нашого чуда.
Тато й спорт
Тато дивиться футбол в телевізор,
Стриба з дивана, мов чемпіон циркузу,
“Гол!” — кричить, хоча м’яч в аут пішов,
Все забув про будинку праці та забав прибережу.
Вигляд його змінюється щохвилини,
То радість, то розпач без межі в них,
Сусіди телефонують мамі: “Він живий?”
Мама каже: “Та тільки футбол дивиться, не дивись.”
А тато клаксоном гудить руками,
І диває, мов він на полі сам!
Тато й мемуари
Тато почав писати мемуари вночі,
“Моя жизнь — це роман!” кричить у ночі,
Сидить за столом, за окном – тишина,
Пише про себе, аж до світанка снаг.
“Глава перша: як я познайомився з твоєю мамою,”
“Глава друга: як я ловив рибу в річці з батьком мій,”
Але половину забув, половину придумав,
І коли чита нам, усім сміятися хочеться, мовляв.
Мемуари його — це не історія, це казка,
Де батько — герой, неосяжний і дика.
Тато й пенсія
Тато отримав першу пенсію вчора,
“Я багатій!” — кричить в радості з двора,
Планує купити нові черевики,
Відремонтувати дах, вибрати друзів на клики.
Але коли розраховує гроші,
Зрозумів, що не вистачить навіть на пішу,
Але сказав: “Живемо ж ми багато років,
Привикли жити скромненько, міцніше як герої!”
А потім випив горілку з друзями-пенсіонерами,
І забув про дахи, черевики та проблеми.
Тато й погода
Тато дивиться на небо щоранку,
“Буде дощ!” — кажає він, немовляча за танку,
Але сонце світить, туч немає у небі,
Мама каже: “Де ти видиш дощ в цьому розпеченні?
Але тато впевнений, він 60 років жив,
Він погоду чує, бо мудрий він та силь!
Готує парасольку на весь день з собою,
А сонце палить вверху, мов ніколи не було.
Тато прикраєм: “Завтра буде гроза, чекайте!”
Мама в голос сміється: “Але і завтра буде тепло!”
Тато й ремонт
Тато взяв розумку та молоток в руки,
“Полицю повісю, скінчаться мук!”
Вимірює три рази, свердлить дірку в стіну,
І знову вимірює, наче грає на скрипку симфонію.
Полиця висить, але косо вбік,
Але тато каже: “Це умисне, я на чемпіонов збанк!
Італійська мода в інтер’єрі вибрав!”
Мама молчить, тільки очима закатує в вибір раб.
А полиця висить ось уже три роки,
Косо, як ліан через лісок далеко.
Тато й глас
Тато з голосом поет, коли спить вночі,
Хропить так, мов грає на органі в ночі,
Мама поштовхує його — не поможе,
Дак гарчить, мовляв, росповідає про царство божеє.
Я в наушниках сплю, щоб не чути цей звук,
Бабуся каже: “Це музика, зовсім не звук!”
Але музика, що розбиває вікна всю ніч,
Це не те, щоб засинати можна в річ.
Сусіди télефонують: “Що це? Ремонт?
Чи лежить там хтось у комі на фронт?
Тато й технологія
Тато нарешті купив ноутбук собі,
“Тепер я комп’ютерний геній у житті!”
Але он намагається знайти кнопку включу,
Натискує все підряд, мовляв, у путану яичку.
“Де тут Інтернет?” — питає він у маєтну,
Показую йому тапу, він дивиться на таку,
Як на НЛО, яке прилетіло до нас.
“Інтернет у цій коробі? А як він там помістився в час?
Я йому показую Гугл, він питає:
“Це людина? Чому вона все про мене знає?”
Тато й діти
Тато прийшов з роботи, вмучений від дня,
“Дайте мені спокій!” — просить у синя,
Але діти кидаються йому на шию,
“Тату, гугай! Тату, сикай!” — в веселій музику.
Він намагається спати на дивані з газетою,
Але стрибають на нього, наче на вовчиці на льоту,
“Ви божевільні, я перемучився!” — гарчить батько,
Але посміхається, тримаючи дітей за рукавець крутко.
Усім зрозуміло — це його найбільша радість в житті,
Коли діти скачуть на ньому, мовляв, на магнім коні.
Тато й розклад
Тато дивиться на розклад поїздів щодня,
“Мамо! Завтра буде вторник!” — кричить у ночи,
Мама каже: “Ми вже знаємо, що будутиме вторник,”
А тато наполягає: “Але я перевірив у розкладі, яке чудо!
Він записує все у блокноту, мов секретні дані,
“У середу у 14:30 буде найкраща погода,”
Мама дивиться на нього з сумом та удалу,
“Тату, ти добре себе почуваєш, чи щось болить?”
Але тато впевнений, що розклад знає все,
Навіть коли дійде на шосе.
