Дитинство тягнеться, як золота нитка,
Крізь вікна хати світить ранок — гарна битка
З туманом, що повільно тане на грядках.
І ноги босі по росі, по слідках.
У дитячих руках — весь світ і чудеса,
Колись у мене були такі очеса,
Що світ здавався рай з усіх сторін,
Доки не виріс я, й загас той вогонь.
Липень пахне молодістю і грою,
Дитя бігтиме з гурту по крутою
Стежкою до річки холодної, синьої —
І буде щаслив цілий день від радості такої.
Хто повернув б назад ті дні святі,
Коли в душі була вся благодать,
Коли граючись, ми не гадали
Про все, що в дорослому житті нас чекають далі.
Колиска гойдалась надо мною,
Мама співала пісню про весну,
А я летів у дивні сни, в країну
Де існує лиш радість і беззбройну.
Сонячний промінь впав на дитячий дах,
На медяниці золотий потік,
І дитинство текло, як вода в струмках,
Не зупиняючись, не маючи меж ніяких.
Вечір спадав росою на траву,
Я бігла босоніж крізь ліс, реву
На радість від бігу, від вітру, від світу,
Й забула про все в цьому чарівнім спілету.
Дитинство — то держава без кордонів,
Де міць і честь, де радість від умовленої гри,
Де справедливість править без законів,
Де віра в чудо миліє в кожній дитинстві напрями.
За плетінням бузку я сиділа й мріяла,
Про місто чудове крізь ніч я чула,
Про королів, про героїв, про славу,
І вважала, що я колись буду главу.
У суму школярки, як у скарбниці,
Лежали книжки та письмо-писанниці,
А горизонт бігав передо мною —
Світ став кольоровим, веселим, чарівниці злою.
Дощик за вікном гойдав дерева,
І всередину хати йшла краса,
Я сиділа, замріяна, сива,
Про будуще мріяла в той час.
Килим на підлозі — це океан,
Подушки — острови, де я король,
Дитячий світ — найкращий світ із ван,
Де радість, чистота, святая біль.
На полі золотому, на житї,
Я танцював з подругами в святі,
Сонце гріло спину мені палко,
І було все так добре, так просто, так ралко.
Мамина рука — найтепліше місце,
Де можна було заснути й зникнуть,
У дитинстві вся безпека висить
На маминих руках, на любові, на святині.
Перший сніг упав на вікно,
Я слідкував за кожною сніжинкою,
Як вони танцювали так гарно,
І я забув про всяку біль-годину.
Дитячий галас у коридорі школи,
Крики, сміх, бігання по залам—
То музика найкраща з усіх нот,
Коли душа святая, серце грає, світ поет.
Я карбував на столі своє ім’я,
На спомин про те, що я існував,
Що я жив у цьому світі, що гнів мій і радість
Писалась у сім’ї як священна святість.
Дитинство — то святиня й скарб,
Коли все буває можливо, вірно,
Коли не видимо лиш смерть і гарб,
Коли любов і чистота — як вічність, безвідмінно.
На гілці птиця співає мені,
Я слухаю той гарний голос,
І вірю, що весь світ має теми,
Які поєднують нас в молодості, в голосі.
Перша любов, перший поцілунок,
На лавці біля річки, на світанку,
Я почував, як битьсь серце синьої зорі,
І світ мені здавався чарівною історії.
На залізниці сидів я вночі,
Дивився на розірвані хмари,
Мріяв про дорогу, про торговельні точки,
Про дорослість, про славу, про святі торги.
Дитячий голос лунає крізь двір,
Криць про радість, криця сміху,
І цей звук — це святий скарб, це символ,
Що в світі ще існує чиста, невинна силь.
У лісі темному я шукав істину,
Що в розумі дитячому гніздилася,
Природа навчала мене філософії,
І крізь дерева проглядалось божество, логія.
Стара іграшка на полиці лежить,
Спомин про дитинство, про щастя давнини,
Вона мовчить, але її молчання дивить
Серце моє до сліз, до нестримної мініатури.
На мосту над річкою я стояв,
І дивився вниз на воду чисту,
Мріяв про далекі землі чудесні,
Про приключення, про долю, про звіст.
Керамічна чашка на столі лежить,
Як символ простоти, як спомин про дім,
На ній розписаний мій світ дитячий,
Кольорами, лініями, святим скарбом.
Дощ за вікном, печаль за спиною,
Але дитячі ноги все оприскані,
Від калюж, від грязі, від темної землі,
Які дають мені святого спомину.
Пісня колиски в темній ночі лунає,
Голос матері, що мене укохував,
Той голос — це завжди буде залишатися,
Як святий спомин, як вічна благодать.
На сцені дитинства грали ми ролі,
Були актори, королі, герої цвіти,
І кожна роль — то була тяжка радість,
Де вчилися ми жить, вчилися ми цінити.
Золотави листя на землю падають,
Дитячі ручки їх збирають з радістю,
Букет осінніх днів, спомин про дитинство,
Коли все було просто, чисто, без жадності.
