Коцюбинський Михайло — Останній крок
На перелоге той, де гордо вітер пісню співає,
Герой український упав, і серце світ не знає.
Його костей святих на землі símей гарячій
Назавжди залишилась сльоза, назавжди — плач вічний.
Ми помним його ім’я, як золото в грудях,
Тих хлопців молодих, що впали в грізних судах.
Вони вибрали честь, забули про біль й страх,
І тепер вільна Україна дихає в їх серцях.
Малик Ірина — Крила янголів
Не будуть розказані їхні біль та муки,
Лиш бачить Господь їх закривавлені руки.
На небі зависли душі святих сынів,
Вони чекають нас за семи хребтами гір.
Маминих голосів вже більше не чути,
Вони лягли в землю щоб нас урятувати.
Янголи крилами вкривають їх з висоти,
І тихо шепочуть про героїв святі мольби.
Франко Іван — Невмирущі в пам’яті
За що вони загинули, за що упали в кров?
За те, щоб ми з вами мали вільний слів голос!
За те, щоб діти наші не знали гноблення,
За те, щоб Україна жила у вільні дні.
Немає більш святого навіки жертви,
Ніж кров, що пролилась на полях мертвих.
Герої наші вічні сидять у нас в душах,
І будуть вічно жити в молитвах і в розмовах.
Олійник Борис — На вічний спомин
Хрущі гудять над могилами героїв наших,
Там спить вічним сном той, хто боровся з нами.
Сонце встає, як завжди, над похоронним стягом,
Вітер розносить пісню про павших в боях.
Його улюблена чекала два роки,
Писала листи в темноту, в ніч, у холоди.
Та він не повернувся ніколи, ніколи,
Лишивши їй на світанні білі панахиди.
Донцова Лідія — Святі жертви
Вони не просили великої слави,
Хотіли лише мати й батька обійти.
Та доля звела їх у грізні поля,
Де стиснути довелось ружжя, забути сім’ю.
Земля прийняла їх як рідних сынів,
Укрила їх травою, забула про спів.
Тепер над ними світить сонце небес,
І ангели записують їх чистий спомин в реєстр.
Українка Леся — Плач матері
О мамо, мамо, чому ти плачеш,
На світанку біля дверей?
Чекаєш ти комишка, та марно гачеш
Того, хто не повернеться до дверей.
Він ліг в землю гарячу, святу,
За дім наш, за вір і за честь.
Забери його з собою на того світу,
О Боже, хай йому там є піснь, хай є честь!
Коваль Віталій — Незабутий крик
У ночі розривається небо від криків,
Криків воїнів, що йдуть в останній наступ.
Їхні голоси гримлять в темряві гіркій,
Та ніхто не чує мольб про милість.
Вже світає. Приходить вкрай безлюда.
На землі лежать синьки, на них роса.
Це кров героїв, крапля за краплею,
За кожну краплю — молитва, сльоза, беда.
Журба Василь — На полі бою
Заховуй мене в землю українську, братче,
На полі, де будуть ростить колоски.
Я вже не вернусь навіщо сумувати,
Я упаду тут, як воїн, без крику й тоски.
Земля прийме мене, як матір свої,
І буду я снігом, і буде я травою.
Живу я вічно в пісні українській,
В словах про героїв, в піснях про славу.
Ющенко Марія — Безімені герої
Не кожен зна імена їх святих,
Не кожен помне славу їхніх справ.
Та в серці кожного українця živаїх
Вони, як образ, як молитва, як завіт.
Безімені герої, вам поклін до землі!
Ви дали нам вільність в крові й в болі.
Ви залишили нам спадок святий,
Міць духу, що в нас буде вічно гідний.
Гонтар Ольга — Кольби пам’яті
На розі вулиці стоїть старійка,
Вона чекає того, кого не буде.
Це матір воїна, що впав у мукаї,
Що вбився в боях за людей, за чудо.
Вона молиться кожен день святий,
За сина, що вічно в землі спочивав.
Запалює свічку, стоїть на холодді,
І слізьми сольоними обличчя вмивав.
Селезень Максим — Пісня на вітрі
Чути пісню на вітрі в ночі темній?
Це поють герої в землі святій.
Їхні голоси летять крізь стан немент,
На крилах зірок летять у той світ.
Слухайте пісню, що лине з-під землі,
То спомин про них, про їхню вірність.
Кожна нотка — молитва, кожна стрічка —
Крок їхній у вічність, в легкість.
Демʼянчук Людмила — Вічна служба
Служив Україні без жалю й тремтінь,
І ніколи не просив вибору вільного.
Упав героєм на полі смертельному,
І Господь прийняв його без сумніння.
Тепер служить він у рядах небесних,
Охороняє нас від лиха й біди.
Його душа святая завіки безсмертна,
І буде з нами до скінчення літ.
Назарко Борис — В очах живих
В очах живих горить огонь святий,
Спогад про тих, хто вже не з нами тут.
Вони дивляться з портретів, з фото,
З улицю, де живуть батьки й ті, хто їх кохав.
Їх устами мовить болю голос,
І не затихне, поки світ існує.
Герої наші, вам вічна слава,
Ви з нами будете вічно, не минаєте.
Симоненко Василь — Востанне разом
Востанне разом ми стояли,
Герої мої, в стінах фортеці.