Тато й рецепти
Тато завчив один рецепт борщу,
І тепер готує його кожного дня мас,
“Це ж той борщ, що мама готувала завжди!”
Але смак такий, що хоч розповідай стиді.
Я їм борщ та мовчу, щоб не образити батька,
Бабуся каже: “Це щось нове, яка то відрада!”
Хоча всім зрозуміло, що борщ несмячний цілком,
Але тато горий, мов з ним все гаразд в цім світі.
Наступного дня готує борщ ще раз,
І наполягає: “Це ж мій шедевр, мій час!
Тато й звички
Тато щоранку встає і робить гімнастику,
“Будьте здорові!” — кричить у ритмі музику,
Махає руками, як та птиця в польоті,
Але артрит йому не дозволяє робить цей переліт.
Хрускає колінами, стогне від болю, але не здається,
“Я молодий! Я сильний!” — однак труднувато з цим нам здається,
Мама дивиться з кухні, мовляв, чи живий ще мій муж,
А він махає рукою: “Це здоров’я, люди! Це добро, а не круч!
Його гімнастика тоді, коли закінчиться вкрай,
І він сідає, стогне: “О, спинка! Це занадто навалу, край!”
Тато й вік
Тато святкує день народження по-cвому,
“Мені 60, але я як молоді, вдома!”
Наслідує танці, мов дискотека вибуха,
Але коліна кровавять, голова гуде, спина мула.
“Я ще молодий, я ще можу танцювати!” — кричить,
Але через хвилину сідає, дихає, як локомотив пацієнт,
“Лише перепочину пару хвилин,” — каже з посмішкою,
І спить полтори години, мовляв, в одиниці дні як люлька.
Але коли прокидається, каже: “Я готовий ще танцювати!”
Цей вік нам чинить дива, мовляв, не старіти мати!
Тато й посилки
Тато замовив посилку з Інтернету днями,
Чекав її неділю разом з усім синаміт,
“Коли вона прийде?” — запитував щогодини,
Бігав до вiкна, наче малий, скупавши.
Посилка прийшла, повністю розчарував факт,
Замовив панталони, а прийшли туфлі в акт,
“Це китайці обманули мене!” — кричав в отримання,
Але давай замовляти ще посилку на завдання.
Тепер у тата вже скупчилися всі коробки вдома,
А він чекає нову посилку, як дитина в дома!
Тато й авто
Тато моє авто обробляє щовихідня,
Полірує, миє, наче свята святинню,
“Це ж не просто авто, це ж мій верний друг!”
Однак авто вже 20 років, мов брухт.
Тато показує його гостям, мовляв, це чудо,
“Виглядає молодо!” — каже з гордістю судо,
Але весь ліворуч від іржавлення мігтить,
Коли дощ, то всередину вода лякає протік.
Але тато любить його більш за дітей все життя,
Миє щодня авто, мов приносит йому святкування!
Тато й спати
Тато спить, коли потрібно працювати бути,
Але коли прийшла пора спочивати з хуті,
Він сидить та не спить, дивиться у стелю,
“Не можу уснути! Ой, яка мені біль, каруселю!
Опівночі встає, робить чай в кухні молоко,
Гарчить, стогне, мовляв, нічого не добре гарко,
Мама каже: “Спи, тату!” — Він каже: “Не смогу,
Нічого не можу зробити, просто лежу на могу!
Але вранці, коли потрібно встати й работать,
Спить, наче мертвець, ніщо не може його збудити та вати!
Тато й друзі
Тато маєю групу друзів з молоду,
Щовівторка вони збираються в гарлі поодиноку,
Пиють горілку, гарчать про полтичку та войну,
“Ось якби я був президентом, я б змінив країну!
Мама каже: “Іді спати, уже пізно!” —
Але друзі палять, кричать, як завжди певно,
Я спю за стіною, чую їх гімп хміль,
Мовляв, ж наші батьки зовсім не змінилися з дітей в силь!
Вранці тата не розбудити, він сидить в приголомшення,
“Чому я п’яний? Ми ж п’ємо зелену воду, а не гевіше у сення!
Тато й приватні
Тато почав медитувати по-інтернету,
“Я знайшов шлях до миру та спокою, дайте мені цвіту!”
Сидить мовчки, закриває очі в гущавиню,
“Ом…” — повторює, мовляв, досягає брахманину.
Але через хвилину просинається, і каже:
“Мне снилось, що я ловив рибу на озері, ой яже!”
Мама каже: “Це не медитація, це сон звичайний,”
А тато наполягає: “Це дух мій говорить мені, це чарівний!
Тепер медитує кожен день, мов релігія нова,
А ми гадаємо, чи став він релігійним вносова!
Цим я закінчую поеми про татів різних,
Які смішні, дурні, але для нас невизначних!
