Святий хліб
Золотий хліб на столі лежить,
Як сонце впало в дім,
Його святість мовчки звучить,
Співаючи про все.
Руками бабусі спечений,
З землі народжений хліб,
В ньому поту, крові, вогню мен,
І дум багатих зв’язаний.
Кусняти, молюсь я молитвою,
Землі поклонюсь при цьому,
Бо хліб – це крові живої клітина,
І в ньому Божа мудрість велика.
Хліб батьківський
На льоні жита золотого
Росте надія всіх нас,
Хліб батьківський, хліб святого,
Що дарує мудрість нас.
Від світанку до заходу
Працює землиробець,
Щоб на стіл у нашу хату
Ніс святий той хліб він нас.
Кожна крошка – це молитва,
Кожен скибок – то вовік,
Кожний укус – то звитяга,
Що дарує людям впік.
Мати і хліб
Чорні руки, шершаві руки
Місять тісто з миллю днів,
Від тривог, від бід, від мук
Рятує хліб батьків гнів.
Мати хліб як серце тішить,
В печі дихає, оживає,
І коли із печі вишить,
То святиня розсікає.
Запах хліба – то молитва,
Що летить на небеса,
Мамина святая праця,
В ньому – вся душа краса.
Золота колосся
По полям летить вітер золотий,
Колосся хилиться, гнеться, поклін,
До землі зелень, до небом той
Колосся, яке народить хлін.
В кожній зернині – сонце запечене,
В кожній зернині – вода, то й день,
В кожній зернині – праця, то сфере,
Що творить людей та їх день.
Жнець із серпом ходить по полю,
Срібляста роса на стеблах гордих,
І готується хлібна доля,
В колоссі — вся історія кордів.
Скиба хліба
Скиба хліба – то ціле небо,
Що упало в людські руки,
От коли неситість, неведь, беда,
Хліб спасає від недуги.
В скибі хліба вся історія,
Всі біди, всі перемоги,
Усе те, що людське сердце
Тримає на кроях дороги.
Кусняти хліба вечеря,
Молитву мовлю вголос,
Спасибі землі, спасибі люде,
За цей святий, чудесний голос.
Трудовий хліб
Не мед, не вино, не розкіш та честь,
А хліб – то найсолодший дар,
Для робітника, селянина честь,
Той хліб, що спечений за час.
В день літній жарко, ломить спину,
А вечер хліб спасає від бід,
Той хліб, що матір в грудьми линула,
Той хліб – то чудо, то весь світ.
От коли голод крутить черево,
І людина впадає в сум,
То хліб спасає, до нас верну,
От цей святой, чудесний дум.
Божа бути хліб
Бог дав людині землю й сонце,
Щоб їм плодили хліб святий,
То чудо роста, то святенко,
Що родить світ для всяких мір.
Та перед тим, як крошку взяти,
Помолись Богу, помолись,
Бо хліб – то праця, то святині,
Велика мудрість в ньому міст.
Не забувай про хліб-батька,
Коли на столі він лежить,
Бо в кожній крошці слід святого,
І славу Бога звучить.
Печиво життя
Гарячий хліб пахне на кухні,
Як гімн тоді лунає мне,
То жінка біла мас у грудні,
Творить святиню дня до дня.
Печиво життя в руках матері,
То вона вплітає любов,
То вона хліб нас дарує сатери,
Щоб синам піти через кров.
От коли вечір хорів повний,
І сім’я сідає за стіл,
То хліб на столі неповний,
То немов білий, святий сніл.
Хліб простий
Хліб простий дороже золота,
Бо в ньому дух святої праці,
Не потрібна людині богата,
Коли є хліб у матері плаці.
Утамовує голос, печаль,
Утамовує людське горе,
В ньому мудрість, в ньому даль,
В ньому світло, в ньому більше.
Змирись з простою їжею,
І дух твій буде легче вниз,
Святі люди в усій ні
Їдять хліб – то їх усі причин.