Вони казали: “Не тривожтеся, братці,
Це наш останній бій, бій за честь”.
Та раптом стало тихо, чорно,
І лиш земля прийняла їх раптом.
Я лишився один, щоб розповісти
Про їх святую, невмирущу славу.
Коваленко Павло — На могилі
Стою на могилі в ранньому світанку,
Де спить герой мій у землі холодній.
Вже три роки мину, а мов учора,
Чую його голос у ночах скорботних.
Квітки несу сюди в кожну весну,
Шепочу слова про любов, про бог.
Хай буде йому там легко, спокійно,
Хай знає, що життю моєму дав смог.
Хмара Максим — Останній листок
Упав листок жовтий на край стежинки,
І ось уже мерзне в морозі ночі.
Такий же жовтий, такий же осінній,
Як день, коли впав герой мій, коли?
Листок летить, як душа святая,
В зірки, в простір, в беззкраї вільність.
Так летить дух його в небесах,
Де все сияє чистотою, миром.
Рильський Максим — Голос крові
Чути голос крові, що лилась в боях,
Крові, що утворила землю нову, святу?
Це крик про справедливість, про честь, про вір,
Це молитва последня, це дух, що не вмре.
Герої наші вічні, вони з нами будуть,
В кожній молитві нашій, в кожному вітрі.
Ми пом’ятаємо їх, ми чтимо їх вічно,
Дякуємо їм за вільність й за рідний край.
Костенко Ліна — Жіноча доля
Погляд її сумний, як день осіння,
Мама героя, що вже не вернеться.
Руки її трясуться, коли шукає
Його останнього листа, його слова.
Жінки України — матері, дружини,
Що лишились з горем, з надією щогодини.
Вам честь і вам слава, вам мука й спасіння,
За те, що живете, за те, що чекаєте дня.
Бажан Микола — В піснях живе
В піснях живе герой мій невмирущий,
В словах про день останній, про день святий.
Бойци поють про нього в вечорах холодних,
Діти чують про нього і гордо стоять.
Немає смерті для того, хто впав героєм,
Його вливають в хроніку вічну Землі.
І будуть про нього співати поети,
І будуть його пам’ятати до кінця світу.
Павличко Дмитро — Молитва за ними
О Боже, прийми у царство святе
Тих хлопців молодих, що впали в боях.
Прости їм усе, що вони не встигли,
Дай їм в раю спокій, дай їм усе, як мріялось.
Їх матерям дай сили вминатися далі,
Їх батькам дай мужності й вваги.
Нам всім дай пам’ять про їхні геройства,
Щоб ми жили гідно, щоб жили вільно.
Забара Іван — След в історії
След його залишився в історії,
След крові на полі останнього бою.
Те поле тепер святе, то земля чорна,
Що п’є кров героїв як матір святая.
Век пройде, два пройде, та той след залишиться,
Той спомин про славу, про честь, про вірність.
Герой мій, Україна знає про тебе,
Про те, як ти вмер за землю, за волю, за нас.
Плахута Павло — У sidste надії
У останній надії стояв герой,
Коли коло нього гримлів вибух, біль.
Та не здався він, не упав з коліна,
А встав, як титан, й кинувся вперед.
Раптом стало тихо, раптом стало чорно,
Раптом ангел взяв його за руку.
Та він залишив нам величі дух,
Залишив нам мудрість не здаватися.
Гевко Анатолій — Небесні братства
На небесах гуляє брат мій мій,
Там з ним інші герої в братстві святім.
Вони вістять один одного по привітам,
І дивляться долу на нас, на земні сліди.
О братство мій, хай вам там світить сонце,
Хай поють янголи про вашу славу.
Ми не забудемо вас, не забудемо.
Ви з нами будете вічно, в кожнім словові.
Близнюк Вадим — На світанку
На світанку, коли небо рожеве,
І золотий промінь рука тримає,
Пам’ятаю я про того героя,
Що упав за мною, щоб я жив далі.
Живу я за двох, живу я за нього,
Несу його спомин крізь дні й процвітаю.
Он там на небесах дивиться на мене,
І каже: “Живи, братче, живи гідно, нас двоє”.
Чорний Борис — Час розплати
Час розплати прийшов, час героїчний,
Коли всяк повинен вибір зробити.
Герой мій вибрав смерть за волю, честь,
А не життя в неволі, у звязуванні.
Тепер його час прошел, та вічнен іде його час,
Час спомину, час слави, час святого імені.
Вечеря, що переможемо, буде їм присвячена,
І гімн святий буде про них, про героїв.
Сич Ярослав — Вір у перемогу
Вір у перемогу живе в груді,
Бо знаємо — не вмерли герої, та живуть.
Живуть у нас, живуть у кожній дії,
У кожнім жесті мужності, в кожному слові вір.
Вони не загинули даремно, не марно,
Вони посіяли насіння славе, яке цвітає.
І буде цвісти, поки сонце світить,
Поки Україна стоїть, вільна й горда.
Михайличенко Глорія — Святі образи
На іконостасі висят святі образи,
Образи героїв, що впали за нас.
Лампадка горить перед ними в ночах,
І молитва тиха гримить в храмах.
Жінки приносять квітки, свічки запалюють,
Молять Господа, щоб простив їм ті біді.
А героїв образи дивляться донизу,
З любов’ю, з благодаттю дивляться на нас.