Піснь про жито
Жито золоте поля займає,
Вітер пісню їм співає,
Жнець із серпом поспішає,
Дні щасливі тебе ждають.
Від жита лунає трель,
Золотавої пісні гарней,
То приходить веселі день,
То святиня уся сяять не.
От коли хлібець закваливається,
В печі огонь його спалює,
То весь світ від запаху миліється,
І сердце вся любов’ю мліється.
Жатва
На полі люди жинають,
Зерно в снопи в’язують,
Святої праці святять,
До землі честь воздають.
Кожна зернина – живе,
Кожна крошка – то вовік,
В ній закладена вся небо,
Й вся любов, й весь людський вік.
З землі що вишло, в землю йде,
Та розумієш цю загадку?
Бо людина там лежить,
На роботі, на дороздці.
Молитва перед столом
Спасибі Боже за хліб святий,
Що лежить перед мною тут,
Спасибі за труд, за дні гарячі,
Що люде працювали суть.
Спасибі матері, спасибі батьку,
Спасибі землі та сонцю вниз,
Спасибі тим, хто ранком ранко
Встає для нас та творить твис.
В хлібі вся благодать земна,
В ньому святиня, в ньому сила,
О, люде, цінь святиню ту,
Щоб не забула про його мир.
Під липами
Під липами сідає сім’я,
Хліб чорний на столі лежить,
Розповідає мудра земля,
Як вона святиню творить.
Бабуся очима закрита,
Благословляє син і дор,
Бо в ім дух батька і матері,
Й доля рідної землі впор.
От коли небо світить зірки,
І місяць гляда на село,
То людє їдять той хлібоки,
І в їхніх серцях світить мне.
Гумор про хліб
Хліб чорний чорнить язик наш,
Та білий білить нам судьбу,
А ми не знаємо й про час,
Та їдимо, та їдимо саму.
На столі голос, на столі спис,
На столі вся святиня ліс,
То чому ж ми не гавайємо,
Та не гадаємо, та шумуємо?
Хліб наше боротьба, хліб наше честь,
Хліб наше дума, хліб наше спас,
То лагай святиню вжереть есть,
Та дякуй Богу, та дякуй нас.
Родовід хліба
Від першої людини древня,
Від першої печі святої,
Передається твер по щі,
Як творить люде хлібо сохи.
З землі то вишло, від землі,
Рукою людської святині,
Творится хліб на довгі дні,
Що дарує нам вовічні мни.
От коли історія творится,
То хліб в ній – головна роль,
Саме на ньому творится,
Вся людська доля й вся мараль.
Трансформація
Зернина мала, та велика,
Що в землю впала на весну,
Розповідає мне велика,
Таємницю всяку про саму.
Вона росте, вона живе,
Вона творит мудрість днів,
Вона святиню все творе,
І сонцю слідує до снів.
То коли хліб на столі лежить,
То це не просто їжа, ні,
То це Божа мудрість звучить,
Й розповідає мне про ці.
Хліб предків
Від батька, від діда, від праді,
Передається святиня та,
Хліб предків на нашому столі,
Який творити буде дня.
Той хліб що ділив мої діди,
З братами, сестрами святи,
Той хліб що в битвах їх щадити,
Від голода їх всех святі.
От ті святиня нам дається,
На нашу спину, на наш ім,
О люде, цінь то скарб, що дается,
Бо хліб – то вечність, то святим.
Жиночі руки
Жіночі руки тістя місять,
Усю любов в неї вплітають,
Святою працею тримають,
І хліб святої стає міст.
От ці руки білі, гарні,
Що творять чудо кожен день,
Мабуть що мати наша мне,
Творит для нас цю святу сень.
Спасибі, мати, спасибі, дум,
За хліб що ти творуєш той,
За те, що ти не знаєш ум,
Коли творуєш нам святой.
Земля матір
Земля матір нам дарує,
Святиню хлібну кожен рік,
Землі ми честь воздаємо,
Рукою творимо святий спик.
Від весни до осені днів,
Творится чудо в полі тім,
Що людям святість дарять снів,
Й творить для нас святиню гім.
О земле, матір наша твоя,
Спасибі за твою святиню,
Спасибі за рясноту, краю,
Що дарує нам хлібо-дину.
Запах древній
Запах древній хліба білий,
Що лунає від печи,
То приводить мне мені,
Спомин дум про кращі дні.
То коли бабушка спекала,
Й запахом дім наповняла,
Й я маленький там бігав, танцював,
І щастя вся душа я знав.
От ті запах древній мне,
Приносить дум до вна,
Святиню хліба, то святиню,
Що творит людем мне вовічні дні.
Родовід на столі
На столі хліб лежить святой,
Той хліб що покоління ніс,
От матері до сина той,
От отця, до правнука ніс.
В ньому слідок всяких днів,
Всех їхніх біда, всех перемог,
Усього того, що людей щив,
Й творит для них святой Бог.
От ці родовід на столі,
Що творит людем чудо той,
На кожен день на нашій волі,
То сила наша, то святой.
Благословення
Перед тим як взяти хліб святой,
Помолись, о людине той,
Помолись землі й сонцю той,
Й тим рукам що творили той.
Благословення тобі дається,
О людине від хліба той,
Коли молиться ти молися,
Й будеш щасливий ти святой.
Хліб то благословення Боже,
Що дарує нам кожен день,
То чудо, то мудрість, то може,
Творит для нас святу сень.
Жнива святі
Жнива святі на полі тім,
Люде обличя потіють,
Та радість світить в оцам їм,
Й серцем святою вони тримають.
От ці святиня все творится,
На полі золотому тім,
Де люде вся любов’ю лишиться,
Й святую працю творят гім.
Жнива святі – то день спасення,
Коли земля отает свій дар,
То день великой благодаті,
То день, коли святій сяет та.
Дивергенція
Від зернини до печі святой,
Творится чудо день за днів,
Святою дивергенцією той,
Що розповідає мне про снів.
Зернина мала та велика,
Стає хлібом святим днів,
То таємниця, то велика,
Мудрість що творит мне снів.
О люде, цінь цю дивергенцію,
Святую працю тих людей,
Що творят чудо кожен день,
Й дарують нам святу сень.
Голос землі
Земля голос мне дает,
Коли хліб на столі лежит,
Той голос мне розповідає,
За те, що людем творит дар.
От ці голос древній, той,
Що творит люде, що святой,
Що дарує нам святу той,
Й радість творит кожен день той.
О люде, слухайте голос той,
Землі матері святой,
Вона розповідає мне святой,
Про хліб, про дар, про день той.
Любов в скибі
В скибі хліба любов творится,
Матері святої той,
Яка в печі то тримается,
Й творит для нас святой.
От ці любов через дні днів,
Від матері до синів той,
Священа, свята, творит снів,
Й радість творит день святой.
В кожній крошині святиня,
В кожній крошці мудрість днів,
В кажді крошці матір міня,
Я святой, я силу знів.
Епіцентр святыні
В печі то створюється святиня,
Де люде присвячують життя,
То есть твория чудо дня,
То есть святая вся земля.
То печи то епіцентр той,
Що творит людям дар святой,
Що дарує нам день за днів,
Й святость творит всяких снів.
От печи святой, печи той,
Творится чудо день святой,
Що дарує нам святиню ту,
Й творит на землі святу.
Розповідь зернини
Я зернина, малая та,
Що в землю впала навесні,
Розповідаю вам про так,
Як творится мне чудо дні.
Росту, живу, творю святой,
Й люди мене жинать потім,
От ці святой я дар святой,
Що людем дарует святой.
Станумо хлібом на столі,
Й люди мене будут їсти той,
Спасибі мне, о люде той,
За честь творить святу мой.
